Постанова № 41442601, 14.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 листопада 2014 р. №820/17983/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Косяченка Є.С.,

представника відповідача - Супрун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000472211 від 24.10.14 року про сплату 249128,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 62282,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000482211 від 24.10.14 року про сплату 150993,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 75493,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що господарська діяльність ТОВ "ЕП СТАР" здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. Обсяг та цільове призначення послуг, яке отримувало ТОВ "ЕП СТАР" від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛЕКТРОМАШХОЛДІНГ" було здійснено на підставі договору № 03 від 25.06.2012 р. про виготовлення продукції з давальницької сировини та на підставі актів виконаних робіт та відповідало чинному законодавству. ТОВ "ЕП СТАР" включало до валових витрат виробництва та обігу суму грошових коштів, сплачену протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, охороною праці та придбанням електричної енергії, суми внесених (нарахованих) податків, зборів, установлених Законом України "Про систему оподаткування", суму інших витрат у відповідності до вимог законодавства. В ході здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЕП СТАР" включало до складу податкового кредиту тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними. На підставі наданих податкових накладних ТОВ "ЕП СТАР" здійснювало бухгалтерський облік, та надавало звіти до Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Сума, включена ТОВ "ЕП СТАР" до податкового кредиту є обґрунтованою. Вартість автомобіль марки LEXUS LS 460L, який був реалізований позивачем відповідно до договору купівлі-продажу, підтверджується звітом про незалежну експертну оцінку.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000472211 від 24.10.14 р. про сплату 249128,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 62282,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000482211 від 24.10.14 р., про сплату 150993,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 75493,50 грн. є безпідставними і неправомірними та мають бути скасованими, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов, вказав на необґрунтованість та незаконність дій позивача, а саме на відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій за період з 01.12.2012 по 31.12.2013 між ТОВ "ЕП СТАР" та ТОВ "Комплект Стандарт Плюс", де ТОВ "ТД Електоромашхолдінг" є посередником. До складу податкового кредиту лютого 2013 року ТОВ "ЕП СТАР" віднесено 150993 грн., відповідно до податкової накладної, отриманої від ТОВ "ТД Електромашхолдінг" №1 від 31.01.2013 року на загальну суму 905958 грн., в т.ч. ПДВ - 150993 грн. Таким чином до складу податкового кредиту ТОВ"ЕП СТАР" зайво віднесено суму податку на додану вартість по послугам з переробки давальницької сировини, не пов'язаним з господарською діяльністю всього у сумі 150993 грн., в т.ч. за лютий 2013 у сумі 150993 грн.

В порушення п.146.13 ст.246 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), до складу витрат перевіряємого періоду безпідставно включено суму перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу легкового автомобіля LEXUS LS 460L у розмірі 556237 грн. (а.с. 138-141).

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 22.09.2014 року по 10.10.2014 року, на підставі направлень від 22.09.2014 року №№ 1790, 1791, 1792, 1793, 1794, 1795, 1800, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ЕП СТАР", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЕП СТАР" 17.10.2013 року був складений акт № 2818/20-36-11-01-07/37459434 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЕП СТАР", податковий номер 37459434 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р., по 31.12.2013 р.

Згідно з висновками акту № 2818/20-36-11-01-07/37459434 від 17.10.2013 року, перевіркою було встановлено порушення: - п. 146.13 ст.146, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у загальній сумі 249128 грн., у т.ч. за 2013 рік у сумі 249128 грн.; - п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), донараховано податку на додану вартість на загальну суму 150993 грн., у тому числі за лютий 2013 року у сумі 141484 грн., березень 2013 року у сумі 9509 грн. (а.с. 10-38).

На підставі висновків акту № 2818/20-36-11-01-07/37459434 від 17.10.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: - №0000472211 від 24.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 311410,00 грн., з них на основним платежем - 249128,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 62282,00 грн.; - №0000482211 від 24.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14010100,50 грн., з них за основним платежем - 150993,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 75493,50 грн. (а.с. 39-40).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ "ЕП СТАР" та ТОВ "ТД Електромашхолдінг", позивачем були надані наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ"ЕП СТАР" (а.с. 8), довідка з ЄДРПОУ (а.с. 9), договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №03 від 25.06.2012 р. (а.с. 56-58), додаткова угода №2 від 28.12.2012 про зміни та доповнення по договору № 03 від 25.06.2012 р. (а.с. 59), специфікація № 2 до договору №03 від 25.06.2012 (а.с. 60), норми витрат матеріалів до договору № 03 від 25.06.2012 р. за січень 2013 р. (а.с. 61), розрахунок калькуляції собівартості робіт до договору № 03 від 25.06.2012 р. за січень 2013 р.(а.с. 62), звіт про використання матеріалу до договору № 03 від 25.06.2012 р. за січень 2013 р. (а.с. 63), видаткові накладні (у переробку) до договору № 03 від 25.06.2012 р. за січень 2013 р. (а.с. 64-70), акти приймання-передачі продукції з давальницької сировини по договору № 03 від 25.06.2012р. за січень 2013 р. (а.с.71-78), акт наданих послуг № 1 від 31.01.2013 р. за договором № 03 від 25.06.2013 р. (а.с.79), податкова накладна № 1 від 31.01.2013 р. до договору № 03 від 25.06.2012 р. (а.с. 80), банківські виписки до договору №03 від 25.06.2012 (а.с. 81-83), договір суборенди №59 від 01.02.2012р. з актом прийому-передачі та додатковою угодою (а.с. 84-87).

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "ЕП СТАР" та ТОВ "ТД Електромашхолдінг", укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини № 03 від 25.06.2012 року, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання з переробки наданої замовником давальницької сировини (катанки мідної) в шину мідну в асортименті. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт. У зазначених правовідносинах ТОВ "ТД Електромашхолдінг" є посередником.

Зазначений договір було виконано у повному обсязі, що підтверджується наступним: сировина (катанка мідна) була отримана ТОВ "ЕП СТАР" від контрагента та зберігалася на складі , згідно із договором суборенди № 59 від 01.02.2012 р. (а.с. 84). Згідно з п.5.6 договору № 03 від 25.06.2012 р. сировина, у якості давальницької, була передана ТОВ"ТД Електромашхолдінг", що підтверджується видатковими накладними (а.с. 64-70). Після здійснення Виконавцем робіт з переробки катанки мідної у шину мідну, замовником було отримано, відповідно до актів прийому-передачі, шину мідну в асортименту. (а.с. 71-78). Оплата за договором здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками. (а.с. 81-83).

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій з надання послуг ТОВ "ТД Електромашхолдінг" ТОВ "ЕП СТАР" повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №03 від 25.06.2012р. здійснено як позивачем, так і його контрагентом, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки від 17.10.2013 р. № 2818/20-36-11-01-07/37459434 підставою для прийняття висновків про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД Електромашхолдінг" став акт Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №2456/22.1-06/38001372 від 04.06.2013р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД Електромашхолдінг" податковий номер 38001372, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ "Комплект Стандарт Плюс" податковий номер 37878915, ТОВ "ЕП СТАР" податковий номер 37459434, їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2012 року".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/1736/13а від 15.05.2013 р. та Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 820/1736/13-а від 03.07.2013р. дії податкової інспекції по проведенню зустрічної звірки результати якої викладені в акті № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КОМПЛЕКС СТАНДАРТ ПЛЮС" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р., який покладено в основу акту перевірки від 04.06.2013 р. № 2456/22.1-06/38001372 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД Електромашхолдінг" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "КОМПЛЕКС СТАНДАРТ ПЛЮС" були визнані протиправними та зобов'язано податковий орган відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (а.с. 121-134)

Крім того суд зазначає, що взаємовідносини між ТОВ "ЕП СТАР" та ТОВ "ТД Електромашхолдінг" вже були предметом перевірки контролюючого органу, висновки якої викладені у акті 1669/22.1-07 від 16.05.2013 р. за період з 06.01.2011 р. по 31.12.2012 р. на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені у судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/4520/13-а від 03.07.2013 р. та Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 820/4520/13-а від 19.09.2013р. задоволено позовні вимоги ТОВ "ЕП СТАР" в повному обсязі та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. (а.с. 105-120).

Відповідно до ст. 72 КАС, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо порушення вимог п. 146.13 ст.146, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до 146.13. ПК, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані наступні документи: договір купівлі-продажу ТЗ від 24.09.2012р. (а.с. 88), договір купівлі-продажу ТЗ №30/12 від 30.12.2013 р. з актом прийому-передачі (а.с. 89-90), копія акту про технічний стан ТЗ (а.с. 91), довідка-рахунок (а.с. 92), податкова накладна №18 від 30.12.2013 р. до договору купівлі-продажу ТЗ № 30/12 від 30.12.2013 р. (а.с. 93), звіт про незалежну оцінку від 23.12.2013 (а.с. 94-104).

Згідно з договором купівлі продажу ТЗ № 30/12 від 30 грудня 2013 р. ТОВ "ЕП СТАР" було реалізовано легковий автомобіль LEXUS LS 460L за ціною 540000,00 грн., ТОВ "ТД УКРРЕСУРС". Вартість транспортного засобу підтверджується звітом про незалежну експертну оцінку. (а.с. 94-104).

Усі досліджені документи відповідають вимогам податкового законодавства, не містять явних дефектів форми та змісту.

Таким чином, ТОВ "ЕП СТАР" правомірно сформовано суми з податку на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність та обґрунтованості висновків акту перевірки, у зв'язку із чим прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000472211 від 24.10.14 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000482211 від 24.10.14 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19.11.2014 року.

Суддя Полях Н.А.