Постанова № 4143764, 07.03.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" березня 2008 р.

Справа № 17/2

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши у відкритому судовому засіданні 07.03.2008 р. об 11 год. 55 хв. при секретарі Безчасній Н.Г. матеріали справи №17/2

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії, м.Олександрія Кіровоградської області

про визнання недійсним рішення

представники:

від позивача - Костенко Т.П., довіреність №11 від 07.02.08 р., представник;

від позивача - Анісімова А.О., довіреність №25 від 03.03.2008р., представник;

від відповідача - Бєлєнька Л.А., довіреність № 2 від 02.01.08 р., представник.

В судовому засіданні 03.03.2008 р. оголошувалась перерва до 11 год. 07.03.2008 р.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Гірник” подано позов про визнання недійсними висновків управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія в акті №144 від 14.10.2007 р. та рішення б/н від 19.11.2007 р. про застосування до СТОВ “Гірник” фінансової санкції недійсними.

В судовому засіданні 03.03.2008 р. позивачем подано “доповнення до адміністративного позову” №26 від 03.03.2008 р. (супровідний лист вх.№02-14/7355 від 03.03.2008 р.). Дана заява за свіоїм змістом є заявою про зміну предмету позову. Позовні вимоги в редакції вказаної заяви викладено наступним чином: визнати неправомірними висновки управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія в акті №144 від 14.10.2007 р. в частині заниження СТОВ “Гірник” фонду оплати праці на 1985 грн. та донарахування внесків до Пенсійного фонду України в сумі 39,70 грн., а також визнати недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія б/н від 19.11.2007 р. про застосування до СТОВ “Гірник” фінансової санкції (а.с.59).

Відповідач позов заперечив, посилаючись на правомірність висновків, викладених в акті №144 від 14.10.2007 р. та на відповідність рішення б/н від 19.11.2007 р. про застосування до СТОВ “Гірник” фінансової санкції вимогам чинного законодавства (а.с.41-44).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія є органом Фонду, підвідомчим головному управлінню Фонду в Кіровоградській області, що разом утворюють систему органів Фонду, яке здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах міста.

Згідно підпункту 6 пункту 2.2 вказаного Положення управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 8 "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

До страхових внесків згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до статей 18, 19, 20, пункту 8 Розділу 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за визначеною ставкою відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”.

Положеннями п. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зазначені страхувальники є платниками страхових внесків за найманих працівників та відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” зобов’язані сплачувати такі страхові внески у розмірі 32 % від суми фактичних витрат на оплату праці.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В силу ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вказаних страхувальників є календарний місяць.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 3 вказаної статті).

Норми ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначають, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Позивач протягом 2004 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.62).

Статтею 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.

01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до ст. 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006 р. по справі №13/131.

Враховуючи викладене, а також те, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області (а.с.48), позивач є платником страхових внесків.

З 12.10.2007 р. по 14.10.2007 р. повноважними особами управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області проведена позапланова документальна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.11.2002р. по 01.10.2007 р.

За результатами вказаної перевірки управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області складено акт №144 від 14.10.2007р. своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (а.с.7-10), в якому відображено, що при перевірці загальних сум фактичних витрат на оплату праці, на які нараховується збір у розмірі 32%, 1-2% з 01.10.2004 р. по 31.12.2004 р., зазначених у рядках 1 та 2 розрахунку суми страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування (дод.23) встановлено заниження фонду оплати праці в березні 2004 року на суму 1985 грн., що є порушенням ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тому донараховано позивачеві страхових внесків на загальну суму 39,70 грн.

На підставі вказаного акту (оскільки акт перевірки від 14.11.2007 р. управлінням Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області не складався, що не заперечується сторонами, господарський суд вважає механічною помилкою зазначення в оспореному рішенні дати 14.11.2007 р.) відповідачем винесено рішення б/н від 19.11.2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Вказане рішення отримано представником позивача 23.11.2007 р. (а.с.11).

СТОВ “Гірник”, не погодившись з вказаним рішенням, звернулось до суду з позовом про визнання його недійсним, а висновків, викладених в акті перевірки №144 від 14.10.2007 р. в частині заниження СТОВ “Гірник” фонду оплати праці на 1985 грн. та донарахування внесків до Пенсійного фонду України в сумі 39,70 грн. - неправомірними. Зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, статтею 19 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено порядок та базу нарахування страхових внесків.

Законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування та законами щодо розмірів страхових внесків на ці види соціального страхування визначено, що страхові внески нараховуються у відсотках від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці” та підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Відповідно до п.4.4 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" базою для нарахування збору до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що розмір внесків встановлюється виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.

Структура заробітної плати визначена Законом України „Про оплату праці” та складається з основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних витрат.

Згідно статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В абзаці 3 статті 2 цього Закону вказано, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Враховуючи те, що одноразова матеріальна допомога, яка була нарахована та виплачена працівникам СТОВ „Гірник” в розмірі 50 грн., не передбачена колективним договором та актами чинного законодавства, її слід розцінювати як заохочувальну виплату працівникам, а тому ці суми входять до фонду оплати праці і з них мають справлятися страхові внески до Пенсійного фонду України.

Вказане вище свідчить про те, що страхувальник своєчасно не нарахував (не обчислив) страхові внески у розмірі 32%, а відтак не відобразив їх у поданому до територіального органу Пенсійного фонду України розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за березень місяць 2004 року.

За таких обставин, висновки управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія, викладені в акті перевірки №144 від 14.10.2007 р., щодо заниження СТОВ “Гірник” фонду оплати праці на суму 1985 грн. та відповідного донарахування внесків до Пенсійного фонду України грунтуються на нормах чинного законодавства.

При цьому господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на Інструкцію зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, оскільки п.1.1 вказаної інструкції визначено сферу її застосування - державні статистичні спостереження, а також зазначено, що вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази для нарахування внесків до фондів загальнообов"язкового соціального страхування.

Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія б/н від 19.11.2007 р. про застосування до СТОВ “Гірник” фінансової санкції слід зазначити наступне.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія Кіровоградської області б/н про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 19.11.2007 року на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 87,39 грн.

Підпунктом 4 пункту 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Отже, обов'язковими умовами застосування до страхувальника визначеного підпунктом 4 пункту 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” штрафу є: донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум страхових внесків, які своєчасно не обчислені, та існування недоїмки (своєчасно не сплачених страхувальником страхових внесків).

Із матеріалів справи: картки особового рахунку страхувальника - СТОВ "Гірник" (а.с.49-54), актів звірки розрахунків (а.с.60, 61), акту документальної перевірки №144 від 14.10.2007 р. (а.с.7-10) вбачається, що станом на день винесення оспоренного рішення від 19.11.2007 р., як і станом на день розгляду справи у господарському суді заборгованості до Пенсійного фонду України позивач немає.

Таким чином, при прийнятті рішення б/н від 19.11.2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків відповідачем не враховано відсутність недоїмки у позивача.

Відповідно до вимог статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, з огляду на те, що рішення б/н від 19.11.2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків не відповідає приписам чинного законодавства, воно підлягає скасуванню.

Крім того, господарським судом враховано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. №58-р. "Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" тимчасово припинено застосування фінансових санкцій до юридичних та фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податку, стягнення заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 р.- І кварталі 2005р.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія б/н від 19.11.2007 р. про застосування до СТОВ “Гірник” фінансової санкції заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача у вигляді сплати до державного бюджету судового збору присуджуються йому з Державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог. Клопотання позивача про відшкодування понесених ним судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують іх сплату. Долучена до матеріалів справи ксерокопія квитанції №018597 не містить посилання на договір, укладений між позивачем та його адвокатом, а також будь-які відомості щодо сплати коштів адвокату саме СТОВ “Гірник”.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 94, 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Олександрія б/н від 19.11.2007 р. про застосування до СТОВ “Гірник” фінансової санкції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Гірник” (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, площа Леніна,8, ідентифікаційний код 30984945)- 1 грн. 70 коп. судового збору.

Виконавчий лист про стягнення судового збору видати за заявою позивача після набрання рішенням законної сили.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 07.03.2008 р.

Суддя

С.В. Таран