Ухвала суду № 41444204, 11.11.2014, Апеляційний суд Житомирської області

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 290/517/14-к Головуючий у 1-й інст. Ковалик Ю. А.

Категорія ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296 КК України Доповідач Городиський С. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів:

Городиського С.С., Крижанівського В.В., Ткача С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кашенко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Житомирі апеляційні скарги:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та Жителя АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296 КК України,

його захисників - адвоката ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2014 року,

за участю:

прокурора - Селюченко І.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, просить скасувати вирок, посилаючись на те, що його засуджено за злочин, якого він не вчиняв і до якого жодного відношення не має.

За змістом апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5, апелянт просить вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 21.08.2014 року щодо ОСОБА_4 скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати останнього.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначив, що вирок суду першої інстанції є упередженим, помилковим, постановлений лише на припущеннях. Під час досудового розслідування, а також судового розгляду не було добуто належних доказів на вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Відповідно до апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6, скаржник просить скасувати вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 21.08.2014 року щодо ОСОБА_4, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296 КК України, та винести новий вирок, яким виправдати ОСОБА_4 у скоєнні даних злочинів.

Мотивуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_6 вказав, що підставою для скасування вироку місцевого суду є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно вироку Баранівського районного суду Житомирської області від 21.08.2014 року, суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296 КК України і призначив йому покарання за даними статтями та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

За змістом вироку, 16 лютого 2014 року близько 23 години 30 хвилин в смт. Романів Житомирської області на вулиці Фрунзе, 8 поблизу магазину «Клеопатра» ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав чіплятися до перехожих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вимагаючи у них дати йому цигарку. Отримавши відмову, ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи особливу зухвалість, умисно наніс удар ногою ОСОБА_8 по правій нозі, декілька ударів ногою останньому по обличчю, чим заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої щоки, багатоуламкового перелому щелепно-виличної ділянки праворуч з пошкодженням верхньощелепної пазухи, орбіти, вітки нижньої щелепи, акулової дуги, саден носа, забійної рани перенісся, перелому кісток носа, синця навколо правого ока, струсу головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до вироку, місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 296 КК України, які виразились в грубому порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинено особою, раніше судимою за хуліганство та за ч. 1 ст. 122 КК України, які виразилися в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисників на підтримку вимог апеляційних скарг сторони захисту, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Перевіркою доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисників щодо допущених судом першої інстанції неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотних порушень кримінального процесуального закону, при судовому розгляді провадження встановлено, що викладені у вироку обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, які в свою чергу є належними, допустимими та достатніми.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд проведено з дотриманням норм КПК України в межах чинного законодавства. Суд дав оцінку усім зібраним у кримінальному провадженні доказам щодо їх допустимості, достовірності та достатності, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів, а тому посилання обвинуваченого та захисників на неповноту судового розгляду є безпідставними.

Доводи апеляційних скарг захисту про відсутність належних та допустимих доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, та вичерпанням можливості їх отримання спростовуються безпосередньо дослідженими у суді доказами.

Суд першої інстанції у вироку детально навів спростування версій обвинуваченого щодо обставин провадження, визнавши їх неправдивими, оскільки в його показаннях наявні суттєві розбіжності та протиріччя з матеріалами кримінального провадження. Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду і вважає їх правильними, а також враховує всі обставини та фактори події злочину, які в свою чергу допускають можливість як потерпілих так і інших осіб/свідків/ у кримінальному провадженні з невеликою похибкою помилитися щодо точного часу вчинення злочину, але потерпілі прямо вказали на особу, яка його вчинила. Потерпілі та свідки в своїх поясненнях вказували приблизний час події, оскільки точного часу не фіксували фізично і тому не могли вказати, а вже досудовим розслідуванням було встановлено приблизний час вчинення кримінального правопорушення. Дані обставини спростовують доводи сторони захисту про невідповідність пояснень свідків та потерпілих обставинам провадження щодо часу вчинення діяння, а тому вказані апелянтами мотиви не можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду.

При цьому апеляційний суд не виключає, що обвинувачений міг о 23 годині 40 хвилин знімати кошти із банкомату, враховуючи, що банкомат знаходиться неподалік місця події та кафе «Каприз» і Він до банкомату та кафе «Каприз» під'їхав на автомобілі.

Враховуючи наведене, кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України є правильною і доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисників цього не спростовують.

Так, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, форма вини, мотив і мета вчинення кримінальних правопорушень досудовим слідством встановлено, що вбачається з обвинувального акта та матеріалів провадження, а тому апеляційні скарги обвинуваченого та захисників, з урахуванням наведених вище підстав, апеляційний суд визнає необґрунтованими.

При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, взяв до уваги всі встановлені в сукупності обставини провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, врахував і його судимість та дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та неповноти судового розгляду, на що посилаються обвинувачений та захисники в апеляційних скаргах, при перегляді вироку апеляційним судом, що стали б підставою для скасування чи зміни вироку місцевого суду з мотивів, указаних апелянтами, колегія суддів не знаходить.

З урахуванням викладеного, переглянувши вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників з наведених у них підстав задоволенню не підлягають, а тому вирок необхідно залишити без змін, як законний та обґрунтований.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників - адвоката ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, - залишити без задоволення, а вирок Баранівського районного суду Житомирської області щодо ОСОБА_4 від 21 серпня 2014 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційним судом Житомирської області.

Судді: