Постанова № 41436305, 06.11.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 809/2510/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Візінському М.В.,

за участю:

представника позивача - Федоріва В.І.,

представників відповідача - Книгиницької М.В., Грицака С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005801704, №0000042202, №0000032202, №0000022202 від 24.03.2014 р,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005801704, №0000042202, №0000032202, №0000022202 від 24.03.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки складено акт від 05.03.2014 року №985/09-15-22-02/31790584, згідно з яким відповідач дійшов помилкових висновків щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами внаслідок чого встановив заниження суми податку на прибуток, в тому числі авансових внесків з цього податку, податку на додану вартість та несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб. На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено чотири податкові повідомлення-рішення, а саме: №0005801704 від 24.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28759,39 грн; №0000042202 від 24.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 373427 грн, за штрафними санкціями в розмірі 186714 грн; №0000032202 від 24.03.2014 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 951400 грн за основним платежем та 475700 грн за штрафними санкціями; №0000022202 від 24.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 412890 грн за основним платежем та 206445 грн за штрафними санкціями. Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню тому, що ґрунтуються на припущеннях, без врахування того, що позивач не несе відповідальність за можливі порушення його контрагентів. Посилання відповідача на фіктивність правочинів, що мали місце між позивачем та його контрагентами є передчасними та безпідставними, а висновки щодо нікчемності договорів між позивачем та його контрагентами є протиправними та такими, що зроблені з перевищенням повноважень, наданих відповідачу. Просить суд визнати нечинними та скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених в письмовому запереченні. Зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі зібраних в ході перевірки доказів. Просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, отримані в процесі збирання доказів, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" взяте на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську 12 червня 2002 року за №9804.

Судом встановлено, що відповідачем з 17.12.2013 року по 30.01.2014 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №985/09-15-22-02/31790584 від 5 березня 2014 року.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки встановлено наступні порушення, а саме:

- порушення вимог ст. ст. 3, 42, 207, 208 Господарського Кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р., за №168/704, внаслідок чого встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не підтверджено товарність операції, а також реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності;

- пп. 14.1.11, пп. 14.1.27 п.14.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135. п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.11. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, із змінами та доповненнями (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 412890 грн., у тому числі за три квартали 2012 року в сумі 396616 грн (за 3 квартал 2012 року на суму 396616 грн), за 2012 рік в сумі 412890 грн (за 4 квартал 2012 року на суму 16274 грн);

- пп. 14.1.11, пп. 14.1.27 п.14.1, ст.14, п. 44.6 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9, пп. 139.1.11. п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого перевіркою збільшено авансові платежі з податку на прибуток за період з січня 2013 року по лютий 2014 року на суму 951400 грн, в тому числі за січень 2013р., в сумі 85010 грн, за лютий 2013р., в сумі 85010 грн, за березень 2013р. в сумі 65115 грн, за квітень 2013р., в сумі 65115 грн, за травень 2013р., в сумі 65115 грн, за червень 2013р., в сумі 65115 грн, за липень 2013р., в сумі 65115 грн, серпень 2013р., в сумі 65115 грн, за вересень 2013р., в сумі 65115 грн, за жовтень 2013р., в сумі 65115 грн, листопад 2013р., в сумі 65115 грн, за грудень 2013р., в сумі 65115 грн, за червень 2014р., в сумі 65115 грн, за лютий 2014р., в сумі 65115 грн;

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4, п.201.5, п.201.6, п. 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 373427 грн, в т.ч. за липень 2012 року в сумі 513 грн, за серпень 2012 року в сумі 322125 грн, за вересень 2012 року в сумі 46738 грн, за жовтень 2012 року в сумі 1666 грн, за листопад 2012 року в сумі 581 грн, за грудень 2012 року в сумі 1804 грн.

- п.168.1, ст.168, п.171.2 ст. 171 п.176.2 ст.176, ПК України, в результаті чого, за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 113,88 грн;

- п.176.2 ст. 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (недостовірне відображення даних у формі № 1ДФ за III, IV квартал 2012 року).

Крім цього, в результаті проведених перевірок філій ДП "Івано-Франківський облавтодор" донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 62002,51 грн та пені за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 2044,99 грн, встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1367 грн та не подання заяви на перереєстрацію зміни посадової особи, чим порушено п.66.4 ст.66 ПК України.

Внаслідок вищенаведених порушень, виявлених за результатами перевірки, відповідачем винесено чотири податкові повідомлення-рішення щодо позивача, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 року №0005801704, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями з податку з доходів найманих працівників на суму 28759,39 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 року №0000042202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 560141,00 грн, з яких за основним платежем в розмірі 373427 грн та за штрафними санкціями в розмірі 186714 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 року №0000032202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 1427100,00 грн, з яких за основним платежем на суму 951400 грн та 475700 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 року №0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 619335,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 412890 грн та 206445 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. При вирішення даної адміністративної справи суд керувався положеннями: Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-XIV, зі змінами та доповненнями.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими пунктами 138.2., 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, актом перевірки №985/09-15-22-02/31790584 від 5 березня 2014 року встановлено, що позивачем завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника ТОВ «НБ - Україна» (бітуму дорожнього) на загальну суму без ПДВ 1826181 грн. в т.ч. за III квартал 2012 р. в сумі 1826181 грн, за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. ДП «Івано-Франківський облавтодор» декларувало витрати від господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «НБ - Україна».

В основу висновків відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «НБ - Україна», взято акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 25.07.2013 року за №1105/22.2.09/3541645, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НБ - Україна» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «Транс Логістик Плюс», ТОВ «Адіс Медіа Холдинг», ТОВ «Астана К», ТОВ «КПТ Міг», в якому, серед іншого, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів із вказаними покупцями, визнано такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (том 1, а.с.158-167). Згідно з даними акту перевірки ТОВ «НБ - Україна» та його посадові особи відсутні за податковою адресою: 03134, м. Київ, вул. В. Стуса, буд. 35/37, кв. 112. На дату складання акту перевірки місцезнаходження ТОВ «НБ - Україна» не встановлено.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В обґрунтування реальності проведених операцій, позивачем надано належним чином оформлені документи, а саме:

- договір поставки №35/08 від 15.10.2008 року, за яким ТзОВ «НБ - Україна» (постачальник) та позивач (покупець) уклали договір, в якому постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість паливно-мастильних матеріалів, додатково договори перевезення не укладалися, доставка товару здійснювалася на умовах FCA (Франко-перевізник) Інкотермс - 2000, згідно із цим ж договором поставки (том 1, а.с.90-92);

- видаткові накладні, постачальник - ТзОВ «НБ-Україна», одержувач - ДП «Івано-Франківський облавтодор», за №РН-0000036 від 14.08.2012 року (том 1, а.с.93), №0000035 від 11.08.2012 року (том 1, а.с.96), №0000037 від 29.08.2012 року (том 1, а.с.99), №0000041 від 28.09.2012 року (том 1, а.с.103), про оплату за товар (бітум дорожній);

- акти прийому-передачі товару від 14.08.2012 року (том 1, а.с.94), від 11.08.2012 року (том 1, а.с.97), від 29.08.2012 року (том 1, а.с.101), від 28.09.2012 року (том 1, а.с.105), за яким ТзОВ «НБ - Україна» передала позивачу бітум нафтовий дорожній;

- податкові накладні, а саме: №3 від 13.08.2012 року на суму 575737,50 грн (том 1, а.с.95); №2 від 11.08.2012 року на суму 557775 грн, (том 1, а.с.98); №4 від 29.08.2012 року на суму 793650 грн (том 1, а.с.102); №4 від 28.09.2012 року на суму 263255 грн (том 1, а.с.106);

- рахунки-фактури від 29.08.2012 року (том 1, а.с.100), від 28.09.2012 року (том 1, а.с.104).

Оплата за поставлений товар позивачем проводилась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «НБ - Україна», що підтверджується копіями платіжних доручень (том 2, а.с.4-16). Також, судом встановлено, що позивач має кредиторську заборгованість перед ТзОВ «НБ - Україна» за поставлений товар в сумі 845694,76 грн, що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2013 року у справі №909/871/13, яка набрала законної сили та згідно з якою між ТзОВ «НБ - Україна» та позивачем затверджено мирову угоду щодо сплати заборгованості за поставлений товар.

На підтвердження товарності операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «НБ - Україна» суду додатково надано договір відповідального зберігання нафтопродуктів №03/05-12 від 03.05.2012 року, укладений між ТзОВ «НБ - Україна» та позивачем, згідно з умовами якого позивач приймав на відповідальне зберігання від ТзОВ «НБ - Україна» нафтопродукти, що засвідчується актами приймання-здавання нафтопродуктів на відповідальне зберігання (том 2, а.с.20-30).

На підтвердження подальшого використання отриманої від ТзОВ «НБ - Україна» продукції (бітум дорожній БНД 60/90) позивачем надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт, зокрема, за період серпень 2012 року - березень 2013 року (том 1, а.с.163-208).

Обґрунтовуючи безтоварність операції в своїх запереченнях відповідач, зокрема, зазначав, що в наданих до перевірки залізничних накладних на перевезення товару залізничним транспортом, постачальниками бітуму значаться не ТОВ «НБ - Україна», а ТОВ «Тандем-Оіл» (код 34994936, м.Одеса) та ТОВ «БНК-Україна» (код 36949031, м. Київ).

Відтак, при транспортуванні та прийомі нафтопродуктів сторони повинні керуватися «Інструкцією про порядок прийомки, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (наказ Мінпаливенерго № 281/171/578/155 від 20.05.2008), а оскільки Додаткові угоди, в яких би було наведено конкретне транспортування товару та сертифікати відповідності до перевірки не надано, вказане підтверджує безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «НБ - Україна».

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до умов доставки товару FCA (Франко-перевізник) Інкотермс - 2000 продавець товару приймає на себе обов'язок доставити товар перевізником, вказаним покупцем, до місця розвантаження.

Таким чином, всі питання, пов'язані з перевезенням товару, згідно з умовами договору поставки покладалися на ТОВ «НБ - Україна», а не на позивача.

За загальними правилами поставки вантажів товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак неналежне, на думку відповідача, оформлення товарно-транспортної накладної не має юридичного значення при дослідженні товарності господарських операцій з придбання товару. Встановлені розбіжності в найменуванні відправників товару при оформленні товарно-транспортної накладної можуть мати негативні наслідки виключно для ТОВ «НБ - Україна» у взаємовідносинах із своїми контрагентами, оскільки обов'язок доставки товару покладався саме на ТОВ «НБ - Україна». А відтак, за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару, а також подальшого його використання позивачем в господарській діяльності, встановлені розбіжності в трьох, наданих суду, товарно-транспортних накладних не є тією обставиною, що беззаперечно підтверджує доводи відповідача, оскільки у даному спорі предметом дослідження є правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з придбання бітуму дорожнього, а не з його перевезення (том 2, а.с.17-19).

Крім цього, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Що стосується акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «НБ - Україна», то з цього приводу суд зазначає, що відсутність контрагента та його первинних документів за місцем державної реєстрації на момент перевірки не є підставою для зменшення суми валових витрат та податкового кредиту для самого позивача, а самі результати невиїзної перевірки контрагента позивача носять формальний характер, що повинно було б слугувати підставою для вжиття податковим органом всіх можливих заходів, а саме: встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «НБ - Україна», відібрання пояснень в його посадових осіб тощо.

Крім цього, ймовірні порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а відтак й не підтверджують правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не досліджувались податковим органом належним чином, в тому числі, не досліджувалося вичерпне коло постачальників такого товару за спірний період, а саме: відповідач не зміг підтвердити в судовому засіданні хто серед сумнівних постачальників ТОВ «НБ - Україна» був постачальником бітуму дорожнього (рідкого), як і не підтвердив відсутність в ТОВ «НБ - Україна» товарних залишків такого товару за попередні періоди діяльності, відтак встановлені відповідачем ймовірні порушення окремих суб'єктів господарювання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків - Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України".

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії».

На підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №1045/09-06-22/33645458 від 01.11.2013 р.,(том 2, а.с.47-57) встановлено, що філія «Долинська дорожня експлуатаційна дільниця» (надалі також - ДДЕД) здійснювала операції із ПП ОСОБА_5 на підставі укладеного договору поставки від 03 січня 2012 року без номера (том 1 , а.с.126).

Згідно з видатковими накладними позивач придбавав у ПП ОСОБА_5 господарські товари широкого асортименту (том 1, а.с.127-132). Вказані операції супроводжувалися податковими накладними (том 1 а.с.133-138). Оплата товару здійснювалася по перерахунку та проведена в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (том 2, а.с.31-42).

Перевіркою відповідача встановлено, що позивачем за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 року безпідставно сформовано валові витрати та включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних від ПП ОСОБА_5, які підписані не уповноваженою особою.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що у вказаних податкових накладних підписантом зазначена «ОСОБА_6», а не «ОСОБА_5», натомість відповідно до протоколу допиту свідка від 24.09.2013 року ОСОБА_5 пояснював, що всі первинні документи підписував власноруч, інші особи таким правом не володіли.

Також, судом встановлено, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в області перебуває кримінальне провадження №320113090000000096 за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах приватним підприємцем ОСОБА_5, за наслідками досудового розслідування в якому 19.09.2014 року складено обвинувальний акт від 19.09.2014 року.

У вказаному обвинувальному акті, не зазначено жодних обставин, які б свідчили про підписання податкових накладних, чи інших первинних документів від імені ОСОБА_5 - невстановленими особами.

Інших доказів, на вимогу суду, відповідачем не представлено у зв'язку із їх відсутністю.

З огляду на представлені суду докази , аналізуючи їх в сукупності, суд вважає доводи відповідача в частині обґрунтування підписання податкових накладних від імені ОСОБА_5 - невстановленими особами неналежними та такими, що підтверджують виключно факт допущеної описки при складанні податкових накладних.

З цього приводу суд зазначає, що презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, визначена статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладає на останнього обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача на основі належних допустимих та достовірних доказів.

Водночас, повне дослідження доказів в адміністративному процесі розуміється як дослідження необхідної та достатньої кількості доказів, що дають можливість зробити однозначний висновок про наявність обставин, які підлягають встановленню у справі. Якщо ж доказів недостатньо для встановлення певної обставини, а суд з об'єктивних причин не зміг усунути таку недостатність на підставі принципу офіційності, тоді суд робить висновок про недоведеність цієї обставини.

З огляду на вищенаведене, докази представлені відповідачем по окремих фактах виявлених порушень податкового законодавства у справі, носять суто формальний характер та проведені, на думку суду, - поверхнево, без застосування контролюючими органами всіх, передбачених законодавством, необхідних заходів та способів для встановлення фактів «мінімізації» податкових зобов'язань, а саме: не підтверджено вжиття заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження контрагента ТОВ «НБ - Україна» для проведення виїзної документальної перевірки щодо вказаної юридичної особи; не проведено перевірки контрагентів ТОВ «НБ - Україна» на предмет можливості поставок йому бітуму дорожнього; не проведено почеркознавчих досліджень підписів ПП ОСОБА_5, тощо. Сам зміст наданих відповідачем доказів в частині господарських операцій з ТОВ «НБ - Україна» та приватним підприємцем ОСОБА_5 не спростовує правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, а тому відповідачем не доведено належними доказами обставини, які б підтверджували безтоварний характер операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Виходячи із вищенаведеного, враховуючи подані відповідачем по кожному із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень розрахунки (том2, а.с.68-73;82-84) податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 року, а саме: №0000042202 з податку на додану вартість, №0000032202 з авансових внесків з податку на прибуток, №0000022202 з податку на прибуток - в частині донарахування грошових зобов'язань по господарським операціям позивача з ТОВ «НБ -Україна» та приватним підприємцем ОСОБА_5 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в цій частині.

В задоволенні решту позовних вимог позивачу слід відмовити, оскільки жодних доказів на підтвердження протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в решту їх частині, в тому числі, щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0005801704 від 24.03.2014 року по податку з доходів найманих працівників за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28759,39 грн, позивачем не доведено.

Згідно ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" від 24.03.2014 року №0000042202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 553186,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 368791,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями в сумі 184395,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" від 24.03.2014 року №0000032202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 709384,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 472923,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями в сумі 236461,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" від 24.03.2014 року №0000022202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 580847,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 387231,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями в сумі 193616,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31790584) в дохід Державного бюджету України частину несплаченого судового збору в сумі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 11.11.2014 року.