Рішення № 41431651, 28.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 911/3406/14

за позовом ОСОБА_1;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське»;

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 29.03.2013 року);

від відповідача: Грозовська О.Б. (довіреність № 23-08/14-1 від 22.09.2014 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» про визнання недійсним Рішення загальних зборів учасників товариства від 13.01.2014 року, оформлених протоколом № 8 та нової редакції статуту, затвердженої Рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.01.2014 року, оформлених протоколом № 8.

Провадження у справі № 911/3406/14 порушено ухвалою від 13.08.2014 року та призначено справу до розгляду на 08.09.2014 року.

При цьому, під час порушення провадження у справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення наведених в позові третіх осіб до участі у справі. Натомість, ухвалою від 08.09.2014 року про порушення провадження у справі було витребувано у Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області належним чином завірену копію реєстраційної справи ТОВ «Благовіщенське» (код 38132774).

В судове засідання, яке відбулось 08.09.2014 року представник відповідача не з'явився, сторони вимог ухвали від 13.08.2014 року не виконали. Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області матеріали реєстраційної справи до суду не направила, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 23.09.2014 року.

В судовому засіданні 23.09.2014 року розгляд справи відкладався до 21.10.2014 року. Також, ухвалою від 23.09.2014 року продовжено строк вирішення спору.

26.09.2014 року до Господарського суду Київської області від Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області надійшли копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Благовіщенське» (код 38132774), однак не завірені належним чином.

В судове засідання 21.10.2014 року від Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Чернігівській області надійшов лист від 20.10.2014 року № 02.5-6/885 про неможливість надання суду реєстраційної справи ТОВ «Благовіщенське» (код 38132774) у зв'язку з її передачею до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

В ході розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав, відповідач надав відзив (з доповненнями), в якому проти позову заперечував.

В судовому засіданні 21.10.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 28.10.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, громадянин ОСОБА_1 (позивач) був співзасновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (надалі - Товариство) з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 499 900,00 грн., що становить 49,99 % статутного капіталу.

Іншими співвласниками Товариства були ОСОБА_4, якому належала частка в статутному капіталі в розмірі 333 400,00 грн., що становило 33,34 % Статутного капіталу Товариства та ОСОБА_5, якому належала частка в статутному капіталі в розмірі 166 700,00 грн., що становило 16,67 % Статутного капіталу Товариства.

Відповідні обставини підтверджуються даними статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» в редакції, затвердженій Рішенням загальних зборів засновників від 29.01.2013 року № 3.

Позивач зазначає, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» було за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район с. Дніпровське, вул. Радянська, 35, і позивач з 16.04.2012 року займав посаду директора Товариства.

Як зазначив позивач, в січні 2014 року, невідомі особи за участю одного з співзасновників Товариства почали чинити перешкоди у здійсненні позивачем своїх посадових обов'язків, забрали усі документи Товариства та печатку. Також, позивача було ознайомлено з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2014 року та повідомлено, що він більше не являється ні директором ні учасником Товариства.

В ході з'ясування обставин виключення з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське», позивач звертався до правоохоронних органів і на даний час Чернігівським РВ УМВС України в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження по факту підробки документів та рейдерського захоплення Товариства, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270270000045 від 17.01.2014 року.

Під час розслідування кримінальної справи встановлено про існування Договору купівлі-продажу корпоративних прав (належної позивачу частки в статутному капіталі) ТОВ «Благовіщенське» від 20.11.2013 року, за яким ніби позивач продав свою частку Компанії Кеффтер Трейдінг Лімітед, створену та діючу за законодавством Беліз.

Позивач зазначає, що жодних правочинів чи заяв щодо передачі належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Благовіщенське» іншим особам він не підписував, участі в загальних зборах Товариства про затвердження нової редакції статуту, про виключення позивача зі складу учасників Товариства, про зміну місцезнаходження Товариства та про зміну керівника Товариства, він не приймав.

У зв'язку з чим, 12.05.2014 року заочним рішенням Чернігівського районного суду було визнано недійсним Договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки позивача в статутному капіталі) ТОВ «Благовіщенське» від 20.11.2013 року.

Підставою для визнання вищенаведеного Договору купівлі-продажу недійсним було те, що Договір не був особисто підписаний позивачем, а його підпис був підроблений шляхом проставлення факсиміле.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням Чернігівського районного суду 12.05.2014 року, обставини якого, з огляду на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення для даної справи, Договір про відчуження позивачем своєї частки в статутному капіталі Товариства визнаний недійсним, такий Договір є недійсним з моменту його укладення, від так не породжує жодних правових наслідків і позивач вважається таким, що не відчужував свою частку за Договором.

Також, позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного Договору купівлі-продажу корпоративних прав, позивача було виключено зі складу учасників ТОВ «Благовіщенське» на підставі Рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 8 від 13.01.2014 року.

При цьому, позивач також зазначає, що не приймав участі в таких зборах, не був запрошений та повідомлений про їх проведення, відповідно зафіксовані в протоколі реєстрації загальних зборів від 13.01.2014 року та в протоколі позачергових загальних зборів учасників Товариства № 8 від 13.01.2014 року відомості про присутність позивача та результати голосування за участю позивача не відповідають дійсності і є сфальсифікованими.

Також, позивач наголошує на тому, що в протоколі реєстрації учасників (засновників) ТОВ «Благовіщенське» від 13.01.2014 року і в протоколі позачергових загальних зборів учасників Товариства № 8 від 13.01.2014 року від імені позивача, аналогічно, як і в Договорі купівлі-продажу, підпис вчинений за допомогою факсиміле, а рукописний текст «ОСОБА_1» був вчинений не позивачем, про що свідчить Висновок судово-технічної експертизи документів № 682-687/14-24 від 20.02.2014 року та Висновок судово-почеркознавчої експертизи №680/681/14/24 від 20.02.2014 року проведених в рамках кримінального провадження № 12014270270000045.

Позивач в ході розгляду спору заперечував факт проставлення ним власноручно факсиміле як на Договорі купівлі-продажу, так і на протоколах спірних рішень загальних зборів (про реєстрацію учасників та про проведення загальних зборів).

Позивач зазначає, що внаслідок підроблення як Договору купівлі-продажу, так і Протоколу позачергових загальних зборів № 8 від 13.01.2014 року та Протоколу реєстрації учасників загальних зборів від 13.01.2014 року, позивача було позбавлено права власності на належну йому частку в статутному капіталі Товариства та протиправно усунуто від участі в управлінні Товариством.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідач не надав суду доказів дотримання при вчиненні спірних правочинів вимог ст. 207 Цивільного кодексу України щодо використання факсимільного підпису, справжності волевиявлення позивача не довів.

Також, враховуючи, що позивачем було заявлено до правоохоронних органів про протиправне використання факсимільного відтворення його підпису невідомими особами, без відповідних повноважень та доручень, факсимільні відбитки підпису позивача на протоколах спірних загальних зборів не засвідчують факту участі позивача на таких загальних зборах (обізнаності з їх проведенням та присутності) та волевиявлення позивача щодо результатів голосування та прийняття рішень.

Крім того, відсутність на спірних загальних зборах позивача, якому належить 49, 99% статутного капіталу, свідчить про відсутність визначеного ст.60 Закону України «Про господарські товариства» кворуму загальних зборів, оскільки решта учасників володіє відповідно 50,01 % голосів, що менше ніж передбачено чинним законодавством.

Щодо клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи для визначення чи належить рукописний текст «ОСОБА_1» безпосередньо ОСОБА_1, суд зазначає, що відповідні обставини не мають істотного значення для вирішення спору. В той же час, неналежність рукописного тексту «ОСОБА_1» самому ОСОБА_1 свідчить про відсутність ознак обізнаності позивача з відповідними документами і має значення для розслідування кримінальної справи, в якій проводились відповідні експертизи документів.

Для вирішення даного спору значення має існування підпису ОСОБА_1 на протоколах спірних загальних зборів і належність підпису за ОСОБА_1 самому ОСОБА_1, який засвідчує відповідне волевиявлення. Однак, про факт наявності на протоколах загальних зборів факсимільного відтворення підпису ОСОБА_1 свідчать матеріали справи і відповідний факт не потребує встановлення. В той же час, за наявності лише факсимільного підпису ОСОБА_1 на протоколах спірних загальних зборів, відповідачем не надано обґрунтувань та доказів дотримання вимог ст. 207 Цивільного кодексу України при вчиненні підпису за допомогою факсиміле.

Крім того, враховуючи, що при вчиненні Договору купівлі-продажу частки позивача, який визнаний недійсним в судовому порядку, було встановлено факт протиправного та безпідставного використання факсимільного відтиску підпису ОСОБА_1 (позивача), про що також триває розслідування в кримінальній справі, правомірність використання факсимільного відтиску підпису ОСОБА_1 під час проведення спірних загальних зборів має досліджуватись в сукупності відповідних фактів.

Як вбачається зі спірного Рішення позачергових загальних зборів Товариства, оформлених протоколом від 13.01.2014 року № 8, підставою для виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства був саме факт придбання Компанією Кеффтер Трейдінг Лімітед належної позивачу частки в статутному капіталі Товариства на підставі Договору купівлі-продажу, який визнаний недійсним в судовому порядку. Відповідні обставини також спростовують заперечення відповідача про те, що факт визнання Договору недійсним не стосується питання недійсності спірних рішень загальних зборів.

Зокрема, враховуючи, що Договір купівлі-продажу належної позивачу частки в статутному капіталі Товариства визнано недійсним в судовому порядку та в рішенні Чернігівського районного суду 12.05.2014 року встановлено, що позивач не вчиняв такий Договір, відповідні обставини спростовують наявність підстав для виходу позивача зі складу учасників Товариства та переуступлення ним своєї частки Компанії Кеффтер Трейдінг Лімітед, відтак, підстави для виключення позивача зі складу часників Товариства за спірним Рішенням позачергових загальних зборів, оформлених протоколом від 13.01.2014 року № 8, були відсутні.

Інших підстав для виключення позивача зі складу учасників товариства спірними позачерговими загальними зборами Товариства (протоколом від 13.01.2014 року № 8), не розглядалось. Відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів щодо наявності підстав та законності виключення позивача зі складу учасників Товариства.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, однак доказів повідомлення позивача про проведення спірних зборів не надав.

Заперечення відповідача є суперечливими і не приймаються судом, зокрема, оскільки позивач в позові ставить вимогу про визнання недійсними саме рішень загальних зборів Товариства (відповідача), належним відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське). В той же час, відповідач зазначає, що йому не відомо хто приймав спірні рішення загальних зборів, зазначає що такі рішення приймались іншими особами - учасниками Товариства, і в той же час, відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову захищаючи спірні рішення загальних зборів.

Щодо посилань відповідача на неналежність відповідача у справі та необхідність залучення до участі у справі учасників Товариства, суд звертає увагу відповідача, що згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

У справах про визнання недійсним статуту відповідачем є господарське товариство, залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства немає необхідності. У справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всі учасники (засновники) товариства як сторони договору.

Також , позивач звертає увагу, що в Протоколі реєстрації учасників загальних зборів ТОВ «Благовіщенське» від 13.01.2014 року зазначено місце його складання «м. Київ», в той час, як про зміну місцезнаходження Товариства прийнято рішення на спірних позачергових загальних зборах 13.01.2014 року (протокол загальних зборів учасників товариства № 8 від 13.01.2014 року), в яких зазначено про їх проведення в Чернігівській області Чернігівському районі с. Дніпровське.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Як розтлумачено в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», згідно зі статтями 41, 60 Закону про господарські товариства загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню.

Відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними.

Загальні збори є неправомочними, якщо реєстрація акціонерів у день проведення загальних зборів не здійснювалась (стаття 159 ЦК, стаття 41 Закону про господарські товариства), у зв'язку з неможливістю визначення кворуму на загальних зборах. Рішення, прийняті на таких загальних зборах, у судовому порядку визнаються недійсними.

Правомочність загальних зборів визначається на підставі реєстру акціонерів у день проведення загальних зборів (частина перша статті 41 Закону про господарські товариства), а не фактичної участі акціонерів у прийнятті загальними зборами рішень.

За наслідками розгляду спору судом встановлено порушення процедури скликання спірних позачергових загальних зборів, оскільки не надано доказів повідомлення позивача про їх призначення та проведення, чим позбавлено позивача можливості прийняти участь в таких зборах з приводу прийняття рішень, що безпосередньо стосуються прав позивача (виключення позивача зі складу учасників Товариства, зміну місцезнаходження Товариства, затвердження нової редакції статуту Товариства, яка передбачає значні зміни в структурі та діяльності Товариства, тощо).

Згідно з п. 17. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Також, згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Враховуючи, що позивач на момент прийняття спірного рішення загальних зборів Товариства володів 49,99% статутного капіталу, відповідно 49,99% голосів, його волевиявлення могло значно вплинути на прийняті рішення і відсутність позивача на таких загальних зборах свідчить про відсутність кворуму. Крім того, дані протоколу щодо волевиявлення позивача та результати голосування по прийнятим рішенням не відповідають дійсності, і оскільки позивач (зі значною часткою 49,99% статутного капіталу), який не приймав участі у прийнятті рішень і заперечує проти прийнятих на спірних загальних зборах рішень, порушення вважаються такими, які не можливо усунути, інакше, як шляхом визнання недійсними відповідних рішення загальних зборів та затверджених ними змін до установчих документів (статуту в новій редакції) Товариства.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсними позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське», що відбулись 13.01.2014 року (оформлені протоколом № 8) підлягає задоволенню.

Враховуючи, що на спірних загальних зборах, неправомочність яких встановлена судом, було прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту Товариства, якою значно змінюються права позивача (виключення позивача зі складу учасників Товариства, зміну місцезнаходження Товариства, значні зміни в структурі та діяльності Товариства, тощо), і відповідні порушення не можливо усунути, вимога позивача про визнання недійсними установчих документів Товариства, зокрема, статуту в новій редакції, затвердженого спірним рішенням загальних зборів Товариства, оформленим протоколом № 8 від 13.01.2014 року та зареєстрованого державним реєстратором Чернігівського районного управління юстиції 14.01.2014 року за реєстраційним номером 10601050004001058, правомірна і підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача права на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що як передбачено п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Оскільки, позов подано щодо захисту порушених корпоративних прав позивача, і визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту безпосередньо стосується корпоративних прав позивача, які існували на момент прийняття спірних рішень, були порушені і підлягають відновленню в судовому порядку, заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права на позов, не приймаються судом.

На підставі оскаржуваного рішення Загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 8 від 13.01.2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції 14.01.2013 року були проведені відповідні реєстраційні дії, зокрема щодо зміни керівника Товариства, зміни місцезнаходження Товариства, виключення позивача зі складу учасників Товариства та реєстрації Статуту в новій редакції.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників/учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», визнання у судовому порядку недійсними рішень загальних зборів учасників товариства про внесення змін до установчих документів товариства тягне за собою, як наслідок скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства після набрання законної сили відповідним рішенням суду, і здійснюється виключно державним реєстратором у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців».

Вищевказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у його постанові від 14.01.2009 року у справі № 14/621-07.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі як за дві вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (ідентифікаційний код 38132774), що оформлені протоколом № 8 від 13.01.2014 року.

3. Визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (ідентифікаційний код 38132774) в новій редакції, затверджений рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» від 13.01.2014 року (протокол № 8), та зареєстрований Державним реєстратором Чернігівського районного управління юстиції 14.01.2014 року за реєстраційним номером 10601050004001058.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57а, оф. 12, код 38132774) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.11.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін