Ухвала суду № 41432759, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10002/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в серпні 1999 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

З квітня 1979 року по дату виїзду за кордон - квітень 1999 року, позивач працював на території України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки.

Позивач звернувся до відповідача - Пенсійного фонду України із заявою про призначення та нарахування пенсії за віком.

Листом від 07 лютого 2014 року № 1016/к-11 Пенсійний фонд України направив відповідь, згідно якої повідомив позивача про те, що питанням призначення пенсії займається відповідний територіальний підрозділ, до якого слід звернутися заявнику. Також було зазначено що виплата пенсії здійснюється в рамках території України. Разом з тим, питання призначення пенсій громадянам України які постійно проживають у Державі Ізраїль буде вирішуватися у разі прийняття Верховною Радою України проекту закону про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Встановлено, що до серпня 1999 року позивач проживав в м. Ізмаїл Одеської області. З 12 серпня 1999 року позивач постійно проживає на території держави Ізраїль та, перебуваючи на консульському обліку у консульському відділі Посольства України в державі Ізраїль, є громадянином України. По досягненню пенсійного віку та при наявності 25 років трудового стажу позивач звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, листом від 07 лютого 2014 року № 1016/к-11 ПФУ відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність підстав її призначення.

Згідно ст.ст.1, 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

Право на соціальний захист віднесене до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Також ч.4 статті 8 зазначеного Закону передбачено право іноземців та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України.

Аналогічне положення викладено у частині 2 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно частин 3, 4 цієї статті пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Між тим, в своєму рішенні суд першої інстанції посилався на статтю 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

Однак, з 1 квітня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п. 2 ч. 1 статті 49 якого - виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вказаного Закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 2 ч. 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Таким чином, Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Таким чином, проживаючи в державі Ізраїлі, та будучи громадянином України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Зазначена позиція неодноразово висвітлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в рішеннях від 21 серпня 2014 року № К/800/16627/14, від 06 листопада 2014 року № К/800/46110/14, від 15 жовтня 2014 року № К/800/6339/13, від 25 вересня 2014 року № К/800/7924/13.

Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Однак, матеріали справи не містять ані вказаної заяви, ані додатків до неї, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а надано лише копію відповіді Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим неможливо встановити, що саме позивач подав до відповідача, чи відповідає така заява вимогам, визначеним у Порядку, а тому неможливо визначити, чи відповідач на підставі такої заяви повинен був вирішувати питання про призначення виплати пенсії чи про направлення такої заяви за територіальною належністю.

Слід також зазначити, що згідно статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 на виконання статті 44 Закону.

Відповідно, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що Пенсійний фонд України не має ні підстав, ні повноважень приймати нормативно-правові акти, що регулюють питання призначення пенсій всупереч положенням Закону, зокрема, наділяти правом на отримання пенсії осіб, які є громадянами України та виїхали на місце постійного проживання за її межі без призначення пенсії, та визначати процедуру призначення та отримання ними пенсії.

Враховуючи зазначене, обґрунтованим є рішення суду першої про відмову в задоволенні даного адміністративного позову по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.