Рішення № 41431736, 13.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 р. Справа № 914/3151/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ;

до відповідача: Підприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго",

м. Самбір Львівської області;

про: стягнення 515 853,28 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Козак Н.В. - представник (довіреність від 14р.);

від відповідача: Старчик А.А. - представник (довіреність від 18.05.14р.);

В судовому засіданні 13.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ) до Підприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" (м. Самбір Львівської області) про стягнення 515 853,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору кіпівлі-продажу природного газу № 13/3739-ТЕ-21.

Ухвалою суду від 04.09.14 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 18.09.14р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судовому засіданні.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 18.09.2014 року забезпечив, вимоги ухвали суду від 04.09.2014 року виконав, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням та заявами до суду не звертався.

Суд відклав розгляд справи на 09.10.2014 року.

У відзиві від 08.10.2014 року, який поступив до суду 09.10.2014 року (вх. № 43022/14), відповідач позовні вимоги заперечив.

В судовому засіданні 09.10.2014 року було оголошено перерву до 30.10.2014 року.

В судове засідання 30.10.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав письмові пояснення щодо зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 45638/14 від 27.10.2014 року).

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, повідомив про погашення основної суми заборгованості згідно платіжного доручення №3 від 08.10.2014 р., через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів (вх. №5166/14 від 30.10.2014 року).

Суд відклав розгляд справи на 13.11.2014 року та продовжив строк її розгляду на 15 днів.

В судове засідання 13.11.2014 року сторони участь повноважних представників забезпечили. Позивач повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

Відповідачем подано клопотання про зменшення пені на 90%. Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечив (письмові пояснення вх.№ 45638/14 від 27.10.2014 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавцем згідно договору) та Підприємством теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" (покупцем згідно договору) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3739-ТЕ-21 (надалі по тексту рішення - договір).

31.12.2013 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до вказаного договору.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ) на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 договору, продавець передає покупцю у січні -червні 2014 року природний газ, спожитий покупцем за цим договором у жовтні - грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 3.3 договору, передача-приймання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Строк дії договору в частині поставки газу до 30 червня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та за січень 2014 року, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 1 767 147,68 грн.

Договором, а саме п. 6.1, визначено порядок здійснення оплати, яка проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 285958,06 грн. основного боргу, 99 420,35 грн. пені, 30 501,35 грн. - 3% річних та 99 973,52 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплати продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що борг в розмірі 285958,28 грн. не був сплачений, оскільки підлягав погашенню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 року.

В процесі розгляду справи відповідачем подано докази оплати заявленої суми основного боргу.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено що 28.12.2012 року сторони уклали договір № 13/3739-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу та додаткову угоду № 1 до нього від 31.12.2013 року, що стало підставою виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що оплата проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Факт поставки позивачем відповідачу газу згідно умов договору № 13/3739-ТЕ-21 відповідач не заперечив, як і не заперечив наявність у нього заборгованості в заявленій позивачем сумі, що складала 285958,06 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем проведено оплату суми основного боргу, що не заперечується позивачем, із врахуванням чого позовна вимога в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ст.80 ГПК України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 99973,52 грн. інфляційних нарахувань та 30501,35 грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 99420,35 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплати продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені, судом встановлено, що позивач підставно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 99420,35 грн.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

Також суд враховує те, що станом на час розгляду справи по суті відповідач у повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що невчасна оплата за одержаний газ спричинена невідповідністю затверджених тарифів на теплову енергію фактичним витратам на їх виробництво, інфляційними процесами в економіці та невчасними розрахунками за спожитий газ населенням. На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 55%, що становить 54 681,19 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача повністю. При цьому суд враховує, що в частині зменшення судом розміру пені судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

З огляду на викладене, керуючись 33, 34, 35, 44, 49, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства теплових мереж "Самбіртеплокомуненерго" (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. С. Крушельницької, 9, ідентифікаційний код 05506477) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 54 681,19 грн. пені, 99973,52 грн. інфляційних нарахувань, 30501,35 грн. - 3% річних та 10317,07 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 285958,06 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 44 739,16 грн. пені відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.11.2014 р.

Суддя Король М.Р.