Постанова № 41437258, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6879/14 Головуючий у 1-й інстанції:Скочок Т.О.

Суддя-доповідач:Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Основа» зверталося до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявами №357 від 13.05.2014 року, зі змісту яких вбачається, що позивач просив відповідача зарахувати переплату по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств в оплату податку на доходи фізичних осіб, в оплату податку на додану вартість, в оплату єдиного соціального внеску.

За результатами розгляду вказаних заяв Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників листом від 01.04.2014 року №7011/10/28-10-20-3-20 повідомлено позивача про відмову у задоволенні вищезазначених заяв.

Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні переплати авансових внесків на прибуток приватних підприємств в оплату податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність у позивача права на повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств шляхом перерахування останніх на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів (таких як податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати), та про необґрунтованість висновків відповідача за результатами розгляду заяв ТОВ «Основа», викладених у листі від 01.04.2014 року №7011/10/28-10-20-3-20, для належного захисту порушених прав позивача, суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяви ТОВ «Основа» щодо зарахування переплати по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств в оплату податку на доходи фізичних осіб за січень 2014 року та оплату податку на додану вартість за січень 2014 року.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, TOB «Основа» зверталось до Центрального офісу з листами №216/1 від 04.03.2014, №230/1 від 12.03.2014, №227/1 від 11.03.2014, №224/1 від 07.03.2014, №235/1 від 13.03.2014, №222/1 від 06.03.2014, №218/1 від 05.03.2014 щодо перерахування переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 344 764,00 грн. та листи №215/1 від 04.03.2014, №228/1 від 11.03.2014, №221/1 від 06.03.2014, №219/1 від 05.03.2014, №234/1 від 13.03.2014 щодо перерахування переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 240 000,00 грн.

За результатами розгляду вказаних заяв Центральним офісом листом від 01.04.2014 №7011/10/28-10-20-3-20 підприємству надано відповідь, якою повідомлено останнього про те, що «...питання перерахування коштів може бути розглянуто після закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки та проведення звіряння стану розрахунків з бюджетом».

З викладеного вбачається, що Відповідач не заперечує можливості виконання грошових зобов'язань за рахунок наявних у платника податків переплат з інших платежів, як-то передбачено пп.87.1 ст. 87 ПК України.

Згідно з п.87.1. ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У відповідності до ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку: на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, вказана норма права дійсно надає Позивачу право спрямувати наявну переплату на погашення грошового зобов'язання з інших платежів.

Разом з тим, вказаною нормою права також встановлено строк, протягом якого податковий орган зобов'язаний розглянути заяву платника податків про перерахування надміру сплачених коштів та вчинити відповідні дії.

У зв'язку з цим, з метою вчасного перерахування коштів, Позивачу необхідно було подати відповідну заяву до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення граничного строку сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Однак, таку заяву позивач подав лише 04.03.2014 року, в той час як граничний строк сплати вказаного платежу наступив 02.03.2014 року.

Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо протиправної відмови Центральним офісом у задоволенні вищезазначених заяв.

Щодо задоволення решти позовних вимог, зокрема: зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників повторно розглянути заяви TOB «Основа» щодо зарахування переплати по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств в оплату податку на доходи фізичних осіб за січень 2014 року та оплату податку на додану вартість за січень 2014, з урахуванням висновків суду по даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, станом на 27.06.2014 року, Позивачеві було здійснено перерахування коштів в сумі 344 764, 00 грн. з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в рахунок сплати податку на додану вартість, про що свідчить Висновок про повернення з бюджету коштів та відомості з картки платника податків за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств (наявний в матеріалах), а тому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у останнього відсутні підстави для повторного розгляду заяви ТОВ «Основа» щодо зарахування переплати по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств оплату податку на додану вартість за січень 2014 року.

Щодо зарахування авансового внеску на прибуток приватних підприємств на оплату податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що переплата в картці особового рахунку по платежу авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на час розгляду справи становила здійснити перекид надміру сплаченої суми з податку на прибуток приватних підприємств на сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати не було можливості, оскільки сума в розмірі 166 672,64 грн. є меншою ніж 240 000,00 грн., яку Позивач просив перерахувати у своїх листах (картки особового рахунку наявні в матеріалах справи).

З викладеного вбачається, що Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для повторного розгляду заяв TOB «Основа».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року - скасувати, та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2014

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.