Постанова № 41433015, 09.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року справа № П/811/2790/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиціїпроскасування арешту та заборони відчуження на заставний автомобіль, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції в якому просить, скасувати арешт та заборону відчуження на заставний автомобіль марки: DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ДАІ ГУ-УМВС м. Кіровограда 20.07.2007 року, що належить ОСОБА_3, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 21.10.2011 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №27675705.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 23.07.2007р. між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір. З метою забезпечення зобов'язань між вказаними сторонами укладено договір застави автомобіля DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровограда 20.07.2007 року. Проте, позивачу стало відомо, що державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ накладено арешт на все майно ОСОБА_3, в тому числі й на предмет застави, що на думку позивача порушує інтереси та права ТОВ ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на реалізацію предмета застави. Також зазначає, що дії відповідача не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки забезпечення права застави виникло раніше ніж прийнято рішення про стягнення з боржника коштів.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, надав заперечення проти позову, в яких пояснив, що 16.05.2012 року на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 та 50 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державним виконавцем закінчено виконавче провадження. На підставі даної постанови арешт з майна боржника не було знято оскільки відповідно до ст. 50 Закону у разі не стягнення виконавчого збору, витрати на проведення виконавчих дій арешт - арешт з майна не знімається.

Крім того, відповідач зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Ленінському відділі ДВС Кіровоградського МУЮ перебуває виконавче провадження №27675705 з примусового виконання виконавчого листа №2-18042/10, виданого 21.03.2011р. Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором у розмірі 49682,42 грн. та судового збору по 496,82 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення грн. (а.с.9).

19.07.2011 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

21.10.2011 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останньому (а.с.47).

16.05.2012 р. по ВП№ №27675705 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть або оголошення померлим боржника) (а.с.23, 29).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV (далі за текстом Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". (ст.2 Закону №606-XIV)

Відповідно до ст.11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у відповідності до ст.6 Закону №606-ХІV зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст.32 Закону №606-ХІV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до ч.1 ст.52 Закону №606-XIV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч.6 ст.52 Закону №606-XIV, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст.57 Закону №606-XIV для забезпечення реального виконання рішень про звернення стягнень на майно застосовується арешт майна боржника.

Згідно ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Пунктом 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Суд, погоджується з доводами відповідача, що державний виконавець, отримавши виконавчий лист Ленінського районного суду м. Кіровограда про примусове виконання рішення, у відповідності до ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" правомірно відкрив виконавче провадження та відповідно до заяви стягувача, наклав арешт на все майно боржника.

Проте, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, станом на дату винесення постанови та накладення арешту на майно, державним виконавцем не досліджувалось питання, що деяке майно ОСОБА_3 знаходиться у заставі.

Так, 26.05.2014р. позивач повідомив відповідача, що рухоме майно, а саме автомобіль DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровограда 20.07.2007 року, що належить ОСОБА_3, знаходиться у заставі (а.с.30)

Відповідно до ст.54 Закону №606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу - заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві обов'язкові умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем: 1) право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Судом встановлено, що 23.07.2007р. між ОСОБА_3 (Позичальник) та Кіровоградською обласною дирекцією ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк), укладено кредитний договір №014-09.5-76179. (а.с10-11)

З метою забезпечення зобов'язань між вказаними сторонами 23.07.2007р. між вищезазначеними сторонами укладено договір застави автомобіля, відповідно до якого Позичальник передав в заставу Банку легковий автомобіль DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровограда 20.07.2007 року (а.с.12-13).

Відповідно до кредитного договору №014-09.5-76179 ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 9492,08 доларів США строком до 22.07.2013 року під 13,50 % відсотків річних плати за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_3, заборгованість останнього на час звернення про стягнення заборгованості за кредитним договором становила 6296, 88 доларів США з яких 5349, 50 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 42207, 55 грн. сума неповернутого кредиту; 304, 26 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 2400, 61 грн. нараховані несплачені проценти; 643, 13 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 5074, 26 грн. - пеня.

Державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа, накладено арешт на все майно ОСОБА_3, включаючи рухоме майно, зокрема автомобіль, який є предметом застави згідно з умовами договору застави.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 року №2654-XII (далі Закон №2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2654-XII право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. (ст.19 Закону №2654-XII ).

Статтею 28 Закону №2654-XII визначено підстави припинення застави.

Згідно ст.58 Закону №2654-XII, якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, і порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

У ході судового розгляду справи не було спростовано того, що на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, вказане право заставодержателя на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку припинено, а договори застави визнано недійсними.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом

В силу ст.14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Так, судом встановлено, що право застави рухомого майна, виникло у позивача раніше ніж прийнято Ленінським районним судом м. Кіровограда рішення про стягнення з боржника - ОСОБА_3 заборгованості.

До того ж, майно, яке арештоване державним виконавцем є зареєстрованим позивачем обтяженням в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.15-17), а відтак, позивач має переважне право на задоволення своїх вимог із заставленого майна, порівняно з іншими стягувачами, які не є заставодержателями.

Крім того, приватне обтяження спірного рухомого майна на підставі договору застави було зареєстровано раніше ніж публічне обтяження майна ОСОБА_3 на підставі постанови від 21.10.2011 року.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж майна.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду враховуючи те, що інших підстав передбачених законодавством для звернення стягнення на заставлене майно особою, яка не являється заставодержателем судом не встановлено, відповідачем не спростовано доводів позивача, тому суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення арешту на рухоме майно, а саме автомобіль DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, які передані позивачу в заставу, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію позивачем першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмету застави на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.

Відповідно до ст.60 Закону №606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

На підставі викладеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про звільнення майна з-під арешту, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження на заставний автомобіль марки: DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ДАІ ГУ-УМВС м. Кіровограда 20.07.2007 року, що належить ОСОБА_3, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 21.10.2011 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №27675705.

Скасувати заборону відчуження на заставний автомобіль марки: DAEWOO Lanos TF69Y, 2007 року випуску, шасі, кузов НОМЕР_1, зеленого кольору, державний реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ДАІ ГУ-УМВС м. Кіровограда 20.07.2007 року, що належить ОСОБА_3, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 21.10.2011 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №27675705.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (код - 13762450) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 73,08 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 73,08 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (код 34977816).

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2014 року.

Суддя Р.В. Жук