Рішення № 41432572, 18.11.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року

Справа № 912/3673/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Саланг-сервіс", Львівська область, м. Трускавець

до відповідача: приватного підприємства "Техноплюс-Кіровоград", м. Кіровоград

про стягнення 18846,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саланг-сервіс" (далі - ТОВ "Саланг-сервіс") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Техноплюс-Кіровоград" (далі - ПП "Техноплюс-Кіровоград") заборгованості за договором поставки № 02/07-13 від 02.07.2013 в сумі 18846,06 грн., з яких: 16480,00 грн. основний борг, 260,06 грн. 3% річних та 2106,00 грн. інфляційні втрати, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за договором поставки № 02/07-13 від 02.07.2013.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2014 порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Позивач в судовому засіданні участі не брав, натомість на адресу суду 06.11.2014 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього. У вказаному клопотанні ТОВ "Саланг-сервіс" зазначило, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні участі не брав, відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив..

Станом на час проведення судового засідання на адресу господарського суду повернуто ухвалу від 18.10.2014 про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 25491, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13-Д, та адресу 25015, м. Кіровоград, вул. 8-го березня, 27 з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

З врахуванням положень абзацу 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

На час розгляду справи заяви і клопотання від відповідача до господарського суду не надходили.

Правом на змагальність, передбаченим ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.07.2013 між сторонами укладено договір поставки № 02/07-13 (надалі -договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник (ПП "Техноплюс-Кіровоград") взяв на себе зобов'язання передати у власність насос К80-50-200 с дв. 15/3000 в кількості 3 шт., а покупець (ТОВ "Саланг-сервіс") зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Пунктами 3.1. та 3.4. договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочення платежу.

Згідно п. 4.1. договору поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання даного договору.

Договір, відповідно до п. 6.1. договору, набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013.

На виконання вимог договору позивач перерахував на користь відповідача 16480,00 грн. грошових коштів за товар по договору поставки № 02/07-13 від 02.07.2013, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 16 від 31.07.2013, № 18 від 16.08.2013, № 28 від 12.11.2013 та № 29 від 29.11.2013.

В свою чергу ПП "Техноплюс-Кіровоград" своїх зобов'язань по договору поставки № 02/07-13 від 02.07.2013 не виконало, товар позивачу у визначені договором строки не поставило.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем направлено на адресу ПП "Техноплюс-Кіровоград" претензію № 02 від 24.02.2014 з вимогою невідкладно в строк до 10.03.2014 відправити товар, що є предметом договору поставки 02/07-13 від 02.07.2013 або повернути кошти в розмірі 16480,00 грн., що були перераховані як оплата за товар.

Оскільки вказана претензія залишена відповідачем без реагування на адресу останнього позивачем повторно направлено претензію № 03 від 01.04.2014 з вимогою невідкладно в строк до 11.04.2014 повернути кошти в розмірі 16480,00 грн., що були перераховані як оплата за товар.

Дана претензія також залишена відповідачем без реагування.

Таким чином відповідач не поставив позивачу товар на суму16480,00 грн.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати, на яку не поставлено товар.

Позивач виконав свої зобов'язання належним чином, оскільки ним було сплачено за товар 16480,00 грн.

Проте, відповідач, порушуючи договірні зобов'язання, товар не поставив та не повернув позивачу суму попередньої оплати в частині непоставленого товару.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 16480,00 грн.

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти в сумі 16480,00 грн. не повернув, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (замовник за зобов'язанням) виконав свої зобов'язання щодо оплати за товар.

Відповідач (постачальник за зобов'язанням) отримав попередню оплату в сумі 16480,00 грн., проте не виконав свій обов'язок та не поставив визначений договором товар, вказану суму передплати не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - шляхом подачі відповідного позову.

Наданими у справі належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доведено перерахування позивачем відповідачу 16480,00 грн. попередньої оплати за товар. Натомість, відповідач доказів поставки товару на вказану суму або повернення отриманої суми передплати до суду не подав.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставин невиконання відповідачем умов договору з поставки оплаченого товару та право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 16480,00 грн. боргу та наявність підстав для їх задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2106,00 грн. збитків від інфляції за період з 12.04.2014 по 20.10.2014 та 3% річних у розмірі 260,06 грн. за період з 12.04.2014 по 20.10.2014.

Стосовно заявлених вимог господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В своїй постанові Верховний Суд України від 15.10.2013 у справі № 3-31гс13 зазначив, що застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У постанові ВСУ від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7 зазначено, що обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов’язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Отже, Верховний суд у названих постановах зробив однозначний висновок, що повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов’язанням.

Вказана позиція врахована ВГСУ та приймаючи постанову від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пленум ВГСУ в пункті 5.2. зазначив, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії учиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Слід відмітити, що на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, який не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивачем неправомірно нараховані відповідачу сума інфляційних втрат та 3 % річних, а тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок невиконання ПП "Техноплюс-Кіровоград зобов'язань по договору поставки № 02/07-13 від 02.07.2013 в частині непоставки товару позивачу.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Техноплюс-Кіровоград" (25491, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13-Д; ідентифікаційний код 33316484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Саланг-сервіс" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Стуса, 9; ідентифікаційний код 22410554) - борг у розмірі 16480,00 грн., а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити ТОВ "Саланг-сервіс" за адресою: 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Стуса, 9; ПП "Техноплюс-Кіровоград" за адресою: 25014, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д.

Повне рішення складено 18.11.2014.

Суддя В.Г. Кабакова