Ухвала суду № 41444836, 18.11.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4138/14-ц

Провадження № 2/369/2169/14

У Х В А Л А

іменем україни

18 листопада 2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться дана цивільна справа.

Представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. До реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_1 мали спільний сімейний бюджет, наповнення якого здійснювалось кожним з них. Також вони мали певні заощадження у вигляді готівкових коштів, що зберігались за місцем їхнього спільного проживання.

Однак, на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 20 та 21 липня 2010 року в їхньому будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Малишка, 21 було проведено обшук в рамках досудового розслідування по кримінальній справі № 1108410, яка була порушена 13 лютого 2010 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. В ході проведення обшуку вказаного приміщення було вилучено їх спільні грошові кошти в розмірі 134 800 доларів США, 32 850 євро, 900 рублів РФ та 54 000 грн.. Оболонським районним судом м. Києва 20 червня 2014 року скасовано арешти, накладені слідчим на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення позову, та зобовязано повернути йому вилучені речові докази. Повернувши собі спільні із ОСОБА_1 грошові кошти, які були визнані речовими доказами по кримінальній справі № 1108410, відповідач може на власний розсуд розпорядитися ними, оскільки під час шлюбу без її згоди, він вже витрачав значні суми коштів із спільного бюджету на придбання нерухомого майна (квартири та земельні ділянки). Позивачу стало відомо, що відповідачем ОСОБА_4 в ПАТ «УкрСиббанк» були відкриті депозити «Мобільний» № 60943/2008, «Строковий» № 60944/2008, «Строковий» № 34561/2009 та карткові рахунки, до кожного з яких надано окрему платіжну картку, де також були розміщені у вигляді заощаджень, їхні спільні грошові кошти. Відчуження відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів, які є спільною сумісною власністю, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, представник позивача ОСОБА_1 просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 134 800 доларів США, 32 850 євро, 900 рублів РФ та 54 000 грн., які визнані такими, що мають значення речового доказу, приєднані в якості речових доказів у кримінальній справі № 1108410 та були здані 26 липня 2010 року на відповідальне зберігання в Департамент фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку МВС України (ДЗФБО МВС України) відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру № 8, 9, 10, 943; накласти арешт на грошові кошти, що розміщені ОСОБА_4 на депозиті в ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до договорів банківського вкладу «Мобільний» № 60943/2008, «Строковий» № 60944/2008, «Строковий» № 34561/2009; накласти арешт на грошові кошти розміщенні на карткових рахунках відкритих ОСОБА_4 в ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до яких видано платіжні картки «Maestro» № 6766201601126597, «Visa Electron» № 4149530012950408, «Visa» УкрСиббанк № 4073641400072901, «Visa» УкрСиббанк № 4073603200715899.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді заяви, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно розяснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки та на ? частину домоволодіння, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Малишка, 21, а також визнати за нею право власності на грошові кошти в розмірі 67 400 доларів США, 16 425 євро, 450 рублів РФ та 27 000 грн., що складає ? частину від спільних грошових коштів, в розмірі 134 800 доларів США, 32 850 євро, 900 рублів РФ та 54 000 грн..

Відповідно до наданої копії постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Закарпатській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 26 липня 2010 року судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 134 800 доларів США, 32 850 євро, 900 рублів РФ та 54 000 грн., які були вилучені 20 липня 2010 року під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_2, визнані такими, що мають значення речового доказу та приєднані в якості речових доказів у кримінальній справі № 1108410. Вказані грошові кошти, а саме 134 800 доларів США, 32 850 євро, 900 рублів РФ та 54 000 грн. здані на відповідальне зберігання в Департамент фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку МВС України (ДЗФБО МВС України) до вирішення справи по суті.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляд заяв про забезпечення позову» надано розяснення, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби-в обмеженні права користування майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається на кошти боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах. Арешт застосовується при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до наданої суду копії постанови Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року скасовано арешт, який був покладений на все майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, накладений постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_6 від 10 травня 2011 року. Повернуто ОСОБА_1 грошові кошти, що були вилучені 20 липня 2010 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, а саме 32 850 євро, 134 800 доларів США, 54 000 грн. 900 рублів Російської Федерації, які були визнані речовими доказами постановою ст. слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Закарпатській області від 26 липня 2010 року та передані на відповідальне зберігання в Департамент фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку МВС України.

Як вбачається з даної копії постанови грошові кошти, що були вилучені 20 липня 2010 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, а саме 32 850 євро, 134 800 доларів США, 54 000 грн. 900 рублів Російської Федерації, які були визнані речовими доказами, не знаходяться у банківській чи іншій установі, а повернуті ОСОБА_1.

Однак, з наданих суду пояснень представника позивача ОСОБА_1 і представника відповідача ОСОБА_1 неможливо дійти висновку, що на даний час існують підстави вважати суду, що невжиття заходів забезпечення позову щодо спірних грошових коштів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, та представником позивача не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також у поданій заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_1 просив накласти арешт на грошові кошти, що розміщені ОСОБА_4 на депозиті в ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до договорів банківського вкладу «Мобільний» № 60943/2008, «Строковий» № 60944/2008, «Строковий» № 34561/2009; накласти арешт на грошові кошти, розміщені на карткових рахунках, відкритих ОСОБА_4 в ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до яких видано платіжні картки «Maestro» № 6766201601126597, «Visa Electron» № 4149530012950408, «Visa» УкрСиббанк № 4073641400072901, «Visa» УкрСиббанк № 4073603200715899.

Дослідивши матеріали справи, та зважаючи на зміст позовних вимог і вимог заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вказані заявлені заходи до забезпечення позову виходять за межі позовних вимог, а тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя

ОСОБА_7