Постанова № 41432735, 18.11.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року справа № 823/3164/14

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №112» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника,

встановив:

24 жовтня 2014 року до суду з позовною заявою звернулася Смілянська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека №112” з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника кошти у сумі 8928 грн 28 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 583 грн 51 коп. та по орендній платі за землю у сумі 8344 грн 77 коп. Оскільки зобов’язання добровільно не сплачені, тому для примусового стягнення коштів позивач просить стягнути ці суми у судовому порядку.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою з 01.10.2001, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Смілянській ОДПІ як платник податків з 17.10.2001. Відповідно до статті 67 Конституції України, статті 44 Господарського кодексу України, статті 16 Податкового кодексу України суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані сплачувати податки і збори, своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з довідкою позивача відповідач має відкриті рахунки у банківських установах.

Податковою інспекцією встановлено, що відповідач не виконав свій обов’язок та не погасив у встановлені законом терміни борг зі сплати податку на додану вартість та по орендній платі за землю.

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування – кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач не сплатив самостійно задекларовані зобов’язання з ПДВ згідно з наступними документами:

- податкової декларації з податку на додану вартість від 13.08.2014 на суму 521 грн 00 коп.;

- податкової декларації з податку на додану вартість від 11.09.2014 на суму 64 грн 00 коп.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до контролюючого органу було подано наступні податкові декларації по орендній платі за землю:

- уточнююча податкова декларація з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 21.07.2014, згідно якої платником самостійно нараховано до збільшення податкового зобов’язання по орендній платі за землю за червень 2014 року у сумі 4774, 70 грн та липень-серпень 2014 по 954,94 грн щомісячно;

- звітна податкова декларація з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 25.01.2014, згідно якої платником самостійно нараховано до збільшення податкового зобов’язання по орендній платі за землю липень-серпень 2014 по 954,92 грн щомісячно.

Таким чином, враховуючи переплату сума боргу по орендній платі за землю становить 8344,77 грн.

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом підпункту 14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошові зобов’язання, визначені вищевказаними документами є податковим боргом відповідача.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов’язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ю» від 06.08.2014 №652-25 на загальну суму 4525, 05 грн. Вказана вимога отримана уповноваженою особою.

В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов’язання не сплатив, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 95.2. статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено пунктом 20.1.34 статті 20.1 ПК України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №112» (ідентифікаційний код 31701803) з розрахункових рахунків №2600931655401, 2604331655401 в АБ «Експрес-Банк», МФО 322959 на користь Державного бюджету України через Смілянську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області податковий борг в розмірі 8928 (вісім тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн 28 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко