Постанова № 41437293, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5660/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Межевича М.В.,

при секретарі: Бєліцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Державної виконавчої служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27 березня 2014 року (ВП № 31391733) про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» виконавчого збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна виконавча служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21 червня 2012 року відкрито виконавче провадження № 33191733 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 28 травня 2012 року № 18/3640/11 про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 26004301999 в філії Октябрського відділення № 43 ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 391098, код ЄДРПОУ 03338030 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1), р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 - 16 686 991,46 грн. основного боргу, 162 082,43 грн. пені, 690 380,74 грн. інфляційних втрат, 524 096,96 грн. трьох процентів річних, 56 460,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначеною постановою надано Боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження отримано позивачем 07 липня 2012 року.

Разом з тим, 05 липня 2012 року вх. 12-0-34-3076 (відповідно до відмітки служби діловодства ДВС України) до відповідача надійшла заява позивача про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з внесенням Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтавтеплоенерго» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України ««Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02 серпня 2012 року зупинено виконавче провадження до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Листом від 17 квітня 2013 року (вх. 13-0-35-1605) позивачем повідомлено Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, що ухвалами господарського суду Полтавської області від 21.03.2013 року визнано згаданий наказ суду таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів у сумі 16 686 991,46грн., а також розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року по справі № 18/3640/11 в частині стягнення з підприємства 162 082,43 грн. пені, 690 380,74 грн. інфляційних втрат, 524 096,96 грн. трьох процентів річних на два роки щоквартально рівними частками.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28 лютого 2014 року поновлено виконавче провадження № 33191733.

24 березня 2014 року (вх. 14-0-34-1741) позивач повторно звинувся до відповідача із повідомленням про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення грошових коштів у сумі 16 686 991,46грн., та про розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року по справі № 18/3640/11 в частині стягнення з підприємства 162 082,43 грн. пені, 690 380,74 грн. інфляційних втрат, 524 096,96 грн. трьох процентів річних на два роки щоквартально рівними частками.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27 березня 2014 року стягнено з Боржника виконавчий збір у розмірі 5646,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач добровільно виконує виконавчі документи у відповідності до встановленого судовими рішеннями порядку, а спірна постанова про стягнення виконавчого збору є передчасною.

Зокрема, судом першої інстанції підтримано доводи позивача, що заходи примусового характеру не розпочинались, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Пунктом 1.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції не досліджувалося, що державним виконавцем, з метою встановлення майнового стану боржника, зроблено запити про номери рахунків боржника.

Слід зазначити, що визначене Законом коло підстав для стягнення з боржника виконавчого збору не обмежується і не пов'язується виключно з розпочатою процедурою примусового виконання виконавчого документа, тобто здійсненням державним виконавцем заходів примусового характеру.

Законом чітко встановлено, що підставою для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа у строк, установлений для самостійного його виконання.

Разом з цим, незрозумілими залишаються висновки колегії суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, що в разі зупинення виконавчого провадження, одночасно із зупиненням перебігу строків виконання рішення зупиняється і перебіг строку, наданого державним виконавцем боржнику на добровільне виконання рішення суду.

Судова колегія звертає увагу на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено встановлення строку для добровільного виконання рішення після поновлення виконавчого провадження.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, а саме: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до підпункту 3.7.1 пункту 3.7 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Частиною другого статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачені випадки не стягнення виконавчого збору, а саме: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № З «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», згідно якої «...постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору державний виконавець приймає постанову, яка у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Отже, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа. Чинне законодавство України не ставить в залежність стягнення виконавчого збору з боржника (винесення відповідних постанов) від вчинення або не вчинення заходів, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Оскільки, частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно керуючись вимогами ст. 28 Закону, в межах повноважень, правомірно було винесено постанову від 27.03.2014 ВП № 31391733 про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 646 грн., у зв'язку з чим законні підстави для скасування вищезазначеної постанови відсутні, а позовні вимоги не могли підлягати задоволенню.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору від 27.03.2014 ВП № 31391733 винесена державним виконавцем у відповідності та в спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим необхідно задовольнити апеляційну скаргу та відповідно скасувати постанову суду першої інстанції.

Доводи представника позивача в судовому засіданні не спростовують змісту апеляційної скарги, тому вони не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2014 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою у позові Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Державної виконавчої служби України про скасування постанови відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

М.В. Межевич

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.