Рішення № 41432633, 10.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р.Справа № 922/4057/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (м. Балаклія, Харківська обл.) про стягнення 4 599 044,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ященко Р.Ю. (довіреність №14-135 від 13.05.2014 р.);

відповідача - Фурсал В.В. (довіреність №1/2014/юр. від 10.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №01-0113-ТЕ-32, укладеним між сторонами 28.12.2012 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 4 599 044,69 грн., з яких 3461110,91 грн. - сума боргу за договором; 475221,12 грн. - сума пені; 158387,15 грн. - 3% річних; інфляційні втрати в розмірі 504325,51 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором купівлі-продажу природного газу №01-0113-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнав частково позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №01-0113-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. за період з жовтня по грудень 2013 р. в сумі 3461110,91 грн. Стосовно штрафних санкцій представник відповідача зазначив, що розмір штрафних санкцій непомірно великій, порівняно з доходами відповідача, в разі стягнення штрафних санкцій у повному обсязі відповідач не матиме змоги повноцінно забезпечити проведення опального сезону 2014-2015 р.р., що в свою чергу може привести до негативних наслідків із постачання теплової енергії споживачам, та взагалі припинення діяльності відповідача. КП БРР "Балаклійські теплові мережі" знаходиться у комунальній власності Балаклійської районної ради і фінансова база залежить від коштів виділених Державним бюджетом України. Також в відзиві представник відповідача просить суд зменшити розмірі пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 80%, в зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, викликаним неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

05.11.2014 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів щодо погашення основного боргу, в якому вказав, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав частково у розмірі 3033457,16 грн., а тому заборгованість за договором на час звернення до суду з позовом складає 3461110,91 грн. Також в цьому клопотанні представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 3461110,91 грн. у зв'язку з його погашенням, а також зменшити розмірі пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 80%.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2014 р. підтримав позовні вимоги, проти зменшення розміру пені на 80 % заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2014 р. визнав позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення основного боргу за договором №620 від 30.09.2011 р. за період з вересня по листопад 2013 р. в сумі 3461110,91 грн., просив суд зменшити розмір пені на 80 %.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупець) був укладений договір № 01-0113-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати покупцеві природний газ (надалі - газ), виключно для вироблення теплової енергії яка споживається населенням релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

Згідно п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 4.1 викладеного у додатковій угоді №1 до договору купівлі-продажу природного газу № 01-0113-ТЕ-32 від 28.12.2012 р., кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 01-0113-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6 494 568,07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 29.03.13 на суму 1 339 350,87 грн., 29.03.13 на суму 1 100 633,98 грн., 31.03.13 на суму 1 174 915,35 грн., 30.04.13 на суму 164 294,13 грн., 24.01.14 на суму 302 566,58 грн., 31.10.13 на суму 357 115,72 грн., 24.01.14 на суму 765 028,40 грн., 24.01.14 на суму 1 290 663,04 грн.

На момент подачі позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ у розмірі 3 033 457,16 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент подачі позовної заяви за вищезазначеним договором купівлі-продажу газу складає 3 461110, 91 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 3279563,91 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №4 від 10.10.2014 р.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу у сумі 3279563,9 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи оплату відповідачем основного боргу в сумі 3279563,91 грн. тільки 10.10.2014 р., суд вважає встановленим належними доказами факт прострочення відповідача виконання грошових зобов'язань за спірним договором.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 475221,12 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 475221,12 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю КП БРР "Балаклійські теплові мережі" (відповідача) є виконання послуг по постачанню (централізованому опаленню) для населення, бюджетних організацій та інших cпоживачів.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. За періоди 2013 р. та 6 місяців 2014 р. підприємство понесло збитків по різниці в тарифах для населення в сумі 6078,8 тис. грн.

Згідно даних відповідача, в між опалювальний період підприємством проводиться нарахування тільки річної абонентської плати для населення, яка в середньому складає 350 тис. грн. в місяць (з врахуванням ПДВ).

Через таке не рівномірне нарахування платежів, чистий дохід підприємства від надання послуг за даними звіту про фінансові результати (форма № 2) за 2013 р. склав - 28 420,0 тис.грн., за 1 квартал 2014 р. - 12 446,0 тис.грн., за 1 півріччя 2014 р. - 14 401,0 тис.грн., збитки за 2013 р. склали - 8 666,0 тис.грн., за 1 квартал 2014 р. - 2 650,0 тис.грн., за 1 півріччя 2014 р. - 2 119,0 грн.

Як наслідок прийняття економічно необґрунтованих тарифів, кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.07.2014 р. становить 35 838,4 тис. грн., в т.ч. заборгованість за товари, роботи, послуги - 26 003,5 тис. грн., перед бюджетом 9210,7 тис. грн., та іншими фондами соціального страхування 42,6 тис. грн.

Станом на 01.07.2014р. дебіторська заборгованість перед КП БРР "Балаклійські теплові мережі" складає 7 999,0 тис.грн. Заборгованість абонентів станом на 01.09.2014р. за надані послуги з теплопостачання становить 7 485,61 тис.грн., з них: населення - 7 116,93 тис.грн.; бюджети різних рівнів - 82,82 тис.грн.; інші споживачі 189,07 грн.; заборгованість державного бюджету по пільгам та субсидіям - 96,79 грн.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та зменшити розмір пені на 20 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 380176,90 грн. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 158 387,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 504 325,51 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 158 387,15 грн. та інфляційних витрат у сумі 504 325,51 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 549, 598, 599, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 380 176,90 грн. пені, 3% річних в розмірі 158 387,15 грн., інфляційні втрати в сумі 504 325,51 грн. та 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 461 110,91 грн. - припинити.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 95044,22 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова