Ухвала суду № 41442701, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4430/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Сервісний центр «Маркет» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Сервісний центр «Маркет» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.01.2013 року № 0000012201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Сервісний центр «Маркет» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мегабуд-холдинг» за період з 1 грудня 2009 року по 30 квітня 2010 року., за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року № 437/22/30693520.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4,5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 348 636,84 грн. у тому числі за грудень 2009 року у розмірі 52 800,00 грн., за квітень 2010 року у розмірі 295 836,84 грн.

За результатами заперечень на акт перевірки, висновки останнього залишено без змін.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 03.01.2013 року № 0000012201, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 435 796, 05 грн., з яких за основним платежем - 348 636, 84 грн., штрафні санкції 87 159, 21 грн.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Мегабуд-холдинг» (підрядник) було укладено договір від 31 березня 2009 року № СМР-3103 на проведення ремонтних робіт лінійно-кабельних споруд телевізійної мережі, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту телевізійної мережі, проведення будівельно-монтажних робіт на основі волоконно-оптичних кабельних мереж з широким спектром використання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. До договору укладено додатки 1, 2 та 3, в яких зазначено, що підрядник використовує своє обладнання, а також матеріали, надані замовником.

На підтвердження вищевказаного договору, позивачем надано:

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 грудня 2009 року №1, від 24 грудня 2009 року №2, від 24 грудня 2009 року №3, від 24 грудня 2009 року №4;

податкові накладні від 24 грудня 2009 року №578 на суму 405281,04 грн., у тому числі ПДВ 67546,84 грн., від 24 грудня 2009 року №579 на суму 42240,00 грн., у тому числі ПДВ 7040,00 грн., від 24 грудня 2009 року №580 на суму 905100,00 грн., у тому числі ПДВ 150850,00 грн., від 24 грудня 2009 року №581 на суму 422400,00 грн., у тому числі ПДВ 70400,00 грн., від 24 грудня 2009 року №582 на суму 316800,00 грн., у тому числі ПДВ 52800,00 грн.;

видаткову накладу від 24 грудня 2009 року №МХ-2009523 на суму 405281,04 грн., у тому числі ПДВ 67546,84 грн..

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

В свою чергу, апеляційна інстанція не може не звернути увагу на те, що згідно п. 4 Тимчасового порядку надання кабельної каналізації ВАТ «Укртелеком» у користування суб'єктами господарювання у разі виконання робіт у колодязях кабельної каналізації чи в приміщеннях введення кабелів, замовник або підрядна будівельна організація повинна одержати дозвіл на доступ і проведення таких робіт.

Відповідно до п. 1. договору виконання робіт по ремонту мережі включає в себе: відновлення телефонної каналізації, заміна кабелю, монтаж телекомунікаційної шафи, зварювання оптичних волокон та їх тестування.

Посилання апелянта на те, що згідно листа від 15.04.2009 року № 41 ним отримано згоду на проведення ремонтних робіт контрагентом ТОВ «Мегабуд - Холдинг», колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в даному листі мова йде лише про те, що Укртелеком не заперечують проти проведення ремонтних робіт по заміні кабелю в каналізації ПАТ «Укртелеком» в м. Славутич підприємством ТОВ «Мегабуд-холддінг», проте вказаний лист жодним чином не підтверджує факту виконання договірних зобов'язань по спірному договору та не означає, що у контрагента був наявний дозвіл на виконання робіт на об'єктах електрозв'язку. Адже, отримання такого дозволу визначено спеціальним порядком та передбачає дотримання чітко визначеної процедури.

Крім того, з метою перевірки виконання умов вищевказаного договору, податковий орган 11.12.2012 року звернувся до Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» із листом № 1153/10/22-055 про надання інформації чи звертався позивач протягом 2009 року з письмовим запитом для отримання технічних умов та чи мало місце надання відповідного дозволу на здійснення такого роду робіт.

Слід зауважити, що необхідність отримання відповідних дозволів та розробки технічного завдання сторонами не заперечувалася.

Листом від 29.12.12 року № 1639-08-1 Київська обласна філія ПАТ «Укртелеком» повідомили відповідача про те, що ПАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії не має телевізійної мережі у м. Славутич Київської області; протягом 2009 року до Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» стосовно розробки технічних умов на здійснення зазначених робіт позивач не звертався; протягом 2009 року Київською обласною філією ПАТ «Укртелеком» дозвіл на виконання робіт ТОВ «Мегабуд - холдинг» не надавався та технічний нагляд за роботою ТОВ «Мегабуд - холдинг» не здійснювався.

З приводу посилань позивача на лист від 28.01.2013 року № 08, отриманий від Цеху телекомунікаційних послуг № 2 ПАТ «Укртелеком», який нібито підтверджує виконання ремонтних робіт по договору від 31.03.2009 року № № СМР-3103, апеляційною інстанцією сприймається критично, оскільки зі місту даного листа вбачається, що було використано матеріали (прокладені коаксіальні та волоконно-оптичні кабелі), які належать позивачу при виконанні договорів № 256-04 від 1 березня 2012 року та № 743-04 від 14 травня 2010 року, проте, це жодним чином не можна вважати підтвердженням виконання договірних зобов'язань позивача по договору від 31.03.2009 року № СМР-3103.

Отже, з наданих позивачем документів жодним чином не можливо встановити факт здійснення ТОВ «Мегабуд - холдинг» робіт з демонтажу і монтажу кабелю та обладнання у каналізації ПАТ «Укртелеком». Окрім того, факт виконання даних робіт зазначеним товариством не було підтверджено і самим ПАТ «Укртелеком».

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У силу вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту по податку на додану вартість, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація не може підтвердити реальність здійснення господарських операцій і не відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій, в той час як в матеріалах справи містяться договори від 01.03.2012 року № 256-04 та від 14.05.2010 року № 743-04 з ПАТ «Укртелеком» на виконання функцій телевізійної мережі, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та його контрагентом виникли в березні 2009 року, роботи згідно актів здачі прийняття робіт, були прийняті в грудні 2009 року, а тому укладені договори з ПАТ «Укртелеком» в 2010 та 2012 році ніяким чином не впливають на реальність (товарність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мегабуд - холдинг» по договору від 31.03.2009 року № № СМР-3103. Крім того, договори на які посилається апелянт, відсутні в матеріалах справи.

Також, згідно письмових пояснень від 12.06.2012 року директора ТОВ «Мегабуд-холдинг» ОСОБА_2, від імені якого підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем слідує, що він до господарської діяльності вказаного підприємства не причетний, фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Мегабуд-холдинг» не займався, документів бухгалтерського обліку не підписував, податкову звітність не подавав та підприємство зареєстрував за винагороду.

Матеріали справи також місять висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Київській області № 410 від 03.09.12 року яким встановлено, що акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, договір № СМР-3103 від 03.03.09 року, укладений між позивачем та ТОВ «Мегабуд-холдинг», та додатки до нього підписані не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою.

Вищезазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Мегабуд-холдинг», а невідомими особами, отже, виписані податкові накладні не можна вважати належними та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Колегія суддів не може не зауважити, що під час апеляційного розгляду справи апелянтом також не було надано якихось додаткових документів в обґрунтування правової позиції щодо спростування висновків та доводів оскаржуваного судового рішення.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сервісний центр «Маркет» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.11.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.