Рішення № 41437198, 17.11.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2014 р.Справа № 924/1425/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шепетівка, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лотівка-Еліт", с. Лотівка, Шепетівський район, Хмельницька область

про стягнення 20 193,01 грн., з яких 18 955,38 грн. основного боргу, 1 056,41 грн. інфляційних витрат, 181,22 грн. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат за договором від 27.10.2014р. (свідоцтво №373 від 27.03.2006р.);

ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;

від відповідача: не прибув.

В засіданні суду 17.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 20 193,01 грн., з яких 18 955,38 грн. основного боргу, 1 056,41 грн. інфляційних витрат, 181,22 грн. 3% річних за невиконання відповідачем зобов'язань по договору перевезення автомобільним транспортом №13 від 14.07.2012р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до п.4.2 договору загальна вартість перевезених вантажів встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами.

Відповідно до актів виконаних робіт від 30.11.2012р. ФОП ОСОБА_1 було надано послуги із перевезення на суму 16 693,92 грн. та на 40 172,22 грн.

Згідно договору про розрахунок від 27.02.2014р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „Лотівка Еліт", останній як замовник повністю визнав свою заборгованість у сумі 56 866,14 грн. станом на 30.11.2012 року та сторони домовились про розстрочення платежу в три етапи: до 25.03.2014 року сплатити борг на суму 18 955,38 грн., до 25.04.2014 р. - 18 955,38 грн., до 25.05.2014р. - 18 955,38 грн. Претензій щодо якості наданих послуг не надходило.

Натомість, борг в сумі 18 955,38 грн. у встановлений строк до 25.05.2014р. відповідач не сплатив. Також, 17.06.2014 року позивач направив відповідачу претензію із вимогою сплатити заборгованість, на яку відповідач не відреагував.

Позивач посилається на те, що згідно із ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ст.623 Цивільного Кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ст. 625 Цивільного Кодексу України, в якій зазначено: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням вищевикладеного, позивач просить суд про задоволення позову.

Представники позивача в судове засідання 17.11.2014р. прибули, позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволені. Крім того, позивачем подано заяву від 17.11.2014р., згідно якої позивач повідомив, що в позовній заяві рівень інфляції було визначено в розмірі 105,57%, проте в період нарахування інфляційних необхідно враховувати також і вересень місяць 2014р., який помилково не включено в загальний розрахунок суми інфляційних.

За таких обставин, позивач просить вважати періодом, за який нараховано інфляційні, з травня 2014р. по вересень 2014р. Подане уточнення судом приймається до уваги.

Відповідач в засідання суду не прибув, про поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не подав, хоча про слухання справи повідомлявся із направленням ухвал від 22.09.2014р., від 07.10.2014р. та від 27.10.2014р. із відмітками про їх отримання відповідачем 25.09.2014р., 11.10.2014р., 04.11.2014р. згідно поштових повідомлень про вручення, наявних в матеріалах справи.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного його повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ОСОБА_1, м. Шепетівка зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.07.2005р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №244373 серія В0.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівський район значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР від 01.07.2014р. №18926219.

14.07.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ „Лотівка Еліт" (Замовник) підписано договір №13 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно п.п.1.1 якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання отримувати та доставляти ввірені йому для перевезення вантажі (згідно товаротранспортних накладних) до пункту призначення і видавати їх уповноваженій на одержання вантажів особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажів встановлену цим договором плату.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору передбачено, що замовник зобов'язується до початку перевезення вантажів за цим договором надати перевізнику всю необхідну інформацію (відомості) щодо перевезень, які йому необхідно виконувати. Перевізник зобов'язується приступити в строк, вказаний замовником, до перевезення вантажів. Здійснювати перевезення вантажів за цим договором протягом строку, вказаного в п.п. 3.1 цього договору.

Відповідно до п.п.4.2 договору передбачено, що загальна вартість перевезення вантажів за цим договором встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано відповідачу послуг на перевезення автомобільним транспортом на загальну суму 56 866,14 грн., що підтверджено актами виконаних робіт від 30.11.2012р. на суму 40 122,72 грн. та від 30.11.2012р. на суму 16 693,92 грн., які підписані сторонами, скріплені печатками.

27.02.2014р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізником) та ТОВ „Лотівка Еліт" (замовником) було підписано договір б/н про розрахунок, згідно п.1 якого сторони встановили, що в момент підписання даного договору існує заборгованість Замовника перед Перевізником в сумі 56 866 грн. 14 коп.. що підтверджується наступними документами, а саме: договором №13 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.07.2012р., актом виконаних робіт від 30.11.2012р. на суму 16 693,92 грн., актом виконаних робіт від 30.11.2012р. на суму 40 172,22 грн.

Згідно п.2, 3 договору від 27.02.2014р. сторони передбачили, що Замовник проводить розрахунки з Перевізником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника у терміни визначеним цим Договором. Сторони встановили, що розрахунок по даному договору проводиться з розстроченням платежу в три етапи, а саме: до 25.03.2014р. - в сумі 18 955,38 грн., до 25.04.2014р. - в сумі 18 955,38 грн., до 25.05.2014р. - в сумі 18 955,38 грн.

Відповідач частково розрахувався із позивачем на суму 37 910,76 грн., тобто провів передбачені договором платежі в строк до 25.03.2014р. в сумі 18 955,38 грн. та до 25.04.2014р. в сумі 18 955,38 грн.

Натомість, решту боргу в сумі 18 955,38 грн., який відповідач зобов'язаний був погасити в строк до 25.05.2014р., не здійснив.

17.06.2014р. позивач на адресу відповідача направив претензію б/н, згідно якої повідомив, що борг в сумі 18 955,38 грн. вчасно, тобто до 25.05.2014р., не погашено, тому просив відповідача в найкоротші строки провести відповідні розрахунки.

Однак відповідач зобов'язання по сплаті боргу в сумі 18 955,38 грн. не виконав.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд про стягнення з відповідача 18 955,38 грн. основного боргу, 1 056,41 грн. інфляційних втрат, 181,22 грн. 3% річних згідно поданих в матеріали справи розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть також відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч.1 ст.306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно ч.2 ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1 ст.918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.2 ст.918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено договір №13 від 14.07.2012р., який за правовою природою є договором перевезення вантажу із покладанням на сторони зобов'язань по ньому.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивач як перевізник, в повному обсязі виконав зобов'язання по доставці вантажу у пункт призначення, про що свідчать підписані між сторонами без зауважень та заперечень акти виконаних робіт б/н на суму, відповідно, 16 693,92 грн. та 40 172,22 грн.

Судом також приймається до уваги, що 27.02.2014р. сторони підписали між собою договір про розрахунок, яким фактично розстрочили виконання відповідачем зобов'язання по оплаті заборгованості в загальні сумі 56 866,14 грн., а саме: до 25.03.2014р. - в сумі 18 955,38 грн., до 25.04.2014р. - в сумі 18 955,38 грн., до 25.05.2014р. - в сумі 18 955,38 грн.

Натомість, відповідач частково провів розрахунки із позивачем на суму 37 910,76 грн., решту боргу в сумі в сумі 18 955,38 грн., який відповідач зобов'язаний був погасити в строк до 25.05.2014р., не провів. Відтак, дослідження заборгованості в сумі 37 910,76 грн. та строк її сплати не є предметом даного спору і судом не досліджується.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом приймається до уваги, що борг в суму 18 955,38 грн. відповідач не сплатив, докази про належне проведення розрахунків із позивачем в матеріалах справи відсутні. Відтак, суд вважає, що основний борг в сумі 18 955,38 грн. заявлений позивачем правомірно та підлягає стягненню із відповідача.

Щодо нарахування позивачем 3% річних за період прострочення з 25.05.2014р. по 18.09.201р. в сумі 181,22 грн., судом до уваги приймається таке.

Згідно ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено нарахування 3% річних в сумі 326,16 грн. та приймається до уваги, що при обрахуванні суми річних позивачем зроблено помилку в розрахунках, оскільки строк оплати починаючи із 25.05.2014р. припадає на вихідний день. Відтак, правильними будуть нарахування 3% річних за період з 26.05.2014р. по 18.09.2014р. за 116 днів прострочення із суми боргу 18 955,38 грн., що становить 180,73 грн. Відтак, в решті 0,49 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в розмірі 1 056,41 грн. за період прострочення з травня 2014р. по вересень 2014р. Натомість, п.3 договору про розрахунок від 27.02.2014р. сторонами визначено строк оплати 18 955,38 грн. боргу - до 25.05.2014р. Відтак, нарахування інфляційних витрат починаючи з травня 2014р. суд вважає безпідставним.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

За таких обставин, нарахування інфляційних витрат на суму боргу за відсутності прострочення за період, який менше одного календарного місяця, не узгоджується із вимогами чинного законодавства та судом до уваги не приймається.

Відтак, правомірним буде нарахування інфляційних витрат за період з червня 2014р. по вересень 2014р. за наступним розрахунком: 18 955,38 грн. х 105,17947373% = 19 937,16 грн. - 18 955,38 грн. = 981,78 грн.

За таких обставин, правомірним суд вважає нарахування інфляційних витрат в сумі 981,78 грн., в решті 74,63 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 18 955,38 грн. основного боргу, 981,78 грн. інфляційних витрат та 180,73 грн. 3% річних. В решті позову про стягнення із відповідача 74,63 грн. інфляційних витрат та 0,49 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД , -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шепетівка, Хмельницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лотівка-Еліт", с. Лотівка, Шепетівський район, Хмельницька область про стягнення 20 193,01 грн., з яких 18 955,38 грн. основного боргу, 1 056,41 грн. інфляційних витрат, 181,22 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Лотівка-Еліт", 30453, Хмельницька область Шепетівський район с. Лотівка, вул. Молодіжна,1 (код ЄДРПОУ 32678215) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 30400, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 18 955,38 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 38 коп.) основного боргу, 981,78 грн. (дев'ятсот вісімдесят одна гривня 78 коп.) інфляційних витрат, 180,73 грн. (сто вісімдесят гривень 73 коп.) 3% річних, 1 820,20 (одна тисяча вісімсот двадцять гривень 20 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 74,63 грн. інфляційних витрат та 0,49 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 19.11.2014р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (АДРЕСА_1, 30400) - згідно заяви;

3 - відповідачу (вул. Молодіжна, 1, с. Лотівка, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30453) - рекоменд. із повідомл.