Рішення № 41437088, 17.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2014 р.Справа № 916/3777/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

До відповідача: Комунального підприємства "Домоуправління №18"

про стягнення 19178,40 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Конкіна О.О. - довіреність від 30.12.2013р.; Баландюк Р.Ф. довіреність від 30.12.2013р.

Від відповідача: Чебан С.А. довіреність від 19.08.2014р.

У судовому засіданні 17.11.2014р. брали участь представники сторін:

Від позивача: Баландюк Р.Ф. довіреність від 30.12.2013р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Домоуправління №18" про стягнення 19178,40 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2014 року порушено провадження за даним позовом у справі № 916/3777/14.

Представник відповідача у судові засідання з'явився, але відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 17.11.2014р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 листопада 2001р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Енергопостачальна організація) та комунальним підприємством "Домоуправління №18" (Споживач) було укладено договір про користування електричною енергією №2403, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Енергопостачальна організація відпускає електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а Споживач своєчасно проводить оплату за спожиту електричну енергію виключно в грошовій формі та виконує інші умови, визначені Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору №2403 від 14.11.2001р. Споживач підключений на напругу 0,38 кВ та клас його напруги 2.

Відповідно до п.4.1. Договору №2403 від 14.11.2001р. передбачено, що Споживач зобов'язується проводити оплату спожитої електричної енергії виключно в грошовій формі, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими на той період тарифами та умовами цього Договору.

Відповідно до п.п.5.2., 5.3. Договору №2403 від 14.11.2001р. щомісячно 10-11 числа Споживач надає в службу збиту електроенергії (Катериниська,14) звіт за використану електроенергію та документи, що підтверджують, її оплату за розрахунковий місяць, та отримує платіжні вимоги для оплати електроенергії в наступному розрахунковому періоді та інші платіжні документи (плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності). Отриманий платіжний документ на оплату за електроенергію та інші нарахування за минулий розрахунковий місяць (сальдо) має бути сплачений Споживачем в 5-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі. У разі несплати платіжного документа, протягом 5 днів сторони користуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил використання електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму, зазначену в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі __% за кожні сутки до дня фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Цей Договір укладається на строк до 31 грудня 2006 року, вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо однією зі сторін не буде заявлено про відмову від даного Договору або його перегляду (п.10 Договору).

Як зазначає в позові позивач, в період з квітня по серпень 2014р. відповідачем було спожито електроенергію на суму 55183 кВт/г на суму 21 547,02 грн., проте оплата спожитої за вказаний період електроенергії відповідачем здійснена не в повному обсязі лише на суму 3892,88 грн., у зв'язку з чим у комунального підприємства "Домоуправління №18" виникла заборгованість перед позивачем.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №2403 від 14.11.2001р. стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії в розмірі 21 547,02 грн. виконані лише частково в сумі 3892,88 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 17 654,14 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості, встановлена судом в розмірі 17 654,14 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Домоуправління №18" - 792,77 грн. пені, 108,92 грн. 3% річних, 622,57 грн. інфляційних нарахувань.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 792,77 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання електричної енергії.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 108,92 грн. та інфляційні нарахування в сумі 622,57 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44-49, 50, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов- задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Домоуправління №18" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд.8, кв.2, код ЄДРЮОФОП 03350019) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, б. 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) - заборгованість у сумі 19 178,40грн., яка складається з заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 17 654,14грн., інфляційні нарахування 622,57грн., 3% річних - 108,92грн., пені 792,77грн.; витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.11.2014р.

Суддя О.Ю. Оборотова