Постанова № 41437247, 18.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 915/1317/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Шевченка В.В.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням в.о. голови суду № 2570 від 22.102014 року)

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 783 від 13.11.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мотін О.М. (довіреність № 01/53-205 від 27.12.2013 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області

на рішення господарського суду Миколаївської області від " 30" вересня 2014 року, повний текст якого складено та підписано " 03" жовтня 2014 року

по справі № 915/1317/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до відповідача Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області про стягнення 1 642,23 грн.

В С Т А Н О В И В:

19.08.2014 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго", далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (далі по тексту - відповідач) заборгованості в сумі 1 642,23 грн., з яких: борг за активну електроенергію - 1 334,26 грн., перевищення договірних величин споживання - 88,79 грн., пеня - 94,85 грн., 3% річних - 16,82 грн. та інфляційних нарахувань - 107,51 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично отриману/спожиту активну електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим йому і були нараховані збитки від інфляції, 3 % річних, пеня та борг за перевищення договірних величин споживання у березні 2014 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 року по справі № 915/1317/14 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги ПАТ "Миколаївобленерго" задоволені повністю. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" 1334,26 грн. борг за активну електричну енергію, борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у березні 2014р. в сумі 88,79 грн., 94,85 грн. пені, 16,82 грн. 3% річних, 107,51 грн. інфляційні, 1827,00 грн. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд в оскаржуваній частині рішення повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, місцевий господарський суд не прийняв до уваги те, що з січня 2014 по квітень 2014 року постачання електричної енергії було припинено, оскільки з січня 2014 року відсутній укладений Договір про постачання електричної енергії між сторонами.

Крім того скаржник зазначає, що головний спеціаліст відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти - ОСОБА_3, є неповноважною особою на підписання Актів про використану електричну енергію, відповідно до наказу Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області № 62 від 29.01.2013 року.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 18.11.2014 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 23.10.2014 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 26.04.2013 року між ПАТ "Миколаївобленерго" (Постачальник) та Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області (Споживач) укладено договір № 38/702 про постачання електричної енергії разом із додатками, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.12-23), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 13кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкті споживача визначається додатком № 8 «Актрозмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін». Приєднана потужність у точках підключення становить 13 кВт.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п.2.2.2 Договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності визначених державними стандартами.

Умовами п.п.2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 Договору встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" .

Відповідно до п.7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з умовами „Порядку розрахунків", що є додатком № 10 до договору №-38/702 від 26.04.2013 року, розрахунковим вважається період з 10 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів Споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюється «Актом про використану електричну енергію» по наведеному у Додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Розрахунки за електричну енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Відповідно до п.9.4 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013 року. Відповідно до п.3 ст.631 ЦК України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які вникли до його укладання, а саме з 01.04.2013 року. Дія Договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку визначеному законодавством України.

На виконання умов договору від 26.04.2013 року № 38/702, у період з січня по квітень 2014 року ПАТ "Миколаївобленерго" поставляло, а Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області отримувала та споживала електроенергію, що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними актами.

ПАТ "Миколаївобленерго" виставлялися відповідачу рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з січня по квітень 2014 року із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період, наявною відміткою особи Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області щодо їх отримання та реєстром оплати інспекції за спожиту активну електричну енергію.

Між тим, відповідач за фактично спожитий обсяг електричної енергії у вказаний вище період не розраховувалася, у зв'язку з чим відповідачу були нараховані відповідні штрафні санкції.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ "Миколаївобленерго" та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення і стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області на користь позивача суму основної заборгованості з урахуванням перевищення договірних величин споживання, пені та 3% річних, і зазначає, що викладені в апеляційній скарзі обставини, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику", пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору №38/702 від 26.04.2013 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Відповідно до п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору від 26.04.2013 року № 38/702 у період з січня по березень 2014 року ПАТ "Миколаївобленерго" поставляло, а Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області отримувала та споживала активну електроенергію на загальну суму 1 334,26 грн., яка в порушення умов договору так і залишилась несплаченою.

Водночас, Додатком № 1а від 28.11.2013 року до договору, відповідачу встановлена договірна величина електричної енергії на березень 2014 року на рівні 140 кВт.год.

Проте у березні 2014 року відповідачем допущено перевищення обсягу споживання електроенергії на 86 кВт/год, сума якого склала 88,79 грн., що підтверджується Актом про використану електричну енергію (а.с.29).

ПАТ "Миколаївобленерго" виставлялися відповідачу рахунки-фактури з розшифровками за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії з вказаний вище період із зазначенням в них терміну до оплати а саме:

- у січні 2014 року - 320 кВт/год на суму 396,44 грн.;

- у лютому 2014 року - 226 кВт/год на суму 279,98 грн.;

- у березні 2014 року - 226 кВт/год на суму 279,98 грн.;

- у квітні 2014 року - 305 кВт/год на суму 377.86 грн.; (а.с.26,28,30,33)

Отримання відповідачем електричної енергію також підтверджується підписаними обома сторонами Актами про використану електроенергію та Актами приймання передачі товарної продукції за кожний місяць.

Підтвердження постачання позивачем електричної електроенергії у квітні 2014 року підтверджується розрахунком обсягу за спожиту електроенергію за розрахунковий період, здійснений відповідно до відомості рейдової перевірки (а.с.32) та рахунком № 38/702/5/1 від 12.05.2014 року (а.с.33).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується позовними вимогами та висновками місцевого господарського суду відносно загальної суми боргу, за неналежне виконання умов договору за період з січня 2014 року по квітень 2014 року, яка складає 1 334,26 грн. та спожиту електроенергію у березні 2014 року споживачем, понад договірну величину, на суму 88,79 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Умовами п.4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, відповідно до пунктів 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 „Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, судова колегія погоджується з нарахуванням ПАТ "Миколаївобленерго" пені, 3 % річних та збитків від інфляції відповідачу, у зв'язку із несплатою спожитої електроенергії у період з січня 2014 року по квітень 2014 року.

Доводи скаржника відносно того, що з січня 2014 по квітень 2014 року постачання електричної енергії було припинено, оскільки з січня 2014 року відсутній укладений Договір про постачання електричної енергії між сторонами, спростовуються наступним.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до п.6.18 Правил користування електричної енергії (далі по тексту ПКЕЕ), у разі звільнення займаного приміщення або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, у в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільненні приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. У разі неповідомлення або не своєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

В матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про припинення користування електричною енергією, які б направлялися на адресу позивача.

Більш того, між сторонами в порядку п.4.2 ПКЕЕ укладений Додаток1а до договору № 38/702 від 26.04.2013 року, яким встановлені обсяги постачання електричної енергію споживачу та субспоживачу на 2014 рік (а.с.17). Даний Додаток скріплений печаткою підприємства.

Водночас враховуючи те, ПАТ "Миколаївобленерго" постачало на об'єкт споживача електричну енергію відповідно до умов договору, Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області щомісячно за спірний період надавала звіти за спожиту активну енергію, отримувала рахунки та підписувала відповідні акти прийняття-передавання товарної продукції, тим самим підтверджувала договірні відносини між сторонами.

Посилання апелянта на те, що Акти про використану електричну енергію, з боку постачальника підписані не уповноваженою особою - ОСОБА_3, який відповідно до наказу Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області № 62 від 29.01.2013 року є головним спеціалістом відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти рослин Миколаївського району (а.с.100).

Вищезазначене колегією судів до уваги не приймається з огляду на наступне. Дійсно, в матеріалах справи міститься наказ Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області від 29.01.2013 року № 62, яким для виконання функцій щодо організації безпечної експлуатації електроприладів у приміщеннях, які використовуються Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області, призначено відповідальним - ОСОБА_3.

Між тим, з протоколу судового засідання від 30.09.2014 року суду першої інстанції (а.с.104) вбачається, що в даному судовому засіданні був присутній ОСОБА_3 та згідно його пояснень він дійсно є відповідальним за електрогосподарство Державної сільськогосподарської інспекції Миколаївської області в Миколаївському районі у відповідності до наказу №62 від 29.01.2013 року, приміщення якої знаходиться по вулиці Урожайна, 38.

Таким чином, додаток №1а до Договору про обсяги постачання електричної енергії на 2014 рік був підписаний уповноваженою особою відповідальною за електрогосподарство на вище зазначеному об'єкті.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Миколаївобленерго".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 року по справі № 915/1317/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „30" вересня 2014 року по справі № 915/1317/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „19" листопада 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.В. Шевченко