Рішення № 41436989, 04.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22618/14 04.11.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди в розмірі 16 067,00 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в розмірі 16 067,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2014 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.082268, відповідно до якого застраховано автомобіль НОМЕР_1.

15 травня 2014 року в м. Івано-Франківськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 16 067,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23967 від 13.06.2014 року.

Транспортний засіб марки Opel, д.н. НОМЕР_3, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_1, належить ОСОБА_3. Останній уклав з відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/5731208.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено справи на 04.11.2014 року.

04.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшла витребувана інформація від МТСБУ.

В судове засідання 04.11.2014 року представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 30814464, 01030 30814469 відповідно, але 03.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи, 04.11.2014 року - відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково визнав позовні вимоги та просив розглянути справу без участі представника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

07.02.2014 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.082268, відповідно до якого застраховано автомобіль НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9386613 вбачається, що 15 травня 2014 року в м. Івано-Франківськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/7138/14-п від 23 червня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 672/14 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.05.2014 року, вартість матеріального збитку з врахування коефіцієнта фізичного зносу складових, заподіяного власнику ТЗ - Citroen, д.н. НОМЕР_4, внаслідок ДТП складає 18 992,18 грн.

Страховик склав страховий акт № UA201051500001/L01/01 від 12.06.2014 року та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума яка підлягає виплаті становить 16 067,00 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 16 067,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23967 від 13.06.2014 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки Opel, д.н. НОМЕР_3, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_1, належить ОСОБА_3. Останній уклав з відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/5731208.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відзиві на позовну заяву вих. № 08-03-12/20659 від 03.11.2014 року відповідач зазначив, що відповідно до п. 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7531208 франшиза становить 510,00 грн.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 16 067,00 грн. (сплачена страхова сума страховиком страхувальнику) - 510,00 грн. (франшиза) = 15 557,00 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Citroen, д.н. НОМЕР_4, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 57,92 грн., на відповідача - 1 769,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема,40, код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в розмірі 15 557 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1 769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 19.11.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий