Ухвала суду № 41446765, 18.11.2014, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/5052/14-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі : головуючого cудді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МАРТИНЮК І.С.

за участю прокурора - КОВТАША В.Д.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Сарни заяву засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Вільнюс, жителя АДРЕСА_1, засудженого вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду АР Крим від 28 вересня 2010 року за ст.69, 94, ч.2 ст.17, п.п. г, з ст.93, п.п. г, з ст.93 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років -

про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Початок строку покарання 31.08.2006 року, кінець строку покарання 05.06.2019 року.

ВСТАНОВИВ :

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про умовно - дострокове звільнення його від подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні засуджений подане клопотання підтримав, пояснив, що на даний час має право на умовно-дострокове звільнення від призначеного вироком від 28 вересня 2010 року покарання, оскільки засуджений за вчинення тяжкого злочину (про що вказано у зазначеному вище вироці від 28 вересня 2010 року), відбув передбачену п.2 ч.3 ст.81 КК України частину покарання - 2/3 строку покарання, призначеного за вчинення тяжкого злочину, поведінкою довів своє виправлення, так як має заохочення, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Творчість». Вважає позицію адміністратації ВК-46 у Рівненській області щодо неподання до суду клопотання про умовно-дострокове звільнення його від подальшого відбування покарання такою, що обумовлена виключно упередженим до нього ставленням.

Захисник підтримав позицію засудженого.

Представник адміністрації ВК-46 у Рівненській області заперечив проти поданого клопотання, пояснив, що .

Із матеріалів оглянутої особової справи засудженого ОСОБА_2 встановлено, що останній був засуджений вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду АР Крим від 28 вересня 2010 року за ст.69, 94, ч.2 ст.17, п.п. г, з ст.93, п.п. г, з ст.93 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Як засуджений, так і захисник посилаються на те, що КК 1960 року є більш м'яким законом, а тому мають бути застосовані норми саме цього Кодексу, оскільки що відповідно до ст.7-1 КК 1960 року вчинений засудженим злочин віднесений до категорії тяжких, а тому ОСОБА_2 має бути звільнений від відбуття призначеного покарання по відбуттю 2/3 частин призначеного покарання.

Відповідно до п 16.Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» - при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили злочини до 1 вересня 2001 р., тобто до набрання чинності новим КК, слід керуватися п. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Кодексу. Виходячи зі змісту зазначеного пункту умовно-дострокове звільнення від відбування покарання названих осіб здійснюється з урахуванням особливостей кожної кримінальної справи за правилами, встановленими статтями 81 та 107 КК 2001 р., якщо вони є більш м'якими, ніж ті, що були передбачені статтями 52, 521, 53 КК 1960 р.

Також, згідно із п.18 розділу 2 прикінцевих та перехідних положень КК України - при вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених КК 1960 року , які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватисяст.12 цього Кодексу, якщо це пом'якшує кримінальну відповідальність

осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати відповідні положення Кримінального кодексу 1960 року.

Відповідно до ст.52-1 КК 1960 року - умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовуються до осіб, засуджених за бандитизм (ст.69 КК), за умисне вбивство (ст.93, ст.94 КК).

Таким чином при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від подальшого відбування покарання слід керуватись нормами КК України 2001 року.

Санкцією статті, за якою засудженого визнано винним, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, а тому відповідно до ст.12 КК України 2001 року вказаний злочин відноситься до особливо тяжких.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.81 КК України - умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

На момент подання засудженим клопотання ним відбуто менше 3/4 строку призначеного покарання.

Крім цього, обов`язковою умовою для умовно-дострокового звільнення засудженого є, відповідно до ч.2 ст.81 КК України, сумлінна поведінка та ставлення до праці.

Засуджений посилається як на підставу поданого клопотання - зразкову поведінку та участь у програмах диференційованого виховного впливу у Городищенській виправній колонії. На думку захисника саме характеристику з вказаної виправної установи слід приймати суду до уваги,оскільки найбільший термін із призначеного судом покарання ОСОБА_2 перебував саме там.

Дійсно, відповідно до поданої засудженим письмової заяви, наявної в матеріалах особової справи, останній просив задіяти його у програмі диференційованого виховного впливу «Творчість» та отримував за участь у конкурсах подяки, копії яких надані захисником.

Однак, заява датована лише 8 травня 2013 року. В цей же час засуджений характеризується як такий, що стає на шлях виправлення.

На думку суду ці обставини не можна розцінювати як такі, що свідчать про те, що засуджений твердо став на шлях виправлення, так як він тривалий час відбуває покарання, до цього мав лише стягнення за зберігання заборонений предметів, відповідно до рапорту начальника ДКДіР Городищенської ВК-96 від 25 вересня 2012 року пропонувалось поставити ОСОБА_2 на облік осіб, схильних до зберігання заборонених предметів. Згідно із витягом № 18 протоколу засідання комісії Городищенської ВК-96 від 28 вересня 2012 року, характеристики за цей же період та опитувального листа - ОСОБА_2 є таким, що не став на шлях виправлення. Наявний в матеріалах рапорт працівника ВК - 96, датований 18 січня 2013 року свідчить про те, що ОСОБА_2 писати заяву самостійно на працевлаштування відмовився.

По прибуттю у Катеринівську ВК-46 засуджений також характеризується як такий, що не стає на шлях виправлення. Довідка про виконання норм виробітку свідчить про те, що засуджений не працевлаштований. Відомостей про перебування засудженого у програмах диференційованого виховного впливу у ВК-46 матеріали оглянутої особової справи не містять.

Таким чином, з огляду на сукупність досліджених доказів, суд вважає, що ОСОБА_2 не довів свого виправлення, так як позитивна характеристика відносно нього по місцю відбуття покарання давалась протягом нетривалого часу, в зв'язку з чим немає підстав вважати, що останній твердо став на шлях виправлення.

З огляду на наведене, клопотання засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

На підставі ст.81 КК України, керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області протягом семи діб з моменту її проголошення.

Cуддя підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області Т.О.Ведяніна