Вирок № 41443080, 19.11.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/806/14-к Провадження №11-кп/773/404/14 Головуючий в 1 інстанції Труш В.О. Категорія:ч.ч.1,2 ст. 190 КК України. Доповідач : Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лозовського А.О.,

суддів - Клока О.М., Пазюка О.С.,

при секретарі - Білоусі І.Л.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_3 на вирок Любешівського районного суду від 11 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, громадянка України, українка, освіта середня, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працююча кухарем в ДНЗ, раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;

за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.

На підставі п.п. "в", "е" ст. 1, ст.ст. 9, 12, 14 Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Управління праці і соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації задоволено.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду ОСОБА_1, знаючи, що відповідно до ст.7 Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям" державна соціальна допомога не призначається, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім"ї є більше одного транспортного засобу (механізму), маючи умисел на одержання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям, а саме, на заволодіння бюджетними коштами, з корисливих мотивів, шляхом обману, що виразився у подачі 19 січня 2012 року до управління соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, завіреної власним підписом, у якій в розділі ІV „Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім"ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)", умисно приховала відомості про наявність у власності сім"ї слідуючих транспортних засобів, зареєстрованих на її чоловіка- ОСОБА_6: легкового автомобіля марки ВАЗ 21051, 1982 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого 05.10.2006 року; легкового автомобіля марки „OPEL VEСТRА", 1995 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, зареєстрованого 13.06.2008 року; трактора марки Т-25А, 1993 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого 07.11.2011 року. Внаслідок чого отримала право на майно та в подальшому, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, неправомірно одержала державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім'ї в розмірі 3921,96 грн.

Усвідомлюючи, що її протиправні дії залишились непоміченими, ОСОБА_1 вирішила їх повторити.

Так, 04 січня 2013 року ОСОБА_1, знаючи, що відповідно до ст.7 Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям" державна соціальна допомога не призначається коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім"ї є більше одного транспортного засобу (механізму), маючи умисел на одержання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям, а саме на заволодіння бюджетними коштами, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно подала до управління соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, завірену власним підписом, у якій в розділі ІV „Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім"ї, що проживають окремо ( дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)" умисно приховала відомості про наявність у власності сім"ї слідуючих транспортних засобів, зареєстрованих на її чоловіка- ОСОБА_6.: легкового автомобіля марки ВАЗ 21051, 1982 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого 05.10.2006 року; легкового автомобіля марки „OPEL VEСТRА", 1995 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, зареєстрованого 13.06.2008 року; трактора марки Т-25А, 1993 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого 07.11.2011 року. Внаслідок чого отримала право на майно та в подальшому, за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року, неправомірно одержала державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім"ї в розмірі 8190,96 грн.

04 липня 2013 року ОСОБА_1, знаючи, що відповідно до ст.7 Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям" державна соціальна допомога не призначається коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім"ї є більше одного транспортного засобу (механізму), маючи умисел на одержання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям, а саме на заволодіння бюджетними коштами, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно подала до управління соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, завірену власним підписом, у якій в розділі ІV „Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім"ї, що проживають окремо ( дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)" умисно приховала відомості про наявність у власності сім"ї слідуючих транспортних засобів, зареєстрованих на її чоловіка- ОСОБА_6.: легкового автомобіля марки ВАЗ 21051, 1982 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого 05.10.2006 року; легкового автомобіля марки „OPEL VEСТRА", 1995 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, зареєстрованого 13.06.2008 року; трактора марки Т-25А, 1993 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого 07.11.2011 року. Внаслідок чого отримала право на майно та в подальшому, за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року, неправомірно одержала державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім"ї в розмірі 9276,90 грн.

14 січня 2014 року ОСОБА_1, знаючи, що відповідно до ст.7 Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям" державна соціальна допомога не призначається коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім"ї є більше одного транспортного засобу (механізму), маючи умисел на одержання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям, а саме на заволодіння бюджетними коштами, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно подала до управління соціального захисту населення Любешівської райдержадміністрації декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, завірену власним підписом, у якій в розділі ІV „Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім"ї, що проживають окремо ( дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)" умисно приховала відомості про наявність у власності сім"ї слідуючих транспортних засобів, зареєстрованих на її чоловіка- ОСОБА_6.: легкового автомобіля марки ВАЗ 21051, 1982 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого 05.10.2006 року; легкового автомобіля марки „OPEL VEСТRА", 1995 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, зареєстрованого 13.06.2008 року; трактора марки Т-25А, 1993 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого 07.11.2011 року. Внаслідок чого отримала право на майно та в подальшому, за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, ОСОБА_1 неправомірно одержала державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім"ї в розмірі 11238, 48 грн.

Всього ОСОБА_1 протягом періоду часу з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року, з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року зайво отримала грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім"ям та спричинила матеріальну шкоду державі на загальну суму 32 628, 30 грн.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченої та міру покарання, вважає вирок суду першої інстанції незаконним в частині звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». Посилається на те, що при звільнені обвинуваченої від призначеного покарання на підставі амністії, судом не враховано, що остання вчинила продовжувані злочини, які вчинялись обвинуваченою в квітні та травні 2014 року. Просить скасувати вирок у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання призначене судом першої інстанції, без застосування амністії, оскільки обвинувачена вчинила злочин після набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014р.».

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинувачену ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2, які заперечили проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996р. дія закону про амністію поширюється на злочини вчинені до дня набрання ним чинності включно і не поширюються на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченою ОСОБА_1 є продовжувані і вчинялися до 31 травня 2014 року, а Закон України «Про амністію в 2014 році» за яким вона була звільнена від відбування призначеного покарання за це правопорушення набрав чинності 19.04.2014р.

Таким чином, суд першої інстанції звільняючи обвинувачену ОСОБА_1 на підставі амністії від відбування покарання не звернув увагу, що злочин був вчинений вже після набрання чинності Закону України «Про амністію в 2014 році», а тому його застосування суперечить вимогам Закону.

Згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК України застосування закону, який не підлягає застосуванню, є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Оскільки судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання було неправильно застосовано кримінальний Закон, то вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині застосування щодо неї амністії підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які її засуджено, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється. Її дії судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.ч.1,2 ст.190 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд врахував тяжкість вчинених нею злочинів, дані про її особу та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність по справі обтяжуючих покарання обставин. А тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_1 слід залишити таке, як призначив їй суд першої інстанції за відповідними статтями Кримінального кодексу, за якими її визнано винною.

За таких обставин, на підставі ст. 420 ч. 1 п. 4 КПК України колегія суддів вважає що вирок слід скасувати, у зв'язку із неправильним звільненням обвинуваченої ОСОБА_1 від відбування покарання, та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд Волинської області,-

ЗАСУДИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Комзюк Н.М. задовольнити.

Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 11 вересня 2014 року щодо обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.ч.1,2 ст.190 КК України в частині її звільнення від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2014році» скасувати.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: