Рішення № 41432563, 13.11.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 р. Справа №917/1802/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720; вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ , 01001

до Комунального підприємства "Теплоенерго", ЄДРПОУ 31700972; вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

про стягнення грошових коштів в сумі 18 222 338,42 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Єфременко О.О. довіреність №14-88 від 18.04.2014р.

від відповідача: Колода Л.В. довіреність №1404 від 22.09.2014р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 18 222 338,42 грн. з яких 14 595 784,85 грн. заборгованості за Договором № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року, а також 1 334 738,85 грн. - пені, 1 749 949,32 грн. - інфляційних втрат та 541 865,40 грн. - 3% річних.

14.10.2014р. відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання (вхід. №13415 від 14.10.2014р.) в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора чи з ініціативи господарського суду.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, в підтвердження того, що рішення по даній справі може вплинути на їх права або обов'язки.

Крім того, 30.10.2014р. відповідач в поданому через канцелярію суду клопотанні (вхід. №14367 від 30.10.2014р.) повідомив суд про сплату 14 595 784,85 грн. основного боргу за Договором № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. (платіжне доручення №1 від 07.10.2014р. в матеріалах справи а.с. 152).

Представник позивача в судовому засіданні та у наданому письмовому поясненні підтверджує факт сплати відповідачем 14 595 784,85 грн. основного боргу за Договором № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. та просить суд припинити провадження в цій частині. В частині стягнення 1 334 738,85 грн. - пені, 1 749 949,32 грн. - інфляційних втрат та 541 865,40 грн. - 3% річних наполягає та просить суд задовольнити позовні вимоги посилаючись на неналежне виконання умов Договору № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому клопотанні від 30.10.2014р. просить врахувати те, що відповідачем погашено основну заборгованість, а також той факт, що газ за Договором був придбаний для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання. В зв"язку з чим просить суд зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з КП "Теплоенерго" на 70 %.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач по справі; продавець за Договором) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (відповідач по справі; покупець за Договором) 28.12.2012р. був укладений договір № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (далі -договір) (а.с.15-20).

Предметом даного договору є передача продавцем (позивачем) у власність покупця (відповідача) у 2013 році природного газу, ввезеного на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що продається за умовами даного Договору використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.п1.2. Договору).

При укладенні договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 22 844 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватися Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1., 2.1.1 договору).

Ціна за 1000 куб.м. природного газу складає 1 309,20 грн.

Згідно п. 3.3 Договору, приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсязі, визначених на підставі показів комерційного вузла /вузлів обліку газу покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору продавець з січня - грудень 2013року на загальну суму 19 842 286,29 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.13р. за спожитий газ у січні 2013р. на суму 1 808,01грн.;

- від 28.02.13р. за газ спожитий у лютому 2013 року на суму 1 360,26грн.;

- від 31.03.13р. за газ спожитий у березні 2013 року на суму 1 716,36грн.;

- від 30.04.13р. за газ спожитий у квітні 2013 року на суму 709,60грн.;

- від 30.09.13р. за газ спожитий у лютому 2013 року на суму 3 774 093,69грн.;

- від 30.09.13р. за газ спожитий у березні 2013 року на суму 4 235 716,29грн.;

- від 30.09.13р. за газ спожитий у квітні 2013 року на суму 1 961 333,47грн.;

- від 30.09.13р.за газ спожитий у січні 2013 року на суму 4 739 931,11грн.;

- від 30.09.13р. за газ спожитий у вересні 2013 року на суму 274 548,41грн.;

- від 31.10.13р. за газ спожитий у жовтні 2013 року на суму 1 486 743,23грн.;

- від 31.10.13р. за газ спожитий у жовтні 2013 року на суму 229,12грн.;

- від 30.11.13р. за газ спожитий у листопаді 2013 року на суму 1 570 427,29 грн.;

- від 30.11.13р. за газ спожитий у листопаді 2013 року на суму 666,38грн.;

- від 31.12.13р. за газ спожитий у грудні 2013 року на суму 1 791608,78грн.;

- від 31.12.13 р. за газ спожитий у грудні 2013 року на суму 1 394,29грн. (а.с.21-35).

У відповідності з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплати газу у визначені строки не виконав, розрахувавшись частково за одержаний природний газ.

Згідно умов Договору відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Так на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року становила 14 595 784,85 грн., що підтверджено сальдо підприємства та випискою по операціях підприємства (а.с.37-39).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого газу.

Як свідчать матеріали справи після порушення провадження у справі 07.10.2014р. платіжним дорученням №1 (а.с.152) відповідачем було перераховано позивачу 14 595 784,85 грн. заборгованості за Договором № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року. Дану обставину сторони підтверджено позивачем і в судовому засіданні 13.11.2014 року.

У відповідності до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин здійснена відповідачем сплата основного боргу у сумі 14 595 784,85 грн., є підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Але за несвоєчасну сплату та неналежне виконання відповідачем зобов"язань за Договором, позивачем відповідно до п. 7.2. Договору було нараховано 1 334 738,85 грн. - пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з цього позивачем було нараховано 1 749 949,32 грн. - інфляційних втрат та 541 865,40 грн. - 3% річних.

Судом перевірено за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат і за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог у цій частині.

Що стосується пені суд зазначає наступне:

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Так позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 1 334 738,85 грн. за періоди: з 14.02.2013 року по 21.08.2013 року (за зобов'язаннями за січень 2013 року), з 14.03.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за лютий 2013 року), з 14.04.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за березень 2013 року), 14.05.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за квітень 2013 року), 14.10.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за вересень 2013 року), 14.11.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року), 14.12.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року), 14.01.2013 року по 11.08.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року) (розрахунок, а. с.9-14).

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому через канцелярію суду клопотанні просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 70 % на підставі ч.2 ст. 233 ГК України (а.с. 148-151).

Представник позивача в судовому засіданні проти зменшення пені заперечував.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Згідно ч. 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, основним видом діяльності відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на експлуатацію, обслуговування, поточний та капітальний ремонт котелень і теплових мереж, та намагається стабільно забезпечувати мешканців, бюджетні та юридичні установи послугами з теплопостачання. Крім того, відповідач зазначає, що досить велика кількість бюджетних установ (дитячі садки, школи, лікарні та ін.), фінансуються з державного бюджету і не взмозі своєчасно здійснити оплату.

Крім того, посилається на те, що заборгованість за спожитий газ виникла не з вини підприємства, а через зовнішні фактори, а саме не своєчасне погашення з державного бюджету заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію.

Як зазначає відповідач, його майновий стан є тяжким і застосування до нього штрафних санкцій може призвести до зупинення роботи підприємства, а тому просить суд врахувати зазначені обставини, а також погашення КП "Теплоенерго" суми основного боргу та зменшити розмір пені.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, а також враховуючи інтереси позивача, дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 40%, у зв"язку з чим з відповідача стягується пеня у сумі 800 843,31грн.

Аналогічні висновки щодо зменшення належної до стягнення пені містяться у постановах Вищого господарського суду України від 21.08.2014 р. у справі № 911/2163/14, від 20.08.2014 р. у справі № 912/25/14, від 18.06.2014 р. у справі № 917/2420/13, від 13.08.2014 р. у справі № 922/303/14, від 06.08.2014 року у справі №912/1666/13 та ін.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором належним чином, а саме не сплатив у визначені Договором строки вартість отриманого газу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В частині стягнення 800 843,31 грн. пені, 541 865,40 грн. - 3 % річних та 1 749 949,32 грн. - інфляційні, позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині стягнення 14 595 784,85 грн. основного боргу припинити провадження у справі за відсутності предмету спору, в частині стягнення 533 895,54 грн. пені у позові відмовити.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, ч.1 п.1-1 ст. 80, 82, 83, 84-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39617; код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 800 843,31 грн. пені, 541 865,40 грн. - 3 % річних, 1 749 949,32 грн. - інфляційних втрат та 73 080,00 грн. - судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 14 595 784,85 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 533 895,54 грн. пені у позові відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2014р.

Суддя Погрібна С.В.