Рішення № 41446466, 12.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1770/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3193/14

Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М.

Доповідач Гальонкін С. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Гальонкіна С.А.

Суддів: Акопян В.І., Одринської Т.В.

при секретарі: Верещаці М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, третя особа - Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження виконкому Полтавської міської ради, визнання права користування квартирою, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов'язання здійснити реєстрацію в квартирі, визнання рішення виконавчого комітет незаконним, зобов'язання передати ключі від квартири,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про визнання протиправним розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради, Відділу обліку, розподілу та приватизації житла № 95 від 20.03.2013 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, рішення реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3, визнання за нею права користування квартирою та зобов'язання ЖЕО №2 Полтавської міської ради зареєструвати її у вказаній квартирі, зобов'язати ОСОБА_3 передати їй ключі від квартири .

В подальшому позивачка доповнила позовні вимоги та просила визнати незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 44 від 11.02.2013 року про переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З рішенням не погодилась позивачка. У зв'язку з чим, вона та її представник направили апеляційні скарги, в яких просили рішення місцевого суду скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви скарг, приходить до висновку про їх часткове задоволення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального або процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1.

Згодом у зв'язку з направленням на роботу в Сахалінську область, що прирівнюється до районів Крайньої Півночі, за нею була заброньована житлова площа 4.35 кв.м. в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується охоронним свідоцтвом (броня) від 08.12.1984 року ( т. 2 а.с. 125 ).

В послідуючому, в період з 08.12.1984 року по 06.11.2012 року, за позивачкою вказана житлова площа зберігалась на підставі її бронювання.

За час дії броні квартиронаймачами за договором найму були батьки позивачки та вона сама. На підставі рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 44 від 12.02.2013 року квартиронаймачем став ОСОБА_3 - син позивачки.

Рішенням № 577 від 13.11.2012 року виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради відмовлено ОСОБА_1 в продовженні охоронного свідоцтва.

25.03.2013 року на підставі розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради відділу обліку, розподілу та приватизації житла № 96 ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1. На момент проведення приватизації ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі один.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не скористалась правом на повернення до заброньованого житлового приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, а тому втратила право користування спірною квартирою.

Проте з таким висновком місцевого суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 73 ЖК України жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направлені на роботу за кордон - на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості - на весь час дії трудового договору, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, - на весь час перебування в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

За змістом ст.. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

З наведеного слідує, що позивачка, як мати ОСОБА_3 є членом його сім'ї, та користується нарівні з ним усіма правами, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 76 ЖК України якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.

Місцевим судом встановлено, що строк дії броні позивачки закінчився 06.11.2012 року, отже за нею зберігалось право на повернення до заброньованої квартири до 06.05.2013 року.

З матеріалів справи слідує, що позивачка перебувала на території України у період в який за нею зберігалось право користування спірною квартирою, а саме 28.03.2013 року, що підтверджується штампом прикордонної служби в її паспорті.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачка одразу після повернення до України почала вчиняти дії щодо відновлення права користування квартирою, оскільки відповідач ОСОБА_3 чинив їй перешкоди у здійсненні цього права.

Так, зокрема із заперечень наданих представником виконкому Полтавської міської ради (т. 1 а.с. 107) вбачається, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 19.07.20103 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Із зазначеної постанови слідує, що позивачка звернулась до суду у квітні 2013 року.

При цьому відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З наведених норм житлового законодавства слідує, що лише факт того, що позивачка не повернулась до заброньованого приміщення у шестимісячний строк, не позбавляє її права користування спірною квартирою, а лише передбачає право наймодавця або наймача звернутись до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому порядку позивачка не була позбавлена права користування квартирою АДРЕСА_1.

Крім того, розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради № 96, яке стало підставою видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно було видано 25.03.2013 року, тобто в період шестимісячного строку, протягом якого позивачка мала право на повернення до заброньованої нею квартири.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Оскільки на момент проведення приватизації позивачка була тимчасово відсутнім членом сім'ї наймача, за якими зберігається право на житло, то передача спірної квартири у власність повинна була проводитись за її письмової згоди.

Такої згоди позивачка не надавала, а тому виходячи з наведеного, приватизація квартири № АДРЕСА_1 проведена з порушенням чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради відділу обліку, розподілу та приватизації житла № 96 від 25.03.2013 року, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 44 від 11.02.2013 року про переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1, визнання права на користування спірною квартирою, зобов'язання ОСОБА_3 передати ключі від спірної квартири підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог пред'явлених до Полтавського міського управління юстиції та КП ЖЕО №2 Полтавської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, то колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку про відмову у їх задоволенні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не зверталась до КП ЖЕО №2 з вимогою зареєструвати її у спірній квартирі, також, доказів порушення прав позивачки Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області суду не надано, а отже позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Крім того, оскільки Полтавське міське управління юстиції та КП ЖЕО №2 Полтавської міської ради не були сторонами у справі (співвідповідачами), а приймали участь в якості третіх осіб, до яких процесуальним законом не передбачено можливості пред'явлення позовних вимог, тому суд позбавлений можливості їх вирішення в розумінні ст. 3 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.3,4, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради, відділу обліку, розподілу та приватизації житла № 96 від 25.03.2013 року, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 44 від 11.02.2013 року про переоформлення особового рахунку на квартиру № АДРЕСА_1, визнання права на користування спірною квартирою, зобов'язання ОСОБА_3 передати ключі від спірної квартири.

Позовні вимоги в цій частині задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради, відділу обліку, розподілу та приватизації житла № 96 від 25.03.2013 року.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 44 від 11.02.2013 року про переоформлення особового рахунку на квартиру № АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 права на користування квартирою № АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від квартири № АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: підпис Гальонкін С.А.

Судді: підпис Одринська Т.В.

підпис Акопян В.І.

З оригіналом згідно: