Постанова № 41442648, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 697/918/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Дубенець М.І.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Кобаля М.І.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції та просив визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову від 25.12.2013, стягнути з відповідача 550 грн. неправомірно стягнутих коштів із врахуванням зміни валютного курсу долару США.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2014 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу ДВС Канівського міськрайонного управління юстиції Орехової С.І. щодо винесення постанови за ВП №20078908 від 25.12.2013; скасовано постанову відповідача за ВП № 20078908 від 25.12.2013; зобов'язано виконавчу службу повернути ОСОБА_3 550 грн. неправомірно стягнутих коштів. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.03.2010 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст. 186 КК України. Також, вказаним вироком було конфісковано в дохід держави наступні речові докази: автомобіль «ГАЗ-24» д.н.з. НОМЕР_1 та причіп «Бджілка» НОМЕР_2, Ѕ частка яких належить позивачу на праві власності.

07 Липня 2010 року постановою Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції Говоруном Д.Я. відкрито виконавче за виконачим листом №1-9, виданим Канівським міськрайонним судом Черкаської області 14.06.2010.

24 Січня 2013 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції Говоруном Д.Я. призначено експертну оцінку майна ОСОБА_3, арештованого та описаного згідно акту опису й арешту від 24.01.2013.

На виконання вказаної постанови ТОВ «Альянс» було надано висновок незалежної оцінки майна: Ѕ частини автомобіля «ГАЗ-24» д.н.з. НОМЕР_1 та Ѕ причіпу «Бджілка» НОМЕР_2, належних на праві власності ОСОБА_3 та виписано рахунок-фактуру на суму 500 грн.

25 Грудня 2013 року відповідачем було винесено постанови про стягнення з боржника ОСОБА_3 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50 грн. та на оплату послуг експерта в розмірі 500 грн. Вказані постанови були виконанні шляхом звернення стягнення на пенсію позивача.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача в частині винесення старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції Ореховою С.І. постанови від 25.12.2013 року «Про звернення стягнення на пенсію» позивача в розмірі 550 грн. є протиправними, а зазначена постанова підлягає скасуванню як така, що не ґрунтується на законі. Кошти ж, неправомірно стягнуті з пенсії позивача згідно зазначеної постанови відповідача, підлягають поверненню позивачеві.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволенні судом першої інстанції та стали підставою до звернення апелянта зі скаргою.

Згідно із ст. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання вироку суду в частині конфіскації майна повинні бути вчасно вжиті заходи для забезпечення прав і законних інтересів стягувана, яким тут виступає держава. Тому одночасно з направленням зазначених вище документів державному виконавцю суд, що ухвалив вирок, письмово сповіщає про майбутню конфіскацію відповідну фінансову установу, на території якої знаходиться майно засудженого

Процес виконання покарання у виді конфіскації майна подібний до процесу примусового виконання покарання у виді штрафу, з деякими особливостями.

На сьогодні порядок передачі конфіскованого майна фінансовим органам регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним». Так, державні виконавці здійснюють облік, попередню оцінку, а також несуть відповідальність за зберігання конфіскованого майна до передачі його для подальшого розпорядження.

Акт опису, оцінки та передачі майна є підставою для реалізації конфіскованого майна через торгові біржі та аукціони, безоплатної передачі, знищення. Безпосередньо механізм розпорядження майном, що підлягає конфіскації за вироком суду, встановлено в п. 9 вищезазначеного Порядку. Тобто самостійно вживати заходів з реалізації конфіскованого майна державний виконавець не вправі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції Орехової С.І. від 25.12.2013 за ВП №20078908 було стягнуто з боржника, - ОСОБА_3, витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 550 грн.

Вказаний розмір витрат підтверджується наступними документами, а саме: рахунком-фактурою, калькуляцією вартості проведення оцінки майна та актом державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій.

Висновки ж суду першої інстанції про те, що на час винесення такої постанови ОСОБА_3 вже втратив статус боржника за виконавчим провадження №20078908, внаслідок набрання вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.03.2010 законної сили, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з позивача витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави до її скасування відсутні.

Таким чином, що постанова суду першої інстанції ухвалена судом з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення адміністративного позову про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця відділу ДВС Канівського міськрайонного управління юстиції Орехової С.І. щодо винесення постанови за ВП №20078908 від 25.12.2013, скасування вищеозначеної постанови та зобов'язання повернути ОСОБА_3 550 грн. неправомірно стягнутих коштів, а тому постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині. В решті постанова Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2014 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.41, 160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції задовольнити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу ДВС Канівського міськрайонного управління юстиції Орехової С.І. щодо винесення постанови за ВП №20078908 від 25.12.2013, скасування постанови відповідача за ВП №20078908 від 25.12.2013, зобов'язання виконавчої служби повернути ОСОБА_3 550 грн. неправомірно стягнутих коштів.

В задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Кобаль М.І.

Шостак О.О.