Постанова № 41436345, 14.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2014 р. № 820/13087/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - Нежельська О.С., відповідач -Костенко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Богодухівський комбікормовий завод» до Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Богодухівський комбікормовий завод» звернулось до суду із позовом до Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати суму податкового боргу у розмірі 1909,13грн., визначену у податковій вимозі № 4 від 31.01.2013року та визнати податкову вимогу № 4 від 31.01.2013року відкликаною.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно прийнято оскаржувану податкову вимогу № 4 від 31.01.2013року, оскільки вся сума заборгованості погашена підприємством 29.05.2013року, а тому податкова вимога вважається відкликаною.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що станом на час виснесення подактової вимоги у відповідача мався податковий борг у загальному розмірі 1909, 13грн., який виник внаслідок несплати у встановлений строк самостійно визначеної платником суми податку на додану вартість у розмірі 400,00 грн. та земельного податку у розмірі 1509, 13грн. У зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку суму податкового зобов'язання у повному обсязі сплачено не було, податковий орган прийняв оскаржувану податкову вимогу.

Представники сторін у судовому засіданні 14.10.2014року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Богодухівський комбікормовий завод» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Богодухівській ОДПІ.

Вирішуючи спір, судом враховується, що як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідач в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас з цим, позивач зобов'язаний дотримуватись також і приписів ч.1 ст.68 Конституції України, де вказано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 30 статті 2 Бюджетного кодексу України податкові органи визначені як органи стягнення, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Перевіряючи правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення суми боргу у примусовому порядку, суд дійшов висновку про наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п.п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Згідно статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2013 року позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, якою позивачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 400,00грн. по строку сплати до 30.01.2013року.

Згідно платіжного доручення № 764 від 31.01.2013року позивач погашена сума боргу 31.01.2013року, тобто з порушенням граничного строку сплати.

Також, під час розгляду справи підтверджено, що ТОВ СП «Богодухівський комбікормовий завод» було подано до податкового органу декларацію з земельного податку від 20.02.2012року, відповідно до якої, позивачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1509,13 грн.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).

Положеннями п.11 ст.56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Судом з`ясовано, що податковий борг сплачений підприємством 29.05.2913року, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 30.04.2013року на суму 1215,00грн., від 29.05.2013року на суму 715,00грн., а також платіжними квитанціями № 072044805 від 30.04.2013року, № 072035565 від 29.05.2013року та випискою по рахунку № 2600457001 від 01.02.2013року на суму 400грн.

Таким чином, у визначений законом строк суму визначених податкових зобов'язань до бюджету позивачем у повному обсязі не сплачена, в зв'язку з чим за підприємством існувала заборгованість на момент винесення оскаржуваної вимоги всього на суму 1909,00грн., що підтверджується карткою особового рахунку.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією прийнято податковау вимогу №4 від 31.01.2013 р., яка була ним отримана уповноваженим представником 04.02.2013 року, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, представник позивача у судовому засідання в обгрунтування своєї правової позиції зазначив, що на момент винесення спірної вимоги № 4 від 31.01.2013року, податковий борг підприємством погашений не був, а загальна сума сума заборгованості станом на червень 2014року складає 1909,13грн.

Як вбачається з наданої податковим органом роздруківки картки особового рахунку, податковий борг відповідача після надіслання (вручення) йому зазначеної податкової вимоги існував не припиняючись.

В силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення( п.п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З положень п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України випливає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Окрім того, в силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 КАС України, податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не був погашений, станом на час направлення не втрачає своєї правової дії.

Наявність існування безперервної суми боргуі підтверджується також наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку ТОВ СП «Богодухівський комбікормовий завод». Будь-яких інших доказів на спростування вказаних обставин позивачем до суду не надано.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та зважаючи на те, податковий борг ТОВ СП «Богодухівський комбікормовий завод» після надіслання (вручення) йому зазначеної податкової вимоги існував не припиняючись відповідно до наданої податковим органом роздруківки картки особового рахунку, то судом не приймається до уваги твердження позивача про незаконність та необґрунтованість спірної податкової вимоги.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність формування та направлення спірної вимоги № 4 від 31.01.2013року, у зв'язку з чим, позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Богодухівський комбікормовий завод» до Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування вимоги - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20.10.2014року.

Суддя Горшкова О.О.