Рішення № 41437487, 07.11.2014, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/618/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" листопада 2014 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області, Реєстраційна служба Липовецького районного управління юстиції, про визнання недійсними державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №08474 від 26.11.2001 року зареєстрованого за №967, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідачів та просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія ВН №08474 виданого 26.11.2001 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Приборівської сільської ради народних депутатів від 14 травня 1996 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,2794 га в межах згідно з планом, що розташована на території АДРЕСА_1, цільове використання - для обслуговування жилого будинку - 0,2500 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,0294 га, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №967.

Свій позов позивач обгрунтовує тим, що вона являється власником житлового будинку розташованого в с. Приборівка Липовецького району на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09.07.2010р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 18.10.2010 року. Попереднім власником будинковолодіння був її чоловік ОСОБА_5

Згідно записів земельно-кадастрові книги та погосподарські книги №5 за ним рахувалась земельна ділянка площею 0,3900га., що підтверджується відповідцію Приборівської сільської ради від 20.02.2014 року №01-15/39.

Відповідно до ст. 20 ЗК УРСР право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу- в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Позивачка звернулась на адресу Приборівської сільської ради щодо посвідчення своїх прав на земельну ділянку право на яку перейшло до менечіісля смерті чоловіка і згідно рішення 2 сесії 6 скликання Приборівської сільської ради від 23.11.2010 року їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення мною у ДП «Вінницький науково-дослідний інститут землеустрою» було замовлено виготовлення технічної документації.

Відповідна технічна докумнтація була затверджена рішенням 12 сесії 6 скликання від 30.09.2011 року Приборівською сілською радою і також було прийнято рішення про передачу їй у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500га та ведення особистого селянського господарства площею 0,1572га.

Однак, при виготовлені державного акту власник суміжного будинковолодіння. по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, відмовився погоджувати межі земельної ділянки, що зумовило по- позову до суду про зобов'язання узгодити межі землекористування та підписати встановлення та закріплення меж.

По даній справі проводилась ТОВ «Подільським центром судових експертиз» будівельно-технічна експертиза і експерту відповідачем було надано державний акт на власності на земельну ділянку з якого було виявлено суміщення меж земельної ділянки із суміжним будинковолодінням №13 по АДРЕСА_1.

При витребуванні судом технічної документації і державний актів у даних до було виявлено, що державний акт був виданий вже після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою від 11.03.2014 року №01-15/56.

Крім того державний акт був виданий в порушення вимог «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право пості- користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої наказом Держкомзему України 04.05.1999 року №43, оскільки державний акт був виданий на площу яка не відповідає рішенню Приборівської сільської ради 5 сесії 22 скликання від 14.05.1996 року. оскільки рішення сільської ради на передачу у власність власність земельної ділянки саме такою площею не приймалось. Крім того технічна документація виготовлена без заяви покійного ОСОБА_4, а протокол погодження меж був підписаний не її покійним чоловіком ОСОБА_5.

Позивачем заявлялись і інші позовні вимоги, однак за його заявою вони були залишені без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_7 позов підтримали та наполягали на його задоволенні, пояснили, що заява відповідача про застосування строку позовної давності не може бути взята судом до уваги, оскільки про наявність порушення прав позивачка дізналась лише в 2014 році.

Представник відповідача Приборівської сільської ради Липовецького району вінницької області Штельмах Н.В. при вирішенні справи поклалась на розсуд суду. При цьому не заперевувала щодо наявності порушень при виготовленні та видачі державного акту на які посилалась позивач.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 підтримала подану попередням представником - адвокатом ОСОБА_10 заяву про застосування строків позовної давності та зазначила, що в будь - якому випадку позов не може бути задоволений, оскільки спосіб захисту обраний позивачкою не відповідає вимогам закону, так, як не можна державний акт взагалі визнавати недійсним. Крім того позивач не ставить питання про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого виготовлявся державний акт, що на думку адвоката ОСОБА_9 тако є неприпустимим, оскільки суперечить правовим позиціям, які висловив Верховний суд України.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог в судове засідання не з"явились, хоча були наллежним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, в зв"язку з чим срава розглянута у їх відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, представників, дослідивши докази по справі, судов встановлено наступне.

ОСОБА_1 являється власником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1, на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09.07.2010р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 18.10.2010 року( а.с. 21). Попереднім власником будинковолодіння був її чоловік ОСОБА_5.

Згідно записів земельно-кадастрові книги та погосподарські книги №5 за ОСОБА_5 рахувалась біля будинку земельна ділянка площею 0,3900га., що підтверджується відповідцію Приборівської сільської ради від 20.02.2014 року №01-15/39(а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - чоловік позивачки помер.

Рішення 5 сесії 22 скликання Приборівської сільської ради народних депутатів від 14 травня 1996 року "Про приватизацію земельних ділянок по селах Приборівка та Косаківка" передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ряду громадян, в тому числі і ОСОБА_4, площею 0,28 га по АДРЕСА_1. (а.с. 138)

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25)

26.11.2001 року на ім"я ОСОБА_4 було складено та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №08474, що посвідчив його право власності на земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства, площею 0,0294 га.

Вказана обставина свідчить про недійсність вказаного державного акту, оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв"язку з чим була припинена його правоздатність, згідно вимог закону. Крім того при виготовленіі та видачі державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №08474 були допущені і інші порушення вимог діючого законодавства, які тягнуть за собою його недійсність, зокрема :

- вказаний державний акт був складений та виданий за відсутності відповідної правової підстави , а саме рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки саме такої площі та цільового призначення;

- технічна документація зі складання даного державного акта про право приватної власності на землю не містить заяви ОСОБА_4, що є неприпустимим;

- крім того в технічній документації з виготовлення вказаного державного акта підпис від імені ОСОБА_5- чоловік позивачки, який являвся суміжним землекористувачем виконано не ним, а іншою особою, що свідчить про те, що межі не встановлювались та не погоджувались (висновок експертів № 906/907/14-21 від 15.07.2014 року а.с. 109-112)

За таких обставин позивачка ОСОБА_1, яка являється власником суміжного домогосподарства по АДРЕСА_1 (а.с. 21) вправі вимагати визнання даного державного акту недійсним, оскільки державний акт виданий з порушенням діючого законодавства, а накладення земельних ділянок порушує її законні права та інтереси, в зв"язку з чим її позов підлягає до задоволення..

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що не існує такого способу захисту прав, як визнання державного акту недійсним, оскільки таке твердження суперечить правовій позиції Верховного суду України висловленій у справі 6-103цс12, постанова від 26.09.2012 року

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог абзацу першого пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Посилання представника відповідача про те, що неможливо визнати недійсним державний акт, не визнаючи незаконним рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого він виданий також не може бути взятим до уваги оскільки оспрюваний державний акт взагалі виданий без правової підстави, оскільки розмір земельної ділянки та її цільове призначення, що зазначені в державному акті зовсім інші ніж ті, які зазначені в рішенні 5 сесії 22 скликання Приборівської сільської ради народних депутатів від 14 травня 1996 року. Аналогічної позицію висловив і Верховний суд України в Постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 6-78цс11.

Не може бути також застосована і позовна давність за заявою представника відповідача, оскільки доказів про те, що позивачка дізналась про порушення своїх прав раніше ніж у 2014 році про що вказував її представник суду не надано.

Враховуючи, що позов позивачки задоволений, згідно вимог ст. 88 ЦПК України на її користь підлягають стягненню понесені нею судові витрати, які складаються зі спласеного судового збору, витрат на проведення експертизи та витрат на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 120, 140, 155, 158 Земельного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), п.п. 1,4, 1,16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право пості- користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої наказом Держкомзему України 04.05.1999 року №43, ст. 20 ЗК УРСР, ст. 22, 23 ЗК україни 1990 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія ВН №08474 виданого 26.11.2001 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Приборівської сільської ради народних депутатів від 14 травня 1996 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,2794 га в межах згідно з планом, що розташована на території АДРЕСА_1, цільове використання - для обслуговування жилого будинку - 0,2500 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,0294 га, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №967.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4 456, 40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко