Постанова № 41436505, 12.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р. Справа № 816/2804/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 816/2804/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИЛА:

18 липня 2014 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Миргородська ОДПІ, відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.04.2014 №0003151702, яким до платника застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 639,57 грн., скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0003131702, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9 281,25 грн., податкового повідомлення-рішення №0003141702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17 196,25 грн., та вимоги від 10.04.2014 №Ф-0002571702У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17 176,50 грн.

17.09.2014 позивач відкликав позов у частині вимоги щодо скасування рішення Миргородської ОДПІ від 29.04.2014 №0003151702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2014 №0003131702 та №0003141702.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2014 №Ф-0002571702У.

В апеляційній скарзі відповідач, Миргородська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Просить суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось з підстав визначених ч. 1 ст. 41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.05.1997 виконавчим комітетом Миргородської міської ради (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до зареєстрованих видів діяльності підприємця відносяться: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 100-101). У період з 2011 року по 2013 рік ФОП ОСОБА_1 оподаткування власних доходів здійснював на загальній системі оподаткування та не сплачував ПДВ. З 01.03.2014 зареєстрований платником ПДВ, про що Миргородською ОДПІ 01.03.2014 видано відповідне свідоцтво НОМЕР_2.

Співробітниками Миргородської ОДПІ у термін з 25.03.2014 по 31.03.2014 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства, дотримання правильності нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами даної перевірки Миргородською ОДПІ 10.04.2014 був складений акт №487/16-20-17-02-12/НОМЕР_1/125 (а.с. 9-23), висновком якого зафіксовані наступні порушення:

- пп. 187.1 ст. 187, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 13 077,00 грн., у т.ч.: за вересень 2013 року - на 8 590,00 грн., за жовтень 2013 року - на 2 296,00 грн., за листопад 2013 року - на 1 201,00 грн., за грудень 2013 року - на 990,00 грн.;

- пп. 183.2 ст. 183, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України в частині неподання заяви на реєстрацію платником ПДВ та в частині неподання декларацій з ПДВ за період з 11.08.2013 по 31.12.2013;

- пп. 138.1 ст. 138, пп. 177.2 ст. 177, пп. 117.4 ст. 117 Податкового кодексу України в частині заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 7 425,00 грн., а саме: у 2011 році - на суму 2 025,00 грн., у 2012 році - на суму 2 700,00 грн., у 2013 році - на суму 2 700,00 грн.

- пп. 1.2 п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування", внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занизив суму єдиного внеску за 2011-2013 рр. в розмірі 17 177,00 грн., а саме: у травні 2011 року - на суму 1 562,00 грн., у серпні 2011 року - на суму 1 562,00 грн., у листопаді 2011 року - на суму 1 562,00 грн., у лютому 2012 року - на суму 1 562,00 грн., у травні 2012 року - на суму 1562,00 грн., у липні 2012 року - на суму 1 562,00 грн., у листопаді 2012 року - на суму 1 562,00 грн., у лютому 2013 року - на суму 1 562,00 грн., у травні 2013 року - на суму 1 562,00 грн., у липні 2013 року - на суму 1 562,00 грн., у листопаді 2013 року - на суму 1 562,00 грн.

Не погодившись із висновками перевірки, позивач надав заперечення на вказаний акт, за наслідками розгляду яких Миргородською ОДПІ 29.04.2014 була надана відповідь за №624/16-20-17-02-18 про обґрунтованість висновків контролюючого органу (а.с. 28-31).

На підставі акту перевірки від 10.04.2014 №487/16-20-17-02-12/НОМЕР_1/125 Миргородською ОДПІ були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0003131702, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9 281,25 грн., у тому числі 7 425,00 грн. - за основним платежем та 1 856,25 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 24);

- податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0003141702, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 17 196,25 грн., у тому числі 13 077,00 грн. - за основним платежем та 4 119,25 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 25);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.04.2014 №0003151702, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 1 639,57 грн. (а.с. 26);

- вимога від 10.04.2014 № Ф-0002571702У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17176,50 грн. (а.с. 27).

В порядку адміністративного оскарження ФОП ОСОБА_1 звертався до ГУ Міндоходів у Полтавській області, яке своїм рішенням від 27.06.2014 залишило скаргу на зазначені акти індивідуальної дії без задоволення (а.с. 32-37).

Рішенням Міндоходів України від 27.06.2014 скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення також залишено без задоволення (а.с. 38-41).

Проте рішенням Міндоходів України від 08.07.2014 задоволено повторну скаргу платника та скасовано рішення Миргородської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.04.2014 №0003151702.

У зв'язку з цим позивач 17.09.2014 подав заяву про відмову від позову у цій частині, яка була задоволена судом.

Разом з цим позивач не погодився із висновками відповідача, які оформлені податковими повідомленнями-рішеннями від 29.04.2014 №0003131702, №0003141702 та вимогою від 10.04.2014 № Ф-0002571702У, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2014 №0003141702 суд першої інстанції виходив з того, що при обчисленні суми сукупного доходу в розмірі 310 315,80 грн. суми ПДВ податковим органом відняті не були. Це, у свою чергу, свідчить про порушення Миргородською ОДПІ імперативного припису п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим розрахунок суми такого доходу судом визнано недійсним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Як свідчить зміст акту Миргородської ОДПІ від 10.04.2014 №487/16-20-17-02-12/НОМЕР_1/125 підставою для нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з ПДВ слугував висновок щодо порушення платником вимог пп. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в частині невиконання обов'язку зареєструватися платником ПДВ у разі сукупного перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців в розмірі 300 000 гривень. Це порушення в подальшому призвело до низки інших порушень, які полягають у недотриманні підприємцем обов'язку щодо надання податкових декларацій з ПДВ, обчислення та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у базових звітних періодах у відповідності до вимог пп. 183.2 ст. 183, пп. 187.1 ст. 187, пп. 198.6 ст. 198, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Положеннями пункту 181.1 статті 181 ПК України закріплено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку. Аналогічна норма була передбачена в Законі України "Про податок на додану вартість" що діяв у 2010 році.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України встановлено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 193.1 статті 193 ПК України визначено, що з врахуванням підрозділу 2 розділу XX ПК України ставка податку встановлена від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Як встановлено перевіркою, у перевіряємий період (з 01.01.2011 по 31.12.2013) самозайнята особа ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України. Сума доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 за період з 01.08.2012 по 31.07.2013, становить 310 315,80 грн., що перевищує 300 000 грн. (п. 2.5.1 акту перевірки).

Під час перевірки правильності відображення сум розрахунків в звітах про використання РРО та книзі обліку РРО податковим органом їх завищення або заниження не встановлено.

Твердження позивача, що в суму вартості здійснення господарських операцій 310 315,80 грн. вже включено 17% ПДВ і сума цього податку не повинна враховуватись при визначенні загальної суми операцій, є помилковими, адже суперечать вимогам статті 183, пункту 193.1 статті 193 ПК України.

Внаслідок не реєстрації платником податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни допущено порушення вимог пп. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в частині невиконання обов'язку зареєструватися платником ПДВ у разі сукупного перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців в розмірі 300 000 гривень. Це порушення в подальшому призвело до низки інших порушень, які полягають у недотриманні підприємцем обов'язку щодо надання податкових декларацій з ПДВ, обчислення та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у базових звітних періодах у відповідності до вимог пп. 183.2 ст. 183, пп. 187.1 ст. 187, пп. 198.6 ст. 198, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимог ФОП ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2014 №0003141702 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Іншим мотивом для застосування до позивача заходів фіскального впливу слугувало твердження перевірки про відсутність у підприємця права на віднесення до складу валових витрат вартості ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами на суму 49 500,00 грн., чим порушено вимоги п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2014 №0003131702 та визнання протиправною та скасування вимоги Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2014 №Ф-0002571702У, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії придбаних позивачем ліцензій не перевищує одного року, а тому у відповідача не було правових підстав позбавляти підприємця права на включення вартості придбаних ліцензій до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Так, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи та витрати, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено завищення валових витрат в декларації про майновий стан і доходи за 2011рік на суму 13 500,00 грн., за 2012 рік на суму 18 000,00 грн., за 2013 рік на суму 18 000,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 425,09 грн.

Вищевказане порушення, у свою чергу, вплинуло на правильність нарахування єдиного соціального внеску, який обчислюється із сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 177.2 ст . 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (податок на прибуток підприємств).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано статтею 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, у відповідності з п. 138.1 якої - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз. "ж" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України до нематеріальних активів групи 6 включається, зокрема, право на ведення діяльності. Строк дії права користування нематеріальними активами групи 6 визначається відповідно до правовстановлюючого документа.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 01.06.2000 №1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Тобто, ліцензія засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, якщо термін дії ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, не перевищує одного року, та/або її вартість не перевищує 2 500 гривень, то витрати на придбання такої ліцензії включаються до складу інших витрат звичайної діяльності та відображаються у рядку 06.4.9 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація), та у складі підсумкової суми за таким додатком переносяться до рядка 06.4 Декларації.

Якщо ж вартість ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, перевищує 2500 гривень та строк її використання становить понад один рік, то витрати на придбання такої ліцензії обліковуються як витрати на придбання нематеріального активу 6 групи, який підлягає амортизації з відповідним відображенням у таблиці 1 "Інформація щодо нарахованої амортизації" додатка АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до Декларації.

Порядок ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493, якою затверджено Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються уповноваженими на те Мінекономрозвитку органами у районах, районах у містах Києві та Севастополі, а у містах обласного підпорядкування - виконкомами міських Рад за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності за погодженням з територіальними управліннями Міністерства фінансів терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації у відповідній державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на те, що строк дії придбаних позивачем ліцензій не перевищує одного року, то у відповідача не було правових підстав позбавляти підприємця права на включення вартості придбаних ліцензій до складу валових витрат.

Отже, висновок перевірки про завищення суб'єктом господарювання валових витрат слід визнати безпідставним, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0003131702, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9 281,25 грн.

Неправомірність зменшення податковим органом бази валових витрат підприємця, у свою чергу, призвело до неправомірного збільшення нарахувань з єдиного соціального внеску, який у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислюється від суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності платників, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, вимогу Миргородської ОДПІ від 10.04.2014 № Ф-0002571702У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17 176,50 грн. слід також визнати неправомірною.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, які призвели до ухвалення незаконного судового рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2014 №0003141702, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення в зазначеній частині з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 816/2804/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.04.2014 №0003141702.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 17.11.2014 р.