Постанова № 41434431, 04.11.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13587/14-а

Провадження №2а/521/390/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Мазинській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду наразі знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та підстави звернення до суду, позивач посилався на ті обставини, що його загальний трудовий стаж становить більше за 39 років та характер роботи дає підстави для призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду.

Проте Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси було відмовлено позивачеві в призначенні відповідної пенсії. Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, в якому просив визнати протиправним відповідне рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси та зобов'язати призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про підтримання заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за його відсутність.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси у відкрите судове засідання не з'явилась, але сторона брала участь в судових засіданнях по справі, від імені та в інтересах управління заявлені вимоги не визнавала, заперечувала проти задоволення позову.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, викладені у позові, а також висловлені у судових засіданнях, заперечення сторони відповідача, надавши належну правову оцінку представленим суду доказам, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову - з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 15 липня 1976 року закінчив міське професійно-технічне училище №2 міста Одеси по професії «електрогазозварник», що підтверджується атестатом НОМЕР_2 від 15 липня 1976 року.

З 15 липня 1976 року позивач прийнятий на посаду електрогазозварника у складальний цех на «Одеське виробниче об'єднання важкого кранобудування імені Січневого повстання», звідки був звільнений у зв'язку із призовом в армію, де проходив строкову службу зварником-ковалем в період з 23 квітня 1977 року по 04 травня 1979 року, що підтверджується обліково-службовою карткою та відомостями військового квитку серії НОМЕР_1.

26 червня 1979 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрогазозварника 3-го розряду на «Дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання», а 25 березня 1985 року позивачу присвоєно 5-й розряд газоелектрозварника. Згідно запису у трудовій книжці від 05 серпня 1986 року даний завод перетворений у «Одеський металомеханічний завод».

З 17 грудня 1986 року позивач прийнятий на посаду електрогазозварника у Будівельне управління №15 тресту «Сургутгазстрой», а 14 лютого 1987 року за переводом прийнятий на посаду газоелектрозварника 5-го розряду у Будівельне управління №83 Будівельно-монтажного тресту «Лянторнефтепромотряд» (трест «Сургутстройгаз»), де пропрацював до 16 квітня 1987 року.

06 травня 1987 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду газоелектрозварника 5-го розряду до «Одеського металомеханічного заводу», а з 01 березня 1988 року призначений бригадиром газоелектрозварників цього ж заводу. Згідно наказу №143 від 06 жовтня 1988 року «Одеський металомеханічний завод» перейменовано у завод «Бриз», який в свою чергу з 02 січня 1990 року увійшов у Виробниче об'єднання «Сатурн» та був перейменований у завод «Сатурн», з якого позивач був звільнений 31 березня 1990 року у зв'язку з переводом на Господарсько-виробниче об'єднання «Альтаір».

02 квітня 1990 року позивача прийнято на посаду електрогазозварника 5 розряду Господарсько-виробничого об'єднання «Альтаір», де він пропрацював до звільнення за власним бажанням до 25 жовтня 1990 року.

01 листопада 1990 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрогазозварника 5-го розряду на Одеський завод «РИТМ», з якого звільнений за власним бажанням 06 червня 1991 року.

17 червня 1991 року позивач прийнятий електрогазозварником 5-го розряду на Колійну станцію №261 Одеської залізничної дороги, на якій пропрацював до 05 квітня 1993 року.

З 1993 року і до моменту звернення за призначенням пенсії позивач має безперервний трудовий стаж і працює на посаді контролера ринку ТОВ «Промтоварний ринок», що підтверджується відомостями трудової книжки.

Відтак, суд погоджується з позицією сторони позивача, що пільговий стаж позивача складає 16 років 5 місяців 8 днів та загальний трудовий - 39 років 3 місяці 16 днів.

28 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси №2157 від 26 червня 2014 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із тим, що підтверджений пільговий стаж позивача складає 1 рік 9 місяців 18 днів. Періоди з 26 червня 1979 року по 05 грудня 1986 року, з 06 травня 1987 року по 31 березня 1990 року, з 01 листопада 1990 року по 06 червня 1991 року до стажу роботи у шкідливих і важких умовах праці за Списком №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 не зараховано, у зв'язку з відсутністю на ПАТ «Алексі» (що є правонаступником підприємства, на якому працював позивач у вищенаведені періоди) первинних документів, на підставі яких видана пільгова довідка за час виконання роботи електрогазозварником, зайнятим різанням та ручним зварюванням. Крім того, додатковою підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є той факт, що згідно з записами у трудовій книжці в періоди з 17 грудня 1986 року по 14 лютого 1987 року та з 14 лютого 1987 року по 16 квітня 1987 року він працював у іншій місцевості.

Згідно п. 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються за нормами цього закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За змістом вказаної норми закону особам, які мають на день введення в дію цього закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення», правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такі посади як газо-, так і електрозварник передбачені Списком №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, в розділі XXXII «Загальні професії».

Згідно відомостей трудової книжки позивача, він працював електрогазозварником у період з 15 липня 1976 року по 05 квітня 1993 року. Крім того, факт наявності записів у трудовій книжці є достатнім підтвердженням наявності у позивача стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

Відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси виходило з того, що у ПАТ «Алексі» (правонаступник роботодавця позивача) відсутні первинні документи, на підставі яких видана пільгова довідка про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію або посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Однак з такою позицією суд погодитись не може, оскільки вимоги суб'єкта владних повноважень про надання уточнюючої довідки про пільговий стаж не відповідає положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, з боку ПАТ «Алексі» були надані до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси бухгалтерські документи, з яких вбачається, що позивач отримував повну ставку заробітної плати за виконувану роботу, що також є доказом зайнятості ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника повний робочий день. Крім того, підтвердженням того, що позивач працював за основним місцем роботи є наявність записів у трудовій книжці, оскільки згідно з п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 31 березня 1987 року (діяла до 23 липня 1993 року), прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення заносилися до трудової книжки працівника в обов'язковому порядку.

Згідно з п.п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси, заявник досягнув 55-річного віку при наявності 16 років 5 місяців стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці.

Стосовно правової позиції сторони позивача щодо можливої підстави неврахування пільгового стажу у зв'язку з відсутністю атестації робочого місця до 1991 року, суд виходить з того, що обов'язкову атестацію робочих місць було запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», тобто після того, як позивач набув пільговий стаж. У зв'язку з цим під дію вказаного нормативного акту не підпадають відповідні правовідносини.

При цьому суд виходить з того, що атестація робочих місць - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Обов'язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити громадянина конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 44 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Як регламентує ст. 45 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси щодо обґрунтованості відмови позивачу в призначенні заявленої пенсії не вбачаються суду доведеними, оскільки належними доказами не підтверджуються.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення та нарахування заявленої пенсії.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 18, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси від 26 червня 2014 року №2157 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за Списком №2.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси призначити та почати нараховувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28 березня 2014 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: