Рішення № 41431635, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12389/14 27.10.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Представники сторін:

від позивача: : Бондарчук І.П. - службове посвідчення № 026128 від 13.05.2014 року;

від позивача: Телицька В.А. - представник за довіреністю № 225-КР-958 від 08.09.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, у порушення вимог законодавства, не звернувся з заявою до Київської міської ради про укладення додаткової угоди про внесення змін до договору від 18.11.2003 року за № 78-6-00140 у книзі записів державної реєстрації договорів щодо визначення річної орендної плати, виходячи з 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що ним орендується.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/12389/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 22.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/12389/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року (суддя Мудрий С.М.) прийнято справу до провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2014 року розгляд справи відкладено на 13.10.2014 року.

У судове засідання 13.10.2014 року представники позивача, відповідача не з'явилися, вимоги ухвали від 25.06.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року розгляд справи відкладено на 27.10.2014 року.

В судове засідання 27.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 25.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.11.2003 року між Київською міською радою (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за № 78-6-00140 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п.1 договору, орендодавець, на підставі рішення Київради від 24.04.2003р. за № 411/571, передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Прирічна, 32-а (тридцять два „а") в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,2420 (нуль цілих і дві цілих і чотириста двадцять десятитисячних) га для будівництва, експлуатації та обслуговування водно-спортивного та культурно-оздоровчого комплексу у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

Згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА від 31.10.2003р. за № 673 на час укладання цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 698 319,70 грн. (п.3 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (одна ціла і п'ять десятих) відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.2.3 договору, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Пунктом 5 договору передбачено, що орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа №А-19747).

Відповідно до додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013р. №89/9146 "Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого ст. 288 Податкового кодексу України" рахується земельна ділянка по вул. Прирічна, 32-а в м. Києві, що передана відповідачу.

Згідно п. 3 рішення Київської міської ради від 28.02.2013р. №89/9146 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено проінформувати про прийняття вказаного рішення орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення.

Вказане рішення Київської міської ради на виконання вимог оприлюднено 02.04.2013р. шляхом опублікування його в газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради (www.kmr.gov.ua).

Відповідно до ч. 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Згідно з статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 статті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Доказів скасування рішення Київською міською радою № 89/9146 від 28.02.2013 р. суду не надано.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту земельних ресурсів № 05704-15447 від 17.07.2013 року адресований відповідачу, в якому повідомляється про необхідність приведення у відповідність до законодавства істотних умов договору № 78-6-00140 від 26.12.2003, ділянка на вул. Прирічній, 32-а. ї

Доказів його надіслання відповідачу не подано, проте, листом №057041-11503 від 23.10.2014 року Департамент земельних ресурсів повідомив, що вищезазначений лист надсилався адресату простою кореспонденцією, оригінал листа не повертався, а також відповіді орендаря в системі електронного документообігу АСКОД не зареєстровано.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги визначення нових орендних ставок, зміна яких є підставою для зміни умов договору оренди земельної ділянки, суд вважає позовні вимоги Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про внесення змін до вказаного договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 218,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 року, укладеного Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1), зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 26.12.2003 року за № 78-6-00140 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції:

П. 2.2 Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий