Рішення № 41441296, 07.11.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1306/3039/12 Головуючий у 1 інстанції: Гайдук А.М.

Провадження № 22-ц/783/70/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бермеса І.В.,

суддів: Мусіної Т.Г.,Савуляка Р.В.,

при секретарі:Гацій І.І.,

з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про припинення частки у спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою,

встановила :

28.03.2012 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_7 про припинення його частки у спільному майні, а саме в житловому будинку по АДРЕСА_2.

В підтвердження позовних вимог посилалися на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно договору дарування від 12 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 798, ОСОБА_4 належить 5/9 ідеальних частин вказаного вище будинку з господарськими прибудовами.

ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Дрогобицької нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 1705, належить 2/9 ідеальних частин цього ж будинку з господарськими прибудовами.

Житловий будинок складається з двох житлових кімнат, площею 31,8 м.кв., двох кухонь та підвалу. Загальна площа будинку становить 82,1 м.кв.

До будинку відносяться господарські будівлі: дерев'яні сараї "Б", "В", вбиральня "Р", дерев'яно - металева огорожа "1-3", бетонний колодязь "К".

Позивачі та відповідач між собою не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування або поділу житлового будинку, який знаходиться у спільній частковій власності. Частка відповідача по справі є незначною і складає лише 2/9 ідеальних частини житлового будинку.

Отже існують всі правові підстави для припинення у відповідача права на його частку в спірному житловому будинку згідно ст. 365 ЦК України.

Спірний житловий будинок є неподільним з врахування можливості забезпечення відповідача окремою житловою площею, так як кімнат є лише дві, а співвласників - троє. Позивачі по справі є батьком та донькою, які підтримують дружні та сімейні відносини і володіють спільно 7/9 ідеальних частин спірного житлового будинку. Розмір частки відповідача у праві спільної власності є меншим, ніж площа будь-якої з жилих кімнат у спірному житловому

будинку. Тому виділити відповідачеві окрему житлову площу у будинку можливості немає. Просили задовольнити позов.

20.04.2012 року відповідач ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ житлового будинку АДРЕСА_2 та встановлення порядку користування земельною ділянкою, в підтвердження своїх вимог посилався на те, що є можливість виділити частки в натурі та поділити будинок на 2-х співвласників.

Оскаржуваним рішенням в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про припинення частки у спільному майні відмовлено.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено.

Виділено ОСОБА_7, співвласнику 2/9 ідеальних часток - приміщення

кімнати, позначеної на плані додатку№1: а саме - літ. 1 -3 - жила кімната - 15,23 м.кв. 15,6 м.кв.

Виділено відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співввласникам 7/9 (2/9 + 5/9 ) ідеальних часток - приміщення кімнат, позначені на плані в додатку №1:

-літ. 1-1 - коридор 5,50 м.кв. 5,5 м.кв.

-літ. 1-2 - кухня-9,82 м.кв. 10,4 м.кв.

- літ. 1-4 - жила кімната- 16,61 м.кв. 17,1 м.кв.

- літ.1-5-кухня-8;84м.кв.-9,9м.кв

Всього:42,9кв.м.

З урахуванням конструктивних особливостей приміщення підвалу літ. 1 площею 9,6 та літ.ІІ площею 16,6 м.кв. виділено в користування співвласникам 7/9 ідеальних часток ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Виділено у спільне користування співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 замощення - літ. І;

Виділено відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4:

- сарай літ.Б;

- сарай літ.В ;

- сарай літ.БІ;

- огорожу літ 1,2 (частину );

- колодязь літ.К;

- замощення літ. 1 ;

Виділено ОСОБА_7 :

- вбиральну - літ. Г ;

- огорожу літ. 1,2 ( частину );

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_7 150 грн. грошової компенсації за відхилення реально виділених часток будинковолодіння від ідеальних часток.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_7 377 грн. грошової компенсації за відхилення реально виділених часток будинковолодіння від ідеальних часток.

З врахуванням часток сторін в будинку визначено порядок користування земельною ділянкою.

Повернуто ОСОБА_3 41333 гривні сплачені на р/р 373130050007891 Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області, банк отримувача ГУ ДКСУ У Львівській областіу МФО банку 825014, ЗКПО 26306742.

Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_7 61,60 гривні сплачених ним судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_7 153 гривень сплачених ним судових витрат.

Ухвалою суду від 28 березня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід судді, роз'яснення рішення суду та ухвалення додаткового рішення (а.с.212, т.1).

Додатковим рішенням від 29 березня 2013 року доповнено рішення суду від 26.11.2012 року наступним абзацом:

Для відокремлення виділених приміщень провести ряд ремонтно-будівельних робіт по переплануванню житлового будинку А-1, а саме:

- демонтувати дверний блок, що з'єднує приміщення літ. 1-2 та 1-3, забити дверний проріз;

- демонтувати дверний блок, що з'єднує приміщення літ. 1-4 та 1-3, забити дверний проріз;

- демонтувати віконний блок в стіні південного фасаду (кімн. літ 1-3), поглибити проріз, встановити в ньому дверний блок ;

- пробити віконний проріз в стіні східного фасаду (кімн. літ 1-3), встановити віконний демонтований віконний блок;

- біля ґанку літ. с 1 демонтувати 2 бетонні сходинки (0,72 кв.м. ) та влаштувати такі з іншої сторони ґанку:

Обов'язок щодо переобладнання будинку покладено на ОСОБА_7.

Рішення суду та додаткове рішення і ухвалу суду оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В апеляційних скаргах посилаються на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що неповно відображає обставини справи. Вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначають, що суд не врахував той факт, що згідно правовстановлюючих документів ОСОБА_7 належить 2/9 ідеальних частин будинку житлова площа 7,2 м. кв. Такої кімнати в будинку немає. Суд збільшує житлову площу ОСОБА_7 за рахунок інших співвласників, які такої згоди не давали. При цьому, щоб скрити свою заінтересованість виділяє сараї, огорожу, колодязь, які стали непридатними за використанням, їм за «відхилення реально виділених часток будинковолодіння від ідеальних часток», ще й стягує з них компенсацію.

Згідно судової будівельно-технічної експертиза від 01.12.2007 р., на яку посилається суд, проведена по іншому позову, по іншій справі, вартість 2/9 ідеальних часток спірного будинковолодіння разом з господарськими спорудами, які розвалились і не можна використовувати, становить 25678 грн. В той же час згідно висновку від 06.06.2012 р, який суд не бере до уваги, умисно не вірно відображаючи фактичні обставини, вартість 2/9 ідеальних часток спірного будинковолодіння разом із господарськими спорудами складає 41333 грн.

Експерт ОСОБА_10 безпідставно, всупереч питанням, які поставлені судом в ухвалі, об'єднує частки двох співвласників: 5/9 ід. ч. та 2/9 ід. ч., разом і робить розподіл будинку на два співвласники (на 7/9 ідеальних часток), хоча в правовстановлюючих документах інший розподіл ідеальних часток. Суд прикривається експертизою, яка була проведена за іншою позовною заявою у 2007 р. і проводить перерозподіл ідеальних часток, який суперечить правовстановлюючим документам.

Такий виділ часток житлового будинку в натурі суперечить чинному законодавству і правам співвласників, які не давали згоду на об'єднання їх часок та такий варіант поділу в натурі.

При такому виділі часток житлового будинку в натурі, який вказаний в позовній заяві ОСОБА_7, грубо порушені права інших співвласників. Суд, щоб прикрити своє незаконне рішення у рішенні посилається на дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та інших органів на проведення добудову та перепланування будинку. Такого дозволу у справі немає і не може бути, без згоди всіх співвласників та права власності на землю. Оскільки на добудову та перепланування повинна бути згода власників, земельна ділянка повинна належати співвласникам будинку на праві власності, тому суд незаконно вказує у рішенні на відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради.

На земельну ділянку немає права власності, співвласники не дали згоду на добудови та перепланування, відповідного дозволу виконавчого комітету місцевої ради немає.

Суд міг своїм рішенням, керуючись ст. 365 ЦК України припинити у спільному майні право на частку ОСОБА_7 і збільшити їх частки на 2/9 ідеальних частки. Це давало право суду виділити частки в натурі та поділити будинок на 2-х співвласників, оскільки поділити будинок на 3-х співвласників не можливо.

Однак у всупереч позовним вимогам та експертизі, на яку посилається суд, у рішенні зазначає, що частина ОСОБА_7 не є незначною та підлягає виділенню в натурі. Експерт ствердив, що поділити будинок на три співвласника не можливо, тому суд незаконно об'єднав частку ОСОБА_3 з часткою ОСОБА_4 Експерт показує варіанти поділу будинку на два співвласники і то з відхиленням від ідеальних часток.

Суд, приховуючи дійсні обставини та умисно перекручуючи факти, своїм рішенням виділяє ОСОБА_7 житлову кімнату площею 15,23 м.кв. ( 15,6 м.кв.), чим значно перевищує його частку, порушуючи їх права та права ОСОБА_11, яка є третьою особою, проживає в будинку. Суд у рішенні навіть не згадує про неї. При такому поділі суду в другій житловій кімнаті 16,61 м.кв. повинні будуть жити особи різної статті, неповнолітні діти і ОСОБА_11, захворювання якої не дозволяє жити в одній кімнаті навіть з членами своєї сім"ї.

Суд безпідставно вказує, що у разі припинення частки первісного відповідача ОСОБА_7 у спірному будинку завдасть останньому істотної шкоди його інтересів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач крім частки в спірному будинку має 1/4 частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, де проживає сам, оскільки інші особи, які зареєстровані разом з ним в квартирі, забезпечені житлом.

Просять вказані судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7

Під час розгляду справи в апеляційному суді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер та після оформлення спадщин до участі в справі притягнуто, як спадкоємця, його дочку ОСОБА_12.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтримання апеляційних скарг, заперечення ОСОБА_6 на апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що їх слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що сторони є співвласниками вказаного будинку, який реально відповідно до часток поділити неможливо. Тому просили сплатити з депозитного рахунку суду в користь ОСОБА_7 грошову компенсацію визначену судом за 2/9 ідеальних частки. Також просили припинити право власності на частку в спільній частковій власності ОСОБА_7 на будинок за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виплати грошової компенсації - 41333 гривні сплачені мною на р/р 37313005000789 територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області, а в позові ОСОБА_7 про виділення йому житлової кімнати 15,23 м.кв. в будинку АДРЕСА_2 - відмовити.

Крім того просили визнати за ними право власності на 2/9 ід. частини, що належали ОСОБА_7, анулювати правовстановлюючі документи, які видані ОСОБА_7 на 2/9 вищевказаного будинковолодіння та зобов'язати Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд вказав, що позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодним чином не підтверджено будь-яку з підстав, яка б згідно ст. 365 ЦК України могла б припинити ОСОБА_7 права власності на частку.

Крім того суд вказав, що у разі припинення частки первісного відповідача ОСОБА_7 у спірному будинку завдасть останньому істотної шкоди його інтересів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач крім частки в спірному будинку має лише ? частину у двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо відмови в задоволенні первісного позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом ч. 1 ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, оскільки встановлено, що за спірним будинколодінням закріплена земельна ділянка площею 1762 кв.м., та у випадку припинення права власності на спірне будинковолодіння, будуть порушенні права відповідача щодо користування цією земельною ділянкою.

З висновку про вартість майна від 06.06.2012 року, який суд підставно не прийняв до уваги, вбачається, що в ньому не вказана оцінка земельної ділянки, а лише вказана вартість 2/9 ідеальних часток спірного будинку разом із господарськими спорудами, яка складає 41333 грн.

При таких розрахунках грошової компенсації для ОСОБА_7 він повністю позбавляється права на грошову компенсацію за належну йому частку в земельній ділянці.

Отже при стягненні в користь ОСОБА_7 грошової компенсації за 2/9 ідеальних частки в сумі 41333 грн. завдало б йому істотної шкоди, так як при цьому не була б врахована його 2/9 ідеальних часток у земельній ділянці площею 1762 кв.м., яка закріплена за спірним будинковолодінням та протирічило б вимогам ст. 365 ЦК України про те, що припинення права особи на частку в спільному майні не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника.

Посилання апелянта на те, що на те, що відповідач не проживає в будинку, не виконував своїх обов'язків як співвласник будинку, судова колегія не приймає до уваги, так як в ст. 365 ЦК України ці обставини не вказані як підстави для припинення права на частки в майні.

Інші доводи апелянтів не спростовують висновків суду в цій частині, такі не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеним.

Встановлено, що підстав для скасування ухвали того ж суду від 28 березня 2013 року немає, так як судом дотримано порядок щодо розгляду заяв про відвід судді, про роз'яснення рішення суду та ухвалення додаткового рішення та вірно відмовлено у їх задоволенні.

Суд врахував, що підстав для задоволення відводу у позивачів та їхнього представника немає, оскільки у даній справі усі обставини уже досліджені, по справі винесено рішення.

Суд також вказав, що заява про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до

виконання, а оскільки дане рішення не вступило в законну силу, то така заява є безпідставною.

Задовольняючи зустрічний позов, суд вказав, що сам будинок, як вбачається, з висновку експерта №118/07 є подільним та його можна розділити, виділивши ОСОБА_7 2/9 ідеальних частин, а позивачам відповідно до їхніх часток 7/9, оскільки вони самі стверджують що проживаються однією сім'єю. Частина ОСОБА_7 не є незначною та підлягає виділенню в натурі, що підтверджується вищевказаним висновком експерта, який вказує аж три варіанта розподілу будинку та господарських споруд. Суд вказав, що бере до уваги лише варіант І/А, оскільки він є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників будинку, та найменш порушує права інших співвласників.

Суд вказав, що є відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та дозвіл інших органів на проведення робіт по переобладнанню в будинку при представленні необхідних для цього документів.

Судова колегія вважає, що помилковим є висновок суду при задоволенні зустрічного позову про те, будинок, можна розділити, виділивши ОСОБА_7 2/9 ідеальних частин, а позивачам відповідно до їхніх часток 7/9, з врахуванням того, що вони самі стверджують що проживаються однією сім'єю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За положеннями ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності.

З врахуванням висновку судової будівельно-технічної експертиза №118/07 від 01.12.2007 р., суд вважав, що розподіл будинку можливий лише на дві частини: позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можна виділити відповідно до їхніх часток 7/9 частин будинку, а ОСОБА_7 - 2/9 частин будинку ( а.с. 28-63, справа Дрогобицького міськрайонного суду №2-64/08).

З вказаної справи вбачається, що позивачами тоді були ОСОБА_3 та ОСОБА_11, які просили виділити їм 7/9 частин будинку, а за їх заявою ухвалою суду від 18.11.20008 року позов залишено без розгляду ( а.с. 78, справа Дрогобицького міськрайонного суду №2-64/08).

При цьому жодних угод про об"єднання часток між ними не було заключено.

В послідуючому ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_4 5/9 ідеальних частин будинку (а.с.10).

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також жодних угод про об"єднання часток між ними також не було заключено.

Апелянти вказують, що поділити будинок на 3-х співвласників не можливо та що вони не проживають однією сім'єю.

Встановлено, що жодних доказів про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об'єднали свої частки будинку суду не представлено та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже в суду не було підстав прийти до висновку про те, що вони проживаються однією сім'єю і їх частки слід об'єднати.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок".

Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.п. 6, 7 зазначеної постанови, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку, він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

При розгляді справи суд не звернув уваги на роз'яснення, що містяться в пп. 7, 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно з якими, коли для поділу будинку в натурі необхідне переобладнання та перепланування, він проводиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №206 від 17.07.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_11 було дано дозвіл на реконструкцію будинку згідно висновку вказаної експертизи, однак при цьому виконком виходив з того, що їх частки об'єднані.

В той же час встановлено, щ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не об'єднали свої частки будинку, а отже слід було вирішувати питання щодо дозволу на переобладнання будинку з врахуванням цієї обставини.

Під час розгляду справи в апеляційному суді такого дозволу у формі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради не отримано, а лист секретаря виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №3-32/6509 від 23.10.2014 року не може вважатись належною згоду на переобладнання в будинку (а.с. 64,т.2).

До того ж в листі вказано, що прибудова може здійснюватись при згоді всіх співвласників будинку та при дотриманні будівельних норм.

Встановлено, що позивачем ОСОБА_7 не представлено також доказів про наявність технічної можливості улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонам ізольованих квартирах. Висновки архітектурно-будівельної комісії, пожежної та санітарної інспекцій про допустимість переобладнань у будинку відсутні.

З врахуванням наведеного рішення суду від 26 листопада 2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Відповідно слід також скасувати додаткове рішення суду від 29 березня 2013 року, яке є похідне від основного рішення суду.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ч.1 п. 2 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.