Ухвала суду № 41439745, 18.11.2014, Приазовський районний суд Запорізької області

№ 1-кп/325/140/2014

325/1397/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., при секретарі Орманджи Д.К., за участю прокурора Обуховського О.О., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, у відкритому підготовчому судовому засіданні, проведеному в залі Приазовського районного суду в смт.Приазовське Запорізької області у кримінальному провадженні №32013080280000054 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3ст.212, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013080280000054 відносно ОСОБА_2, за обвинуваченням останнього у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Обуховський О.О. вважає необхідним призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам закону, в зв'язку з відсутністю підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, а також викликати свідків, згідно наданого списку.

Представник цивільного позивача Приморської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Запорізькій області в судове засідання не прибув, перший заступник начальника ОДПІ надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, зазначивши, що пред'явлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заявив про необхідність повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ньому фактичні обставини викладені не зрозуміло, не повно, неконкретно та недоліки, які були зазначені в ухвалі Приазовського районного суду від 18.06.2014 року, якою у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт повертався прокурору, залишились не усунутими. А саме, захисник вказав, що є не зрозумілим якими є договори нікчемними чи не дійсними, так як не викладені законні підстави їх нікчемності чи недійсності. В обвинувальному акті всупереч вимог закону обставиною, що обтяжує покарання зазначена кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України - ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Є незрозумілою кваліфікація злочинів, так як вказано, що кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинене в період часу з червня 2010 року по вересень 2011 року включно, а його дії кваліфіковані за ч.3 ст.212 КК України в редакції Закону від 15.11.2011 року, який на момент вчинення кримінального правопорушення не набув чинності. Такі самі протиріччя є в обвинувальному акті при кваліфікації дій обвинуваченого за статтями 358, 366 КК України. Аркуші обвинувального акту 19-21 містять посилання на Закони України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», які втратили чинність на підставі Податкового кодексу України. В обвинувальному акті обставини про наявність чи відсутність, складених контролюючим органом та узгоджених в установленому законом порядку, податкових повідомлень-рішень відповідно до яких може здійснюватися нарахування податкового боргу та визначатися шкода для стягнення за позовом, не викладені. Є суперечності при викладенні встановлених обставин і формулюванні обвинувачення за ч.1ст.366 КК України щодо зазначення обставин про внесення неправдивої інформації в декларації, але в обвинуваченні - про складання неправдивих документів.

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Суд заслухавши учасників процесу, перевіривши обвинувальний акт, дійшов висновку про необхідність його повернення прокурору на підставі п.3ч.3 ст. 314 КПК та у зв'язку з наступним.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування.

Пунктами 1,2 ч.1 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування вищезазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За положеннями п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

Даний обвинувальний акт складений без належного дотримання положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті суперечливо, неоднозначно, неконкретно та неповно.

Згідно обвинувального акту (сторінка 23) ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (у редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VІ), тоді як при викладені обставин, які прокурор вважає встановленими, на сторінці 2 обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_2 вчиняв дії у період часу з червня 2010 року по вересень (включно) 2011 року. Допущені суперечності при викладенні фактичних обставин справи і формулюванні обвинувачення підлягають усуненню.

За обставинами, викладеними в обвинувальному акті на сторінці 4 зазначено, що правочини, які укладені від імені ТОВ «Житниця-09» з ТОВ ТД «Автотранс», у силу положень, передбачених п.5ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Вказуючи в обвинувальному акті про те, що укладені ОСОБА_2 угоди є нікчемними, слідчий посилається на частини 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, що визначають: підстави недійсності правочинів, які можуть бути визнані такими тільки судом та підстави нікчемності правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом.

Тому, із обвинувального акту не зрозуміло якими є угоди, що укладені ОСОБА_2 Якщо вони є недійсними, то не зазначені рішення судів про визнання правочинів недійсними, а якщо вони є нікчемними, то не зазначений закон, яким прямо встановлена їх недійсність, відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Таким же чином, тобто не повно, викладені обставини укладення угод і з іншими суб'єктам підприємницької діяльності - ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Агропульсар", ТОВ "Гігапрон", ТОВ "ВКФ Плутон Трейд", ТОВ "Діапазон Сервіс" При цьому не вказано: яким чином де і коли ОСОБА_2 укладав нікчемні чи недійсні угоди.

Із змісту зрозуміло, що в різний час на протязі більше року були вчинені діяння, що полягали в ухиленні від сплати різних видів податків.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 року «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», злочин, передбачений ст. 212 КК, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати. Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених законом) утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.

Відповідно до положень Податкового кодексу (ПК) України - статті 54 «Визначення сум податкових та грошових зобов'язань», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. За положеннями статті 58 ПК України таке визначення контролюючим органом сум податкових та грошових зобов'язань підтверджується оформленим та узгодженим, в установленому законом порядку, податковим повідомленням-рішенням.

В даному обвинувальному акті обставини про наявність чи відсутність, складених контролюючим органом та узгоджених в установленому законом порядку, податкових повідомлень-рішень, в порушення вимог ст. 291 КПК, не викладені. Але, зазначені обставини підлягають обов'язковому доказуванню, відповідно до вимог п.3ч.1ст.91 КПК з метою встановлення моменту закінчення злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та визначення розміру шкоди, завданої злочином.

Тобто, в цій частині викладення встановлених на досудовому слідстві обставин, відсутнє.

Щодо ухилення від сплати податку на прибуток у сумі 1380009,00 грн. (сторінка 22 обвинувального акту), викладення обставин вчинення злочину в цій частині неповне. У обвинувальному акті не вказано коли, де і яким чином ОСОБА_2 завищив витрати платника податку (чи це було подання відповідного фінансового звіту, декларації чи інші обставини) та як утворилася зазначена в обвинувальному акті сума заниження податку - 1380009,00 грн., якими діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 порушив перераховані в обвинувальному акті норми Закону і Податкового кодексу.

При цьому, перераховані норми податкового законодавства визначають загальні поняття про витрати, об'єкт оподаткування, валовий доход, порядок визнання доходів, валові витрати, склад витрат та порядок їх визнання.

Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України (у редакції Закону України від 07.04.2011 року, № 3207-VІ) як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (стор.35). Тоді як, при викладенні фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, зазначені тільки обставини внесення до податкових декларацій завідомо неправдивих відомостей про безтоварні операції, а обставини складання завідомо неправдивих документів зовсім не викладені.

Враховуючи те, що внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності до справжнього офіційного документа, а складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності, із обвинувачення не зрозуміло, які ж обставини встановлені: чи, складені ОСОБА_2, всі декларації є неправдивими документами, чи в них внесена інформація, яка повністю чи частково не відповідає дійсності. В обвинувальному акті в цій частині не викладені обставини завідомості неправдивих документів чи неправдивих відомостей, внесених в документи.

За обвинувальним актом дії ОСОБА_2 кваліфіковані також за ч.4 ст. 358 КК України (у редакції Закону України від 07.04.2011 року № 3207-VІ), як використання завідомо підроблених документів. При викладенні обставин вчинення даного кримінального правопорушення також не викладені обставини завідомості підроблених документів, тобто при яких обставинах ОСОБА_2 завідомо усвідомлював неправдивий характер документів, які ним використовувалися.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в порушення норм кримінального процесуального законодавства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений ОСОБА_2 детально та належним чином не проінформований про характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, оскільки фактичні обставини кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті суперечливо, неоднозначно, неконкретно і неповно.

Зазначене є підставою, згідно п.3ч.3 ст. 314 КПК, для повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись п.3 ч.3 ст. 314, ст.ст. 370, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013080280000054 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України, повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.П. Пантилус