Постанова № 41433228, 04.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 р. № 820/17251/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

суддів - Лук'яненко М.О., Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кабанов Д.С.,

позивача - ОСОБА_1 особисто,

перекладача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача та третьої особи - Борисенка В.А. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача невідкладно прийняти рішення за заявою позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2013 року він звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте до цього часу, в порушення вимог Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", рішення за його заявою не прийнято. Також позивач зазначає, що факт порушення строків провадження за його заявою визнається відповідачем у листі від 31.07.2014 року № І-1816/8,5-14.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача та одночасно і третьої особи проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що Державна міграційна служба України належним чином та у межах наданої компетенції відреагувала на порушення строку розгляджу заяви позивача територіальним органом ДМС України, про що листом від 31.07.2014 року № І-1816/8,5-14 повідомлено позивача. На теперішній час Державна міграційна служба України не отримувала від ГУ ДМС України в Харківській області матеріали особової справи шукача притулку в Україні ОСОБА_1 (особова справа № 2013КН0060), отже не може розпочати розгляд цієї справи для прийняття рішення. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

ОСОБА_1, громадянин Сирійської Арабської республіки, 22 липня 2013 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області видана позивачу довідка про звернення з захистом в Україні № 0001285 від 22.07.2013 року.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області особову справу позивача № 2013КН0060 направлено до Державної міграційної служби України лише 07.04.2014 року за вих. № 06/1-5689, що також підтверджено листом Державної міграційної служби України від 28.05.2014 року за вих. № 17.1/930-14.

Листом Державної міграційної служби України від 28.05.2014 року за вих. № 17.1/930-14 "Про усунення порушень законодавства та надання пояснень", особову справу позивача повернено до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з проханням забезпечити повне усунення встановлених порушень, відібрання письмових пояснень у відповідальних працівників підрозділу по роботі з біженцями та зобов'язано невідкладно направити особову справу позивача разом із письмовими поясненнями до ДМС України для прийняття остаточного рішення.

Листом від 06.06.2014 року за вих. № 9967 Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повідомило ДМС України про те, що особова справа ОСОБА_1 передана для подальшого виконання начальнику Управління у справах біженців ГУДМС України в Харківській області, яка перебуває у відпустці до 14.06.2014 року, у зв'язку з чим про результати вимог вказівки ДМС України буде повідомлено додатково.

Листом від 30.07.2014 року за вих. № 0/6-13733 Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повідомило ДМС України про те, що з 09.07.2014 року ОСОБА_1 продовжену довідку не отримував, на телефонні дзвінки не відповідає та до відділу по роботі з біженцями не являється, враховуючи що, особову буде направлено до ДМС України для прийняття остаточного рішення після з'ясування причин неявки ОСОБА_1 та долучення до справи необхідної інформації.

Листом від 11.07.2014 року позивач звернувся до Державної міграційної служби України з проханням повідомити про хід розгляду його заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Листом від 31.07.2014 року № І-1816/8.5-14 про розгляд звернення Державна міграційна служба України повідомила позивача, що після надходження особової справи на розгляд до ДМС України для прийняття остаточного рішення, структурним підрозділом по роботі з шукачами захисту встановлено, що ГУДМС у Харківській області порушено строки провадження за його заявою, передбачені частиною першою статті 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". У зв'язку з цим, ДМС України здійснено відповідні заходи реагування, спрямовані на відібрання пояснень у відповідальних працівників органу міграційної служби. На даний час ГУДМС у Харківській області відповідно до рекомендацій, викладених у листі Управління з питань шукачів захисту ДМС України, здійснюється додаткове опрацювання матеріалів особової справи, після чого ДМС України буде прийнято остаточне рішення за заявою.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати чи позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначається Законом України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону № 3671, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Частиною 1 статті 5 Закону № 3671 встановлено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно статті 27 Закону № 3671, до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції належить прийняття рішень про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту і скасування рішення про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту.

У частині 1 статті 7 Закону № 3671, визначено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначений статтею 9 Закону № 3671.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 3671, розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.

Згідно частини 10 статті 9 Закону № 3671, документи, отримані або підготовлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника.

Частиною 11 статті 9 Закону № 3671 встановлено, що після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Положеннями частини 12 статті 9 Закону № 3671 встановлено, що особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.

Статтею 10 Закону № 3671 встановлені особливості прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Так, частиною 1 статті 10 Закону № 3671 визначено, що рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім'ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.

Положеннями частини 2 статті 10 Закону № 3671 встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може вимагати подання додаткової інформації від уповноважених посадових осіб цього центрального органу виконавчої влади, які здійснювали розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Частиною 3 статті 10 Закону № 3671 визначено, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.

Приписами частини 3 статті 10 Закону № 3671 передбачено, що документи, отримані або підготовлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, долучаються до особової справи заявника.

Відповідно да частини 5 статті 10 Закону № 3671, за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно частини 7 статті 10 Закону № 3671, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою заявника уповноваженим посадовим особам цього центрального органу виконавчої влади, які розглядали заяву.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 3671, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, організовує роботу, зокрема, з:

- прийняття від іноземців та осіб без громадянства заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрати або позбавлення статусу біженця чи додаткового захисту або скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та підготовки письмового висновку щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- ведення обліку та особових справ осіб, які звернулися із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- вирішення інших питань, віднесених законодавством до повноважень відповідного органу.

Пунктом 5 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 405/2011, встановлено, що ДМС України з метою організації своєї діяльності контролює діяльність територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи положення статей 9, 10 Закону № 3671, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

По-перше, колегія суддів зазначає, що у разі виникнення сумнівів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може лише вимагати подання додаткової інформації від уповноважених посадових осіб цього центрального органу виконавчої влади, які здійснювали розгляд заяви та звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.

Тобто, Законом передбачений вичерпний перелік дій, які може здійснити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів, яким не передбачено право повертати особову справу особи, що звернулася за додатковим захистом, на додаткове доопрацювання.

По-друге, колегія суддів зазначає, що Законом встановлений граничний строк розгляду заяви про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, який становить один місяць. Продовження строку допускається Законом лише за вмотивованим поданням працівника, який розглядає справу, та лише на строк не більше як до трьох місяців.

Проте, колегією суддів встановлено, що всупереч вимог законодавства, відповідачем заява позивача розглядається вже більше шести місяців, оскільки особова справа отримана 07.04.2014 року, про що зазначається відповідачем у листі від 28.05.2014 року за вих. № 17.1/930-14.

По-третє, колегія суддів зазначає, що листом від 28.05.2014 року за вих. № 17.1/930-14 Державна міграційна служба України зобов'язала Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області невідкладно направити особову справу позивача разом із письмовими поясненнями, відібраними у відповідальних працівників підрозділу по роботі з біженцями, до ДМС України для прийняття остаточного рішення.

Натомість, належного контролю своєчасності виконання Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області вимог, викладених у листі від 28.05.2014 року за вих. № 17.1/930-14, ДМС України не здійснено, що є порушенням пункту 5 Положення про Державну міграційну службу України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не дотримано положення Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" в частині несвоєчасного розгляду заяви позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною бездіяльність Державної міграційної служби України (01024, м. Київ, вул. Богомольца, 10, ідентифікаційний код 37508470) щодо несвоєчасного розгляду та неприйняття в передбачені законом строки рішення за заявою ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зобов'язати Державну міграційну службу України (01024, м. Київ, вул. Богомольца, 10, ідентифікаційний код 37508470) розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України "Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (61170, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2014 року.

Головуючий суддя А.С. Мороко

Судді М.О. Лук'яненко

С.О. Чудних