Постанова № 41433156, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3234/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 пред'явила позов до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 25 березня 2014 року по 31 березня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_5 за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За висновками цього Акта від 7 квітня 2014 року №899/17-3/35/НОМЕР_1 позивачем порушено вимоги: 1) пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за неподання податкової декларації про майновий стан та отримані доходи в 2012 році; 2) абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 21998,26 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із невідображенням у річній податковій декларації за 2012 рік суми отриманого доходу у вигляді прощення боргу за договором із ПАТ «ОТП Банк», а також несплатою податку із цього доходу.

На підставі Акта перевірки 14 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1113/0009311703/97, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 21998,26 грн. за основним платежем і на 5669,57 грн. за штрафними санкціями (а.с.14).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

У судовому засіданні представник позивача звертав увагу на те, що позивачем повернуто більше коштів, ніж отримано за кредитним договором; стверджував, що фактичного збільшення загального майнового стану ОСОБА_6 не відбулось, у зв'язку із чим об'єкт оподаткування у спірному випадку відсутній.

Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З акту перевірки та пояснень представників відповідача вбачається, що саме вказаною нормою (абз.д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України) фактично було обґрунтоване спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов'язань.

Разом з тим, вказаний абз.д) є складовою пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Згідно п.п.5.1, 5.2 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміні, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 14 ПК України визначено значення понять, в якому ці поняття вживаються в цьому Кодексі.

Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 грудня 2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено кредитний договір №ML-0ВВ/017/2006, за умовами якого ОСОБА_6 отримала кредитні кошти у сумі 62000,00 доларів США.

30 серпня 2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ «ОТП Банк», який діє на підставі договору комісії від 28 травня 2010 року між банком та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», якому належать всі права та обов'язки за кредитним договором та цим додатковим договором, укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №ML-0ВВ/017/2006 від 27 грудня 2006 року (а.с.72), за яким, незважаючи на інші положення кредитного договору, сторони домовились, що позичальник до 30 серпня 2012 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 57000 доларів США, а також сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 2320,00 грн.

Згідно пункту 2.1.3 додаткового договору №1 від 30 серпня 2012 року сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов'язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок в банку.

За умови належного виконання позичальником положень кредитного договору та цього додаткового договору сторони узгодили наступні зобов'язання кредитора: скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання додаткового договору; припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань за кредитним договором; здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі 16347,29 доларів США (шістнадцять тисяч триста сорок сім доларів США 29 центів) еквівалентному 130663,89 грн. (сто тридцять тисяч шістсот шістдесят три грн. 89 коп.) згідно офіційного курсу НБУ станом на 30 серпня 2012 року. При цьому позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі (пункт 2.1.4 додаткового договору).

Також у пункті 3.4 такого додаткового договору закріплено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим агентом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в 3 кварталі 2012 року подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звіт за формою 1-ДФ, у якому відображено факт отримання доходу фізичною особою ОСОБА_5 в сумі 130663,89 грн.

Крім того, у листі №2893 від 5 грудня 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомило податковий орган про прощення боргу позивача за договором №ML-0ВВ/017/2006 (а.с.91-92).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримала кредит в іноземній валюті в сумі

62 000, 00 доларів США (еквівалента сумі 313100, 00 грн. за курсом НБУ станом на 28.12.2006 рік - 5,05 грн. за 1 дол. СЩП).

До 30.08.2012 року позивач повернув банку 20 969, 49 доларів США (еквівалентно сумі 112 057, 20 грн.), а 30.08.2012 року повернуто - 57 000, 00 дол. США (еквівалентно сумі 455 601, 00 грн. за курсом НБУ станом на 30.08.2012 року - 7.993 грн. за 1 дол. США).

Всього - 77 969, 49 доларів США (еквівалентно сумі 567 658,20 грн.)

Таким чином, судом встановлено, що в результаті реалізації договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_6 останнім було повернуто Банку суму більшу, ніж була отримана ним в якості кредиту, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає помилковими посилання відповідача на положення абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України і не може їм суперечити.

Крім цього, відповідно до пп.165.1.29 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

З аналізу вказаної норми вбачається, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Одночасно, відповідно до положень абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума боргу платника, анульованого кредитором до закінчення строку позовної давності, перебіг якого розпочинається за правилами цивільного законодавства після спливу строку на виконання зобов'язання.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно умов укладеного між позивачем та Банком договору граничний термін погашення ОСОБА_6 кредиту встановлено до 30 серпня 2012 року, і фактично, між сторонами в межах цивільних правовідносин відбулось дострокове припинення кредитного договору шляхом дострокового часткового погашення позичальником кредитної заборгованості з одночасним анулюванням Банком оговореної іншої частини цієї заборгованості.

Отже, враховуючи, що на виконання обов'язку, встановленого кредитним договором, ОСОБА_6 було фактично повернуто на рахунок Банку кошти, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на певних умовах, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 ПК України, а тому колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року у справі № К/800/40206/14.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 1113/0009311703/97 від 14.05.2014 року про нарахування грошового зобов'язання в розмірі 27667,83 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.