Постанова № 41431943, 20.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 р. Справа № 804/11659/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Воронцовського С.О. Мадалиць В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазресурс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазресурс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003442202 від 19.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, зроблені всупереч діловій практиці та економічній суті господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпрогазресурс» з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період 01.01.2013 року по 30.04.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2013 року №229/04-61-22-3/30961630, у висновках якого зазначено, що в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.201 та ст.39 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за січень 2013 року на суму ПДВ 49142,00 грн., лютий 2013 року на суму ПДВ 54921,00 грн., березень 2013 року на суму ПДВ 78308,00 грн., квітень 2013 року на суму ПДВ 60895,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у січні 2013 року на суму ПДВ 49142,00 грн., у лютому 2013 року на суму ПДВ 54921,00 грн., у березні 2013 року на суму ПДВ 78308,00 грн., у квітні 2013 року на суму ПДВ 60895,00 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003442202 від 19.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 304 082,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ПП «Соната групп» (постачальник) та ТОВ «Дніпрогазресурс» (покупець) укладено договір поставки від 20.12.2012 року №20/12/12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, якість, ціна та вартість якого визначається у специфікаціях, що укладаються окремо та є невід'ємною частиною даного договору.

ПП «Соната групп» було надано позивачу паспорти якості. Виконання умов укладеного договору підтверджується специфікаціями, видатковими та податковими накладними. Розрахунки між підприємствами за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Також позивачем до перевірки було надано договір №80 від 28.12.2012 року про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні. Предметом цього договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті послуг перевезення та транспортно-експедиторських послуг, при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, а також додаткових послуг зі страхування, складування вантажів та ін.

Виконання умов вказаного договору підтверджується заявками та актами надання послуг.

У відповідності до контракту №70 від 20.12.2012 року ТОВ «Дніпрогазресурс» (постачальник) поставляє, а ТОВ «Юрпак Групп» (покупець) приймає та оплачує поліетиленові і поліпропіленові вироби різної номенклатури (надалі - товар), визначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Додатковою угодою від 07.02.2013 року до контракту поставки №70 від 20.12.2012 року передбачено, що покупець перераховує оплату за товар у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 80 календарних днів з моменту передачі постачальником товару покупцю. Датою передачі товару постачальником покупцю є дата, зазначена в СМR.

До матеріалів справи позивачем залучено специфікації, які складені належним чином.

Здійснені експортні операції підтверджуються вантажно-митними деклараціями з відміткою митниці про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

На користь ТОВ «Дніпрогазресурс» у січні-травні 2013 року контрагентом було здійснено оплату згідно контракту №70 від 20.12.2012 року на загальну суму 19 552 142,81 рос. руб.

Згідно CMR №100103 від 29.01.2013 pоку, №100093 від 22.01.2013 pоку, №196461 від 15.01.2013 pоку: відправник: ТОВ «Дніпрогазресурс»; одержувач: ТОВ «Юрпак групп»; місце розвантаження м.Бєлгород, Росія; найменування вантажу: вироби з поліетилену; вказівки відправника: АЕ5548ЕВ/АЕ3237ХХ, АЕ3259ЕМ/АЕ0423ХО, митний пост вул.К.Заслонова, 90, м.Бєлгород.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. У відповідності до частини 2 даної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абзацу першого пункту 2.4 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб,відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт перевірки не містить жодного посилання на встановлення перевіряючими порушень позивачем вимог вищевказаних норм.

Суд не погоджується з висновком податкового органу, що купівля товару у ПП «Соната групп» по цінам вище звичайних та його подальша реалізація на експорт згідно з укладеним контрактом, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності товариства, оскільки мали на меті не отримання доходу від цих операцій, а отримання податкової вигоди, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Відповідно до підпункту 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Із аналогічним порушенням без підтвердження рівня звичайних цін відповідачем в акті перевірки зроблено висновки про заниження податку на додану вартість під час реалізації поліетиленових і поліпропіленових виробів різної номенклатури, а саме: в акті перевірки відсутня інформація про укладені на момент продажу такого товару договорів на реалізацію ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг) на експорт.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазресурс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003442202 від 19.08.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазресурс» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко