Рішення № 41433881, 12.03.2014, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1377/13-ц

Провадж.№ 2/481/186/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Новобузький районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Васильченко Н.О.,

за участю секретаря - Юхименко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно та виселення,

ВСТАНОВИВ :

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NKNBGK00000010 від 19.10.2006 року в розмірі 176694 гривні 83 копійки: звернути стягнення на будинок загальною площею 133.10 кв.м., житловою площею 90.00 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № NKNBGK00000010 від 19.10.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку; стягнути з відповідача судові витрати, мотивуючи тим, що відповідач зобов'язання за вказаним вище кредитним договором належним чином не виконує.

Представник позивача Шпонарський М.О., який діє на підставі довіреності №1920-О від 20.06.2013 року, в судовому засіданні подав уточнену позовну заяву, в якій просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKNBGK00000010 від 19.10.2006 року в розмірі 158240 гривень 80 копійок: звернути стягнення на будинок загальною площею 133.10 кв.м., житловою площею 90.00 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № NKNBGK00000010 від 19.10.2006 року) ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку; стягнути з відповідача судові витрати, уточнену позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити посилаючись на обставини зазначені у ньому.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він 19.10.2006 року отримав кредит у розмірі 72000 гривень зі сплатою відсотків за користування даним кредитом у розмірі 16,08% на рік. Проте, позивачем з 01.02.2009 року в односторонньому порядку відсоткова ставка за даним кредитним договором була збільшена до 26,93 % на рік. При цьому, повідомлення стосовно збільшення відсоткової ставки на його адресу не надходило і відповідно він його не одержував. Про збільшення відсоткової ставки він випадково дізнався лише у березні 2012 року, з чим не погодився та 06.03.2012 року надіслав на адресу відділення установи банку заяву про проведення перерахунку відсотків за період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року, так як вважав таке підвищення незаконним та протиправним. Продовжував систематично сплачувати суми за кредитним договором, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 16,08% та з умов графіку погашення боргу. Тому вважає, що на даний період часу у позивача відсутні будь-які підстави вимагати звернення стягнення на житловий будинок з підстав порушення ним умов кредитного договору.

Вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

19.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №NKNBGK00000010, згідно якого кредит надається у розмірі 72000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.10.2016 року.

Положення ст.ст.546, 572, 574, 575 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання, в тому числі й шляхом застави. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №NKNBGK00000010 від 19.10.2006 року, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, на підставі якого відповідачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме, цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 133,10 кв.м., житловою площею 90,0 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а вразі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як видно з пояснень відповідача ОСОБА_2, що також не зміг спростувати представник позивача, письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення на заставлене майно від 24.01.2013 року (а.с.10) відповідач не отримував, що також підтверджено відсутністю доказів (зворотного повідомлення з відміткою про отримання ОСОБА_2.) вказаного листа банку. Тобто позивачем не дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому, на підставі вищевикладеного позовні вимоги, щодо звернення стягнення на будинок загальною площею 133.10 кв.м., житловою площею 90.00 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В ст.39 Закону України «Про іпотеку» № 898 - IV від 05.06.2003 року, передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» № 898 - IV від 05.06.2003 року зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2 і 3 вказаної норми законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять будинок у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення при зверненні стягнення передбачений ч.3 ст.109 ЖК України.

Доказів про дотримання вказаної процедури виселення відповідача зі спірного будинку представник позивача не надав. Крім того, не надав доказів про проживання відповідача в будинку та кола осіб, що зареєстровані в ньому, що вказує на невиконання позивачем вимог вищевказаних правових норм та є підставою для відмови в позові про виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 88, 209, 212 - 216, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про звернення стягнення - відмовити.

Витрати понесені позивачем в зв'язку зі сплатою судового збору віднести на його рахунок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду, відповідно до ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя Новобузького районного суду

Миколаївської області Н.О. Васильченко