Вирок № 41443061, 18.11.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14401/14-к

Провадження № 1-кп/161/634/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 18 листопада 2014 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Борнос А.В.,

за участю секретаря - Ленічева Є.А.,

прокурора - Свириденко З.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014030010002046, що надійшло з прокуратури м.Луцька 04.09.2014 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рожище Волинської області, українця, гр.України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, працюючого таксистом служби таксі "Еліт-Таксі" мешканця АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 29.02.1980 року вироком Народного суду м.Луцька за ст.140 ч.2, 206 ч.2, 42 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 06.03.1981 р. умовно-достроково на 9 місяців 18 днів;

- 15.05.1981 року Народним судом м.Луцька за ст.215-3 ч.2, 43 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 31.03.1983 року по відбуттю строку покарання;

- 05.11.1985 року Народним судом м.Луцька за ст.ст.139 ч.2, 141 ч.2, 208, 140 ч.2, 215-3 ч.2, 42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 08.07.1989 року по відбуттю строку покарання;

- 28.12.1991 року Коммунарським районним судом м.Запоріжжя за ст..143 ч.2, 140 ч.2, 81 ч.3, 229-6 ч.1, 215-3 ч.2, 42 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.14 КК України призначено лікування від наркоманії, звільненого 26.12.1996 року по відбуттю строку покарання;

- 08.08.2000 року Волинським обласним судом за ч.2 ст.142, ч.1 ст.222, ч.1 ст.215, 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 01.12.2005 року на підставі постанови Сихівського районного суду м.Львова від 28.11.2005 року умовно-достроково на 5 місяців 6 днів;

- 02.08.2006 року, 13.11.2007 року постановами Луцького міськрайонного суду Волинської області кримінальні справи порушені за ст.309 ч.1 КК України закрито на підставі ч.4 ст.309 КК України;

- 16.09.2008 року Луцьким міськрайонним судом за ч.2 ст.186, ч.2 ст.296, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк - 3 роки;

- 02.06.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.307 ч.2, 317 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна, звільненого 08.10.2012 року на підставі постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 28.09.2012 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 4 дні;

- 03.07.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.190 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі.

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3, повторно, 27.07.2014 року близько 16.00 год., перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав телевізор марки "LG", моделі 42LA620S вартістю 4700 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків.

Таким чином, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємно викрав чуже майно, вчинено повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_1, вчиненому повторно, визнав повністю. Цивільний позов потерпілого, в сумі, що ним заявлений, заперечив. Суду дав показання, що 27.07.2014 року, перебував у квартирі АДРЕСА_1, звідки, скориставшись відсутністю потерпілого, викрав телевізор марки "LG". Збитки не відшкодовані, оскільки не мав змоги зустрітись з потерпілим. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердив показання обвинуваченого щодо фактичних обставин справи. Збитки йому не відшкодовані, просив задовольнити поданий ним цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Щодо покарання - покладається на думку суду.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим його винність у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, має постійне місце проживання та реєстрації, де скарг на нього не надходило, до моменту його затриманні працював (з його слів), має тяжке захворювання, що стверджується наявною медичною документацією, однак збитки потерпілому не відшкодував, останній щодо покарання покладається на думку суду, згідно ст.12 КК України, вчинений ним злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, зважаючи на особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, окрім того, вчинив даний злочин через кілька днів після постановлення вироку відносно нього у попередній справі, що свідчить про його вперте та свідоме небажання стати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпечність, тому суд призначає покарання в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі, з застосуванням ст.71 КК України.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Згідно ст. 374 ч.4, 183 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід залишити, до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід, з врахуванням його особи, міцності соціальних зв»язків, того, що він вчинив дане кримінальне правопорушення через незначний проміжок часу після його засудження до реальної міри покарання (однак без зміни запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу), що, безумовно, свідчить про те, що він може вчиняти і інші кримінальні правопорушення, інших ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема реальної можливості уникати суду та подальшого виконання судового рішення, оскільки він уникав явки до суду, в зв»язку з чим оголошувався у розшук, у виді тримання під вартою.

На підставі ст.128, 129 КПК України, ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Матеріальна шкода судом стягується відповідно до розміру пред»явленого обвинувачення та згідно вимог ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином» та вимог ЦПК України (зокрема, щодо необхідності забезпечення відшкодування шкоди потерпілим у розмірі, що відповідає реально понесеним ним витратам на момент його відшкодування).

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.2 КК України, призначивши покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.07.2014 року - 1 (один) місяць позбавлення волі, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 - 2 (два) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з 14.00 год. 11.11.2014 року, тобто з моменту його затримання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 24 (двадцять чотири) коп. судових витрат у справі за проведення дактилоскопічної та трасологічної експертиз.

До набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії даного вироку.

ГОЛОВУЮЧИЙ: