Рішення № 41431629, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20428/14 11.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зороківське"

до Приватного підприємства "Вектор-М"

про стягнення 145 488,67 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Мотрончук А.П. (представник за довіреністю №16 від 26.05.2014р.).

від відповідача: Федоркіна І.В. (представник за довіреністю №10/10-2014 від 10.10.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зороківське" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Вектор-М" (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 145 488,67 грн., з якої 118 785,62 грн. сума основного боргу, 16 234,29 грн. сума інфляційних втрат, 10 468,76 грн. сума 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідачем надано відзив на позову відповідно до якого він заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що зобов'язання, яке є підставою в даних позовних вимогах, припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позивач заперечував проти зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначаючи при цьому, що вимоги не є однорідними, оскільки виникли за різними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/20428/14 та призначено до розгляду на 21.10.2014р.

Згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 21.10.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/20428/14 передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою від 21.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/20428/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 04.11.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/20428/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/19910/14 було прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 04.11.2014р. розгляд справи було відкладено до 11.11.2014р.

В судовому засіданні 11 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2011 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №270901 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості показники , визначені у п. 2.6. даного Договору, надалі «товар», у кількості 100,000 т +/- 5,00% за вибором відповідача за ціною 3 600,00 грн. за одиницю товару на загальну суму 360 000,00 грн. +/- 5,00%, у т.ч. ПДВ - 60 000,00 грн. +/- 5,00%. Ціна товару визначена сторонами є звичайною.

Поставка всієї партії товару за даним Договором здійснюється в термін до 24.10.2011р. включно. Моментом поставки є дата зарахування товару на картку Приватне підприємство «Вектор-М». (п. 2.2. Договору).

Право власності на товар від позивача до відповідача переходить з моменту передачі товару відповідачу на умовах п. 2.1. та п. 2.2. даного Договору. (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору відповідач здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позивача. Оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 3 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу відповідачем від позивача рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.4. та п. 8.7. Договору.

Згідно з п. 7.2. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікаціями №1 та №2 від 22.10.2011р. до Договору сторони погодили ціну та кількість товару, що буде поставлятись позивачем відповідачу.

Позивачем, згідно умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 142 785,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №106 від 22.10.2011р. на суму 74 509,20 грн.;

- №107 від 22.10.2011р. на суму 68 276,42 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами уповноваженої особи останнього (належним чином засвідчена копія довіреності №179 від 01.10.2011р. міститься в матеріалах справи).

Задля проведення відповідачем оплати вартості товару позивачем було виставлено рахунки-фактури на суму 142 785,62 грн., а саме:

- рахунок-фактуру №105 від 22.10.2011р. на суму 74 509,20 грн.;

- рахунок-фактуру №106 від 22.10.2011р. на суму 68 276,42 грн.

Як встановлюється матеріалами, що підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім було проведено частковий розрахунок за отриманий товар на загальну суму 24 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №5470 від 21.02.2012р. з призначенням платежу за видатковою накладною №107 від 22.10.2011р.

Залишок вартості поставленого товару на суму 118 785,62 грн. відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим позивач був змушений звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 32 799,86 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, у відповідача виник обов'язок по сплаті на рахунок позивача вартості отриманого згідно Договору товару в розмірі 118 785,62 грн., який відповідачем виконаний не був.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив таке.

07.04.2011р. між відповідачем (покупець за Договором) та позивачем (постачальник за Договором) було укладено Договір поставки №270092, відповідно до п. 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості показники , визначені у п. 2.6. даного Договору, надалі «товар», у кількості 150,000 т +/- 5,00% за вибором відповідача за ціною 5 100,00 грн. за одиницю товару на загальну суму 765 000,00 грн. +/- 5,00%, у т.ч. ПДВ - 127 500,00 грн. +/- 5,00%. Ціна товару визначена сторонами є звичайною.

29.04.2011р. між відповідачем (покупець за Договором) та позивачем (постачальник за Договором) було укладено Договір поставки №270144, відповідно до п. 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості показники , визначені у п. 2.6. даного Договору, надалі «товар», у кількості 60,000 т +/- 5,00% за вибором відповідача за ціною 5 100,00 грн. за одиницю товару на загальну суму 306 000,00 грн. +/- 5,00%, у т.ч. ПДВ - 51 000,00 грн. +/- 5,00%. Ціна товару визначена сторонами є звичайною.

Позивачем на виконання умов Договору поставки №270092 від 07.04.2014р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 495 118,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №4 від 10.04.2011р. на суму 297 268,80 грн., №5 від 13.04.2011р. на суму 104 912,10 грн., №6 від 14.04.2011р. на суму 92 937,30 грн.

30 квітня 2011р. позивачем на виконання умов Договору поставки №270144 від 29.04.2014р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 288 930,30 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №8 від 30.04.2011р.

Актом Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області « 14/23-107/35684787 від 17.06.2011р. «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Зороківське», код за ЄДРПОУ 35684787 з питання правомірності нарахування податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року», Договори поставки №270092 від 07.04.2014р. та №270144 від 29.04.2014р. визнані нікчемними.

У розділі 4.1. Акту «Перевірка правильності визначення податкових зобов'язань за квітень 2011 року» вказується, що для перевірки позивачем, серед інших документів було надано наступні первинні документи, які стосувалися виконання Договорів поставки №270092 від 07.04.2014р. та №270144 від 29.04.2014р., а саме:

- видаткова накладна №4 від 20.04.2011р. (копія), згідно якої ТОВ «Зороківське» поставляє ПП «Вектор-М» код 32492828 насіння соняшника 58,288 тон загальною вартістю 297 268,80 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №5 від 13.04.2011р. (копія), згідно якої ТОВ «Зороківське» поставляє ПП «Вектор-М» код 32492828 насіння соняшника 20,571 тон загальною вартістю 104 912,10 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №6 від 20.04.2011р. (копія), згідно якої ТОВ «Зороківське» поставляє ПП «Вектор-М» код 32492828 насіння соняшника 18,223 тон загальною вартістю 92 937,30 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №8 від 20.04.2011р. (копія), згідно якої ТОВ «Зороківське» поставляє ПП «Вектор-М» код 32492828 насіння соняшника 56,653 тон загальною вартістю 288 930,30 грн. з ПДВ.

Далі в Акті йдеться про те, що «згідно надісланого запиту від 23.05.2011р. вих. №1687/8/16-17 не надано інформації та підтверджуючих документів за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., а саме: банківські виписки, що підтверджують оплату реалізованої продукції, копії сертифікатів якості продукції, оборотно-сальдові відомості по рах. 63, 36; інформацію про фактично наявних виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних та фінансових ресурсів, та кількість працюючих з відповідними фаховими знаннями; наявних відповідних складських приміщень; умови транспортування вирощеної продукції; підтвердження щодо наявності земель які знаходяться в користуванні та/або оренді.».

На підставі чого, перевірка приходить до висновку про те, що «Фактично згідно податкової звітності та даних баз ДПС у ТОВ «Зороківське» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряє мого періоду, а саме:

- відсутні трудові ресурси з відповідними фаховими знаннями, які використовувалися протягом перевіряє мого періоду щодо здійснення продажу продукції;

- відсутні наявні виробничі потужності, транспортні засоби, матеріальні та фінансові ресурси, наявних відповідних складських приміщень;

- відсутні підтвердження щодо наявності земель які знаходяться в користуванні та/або оренді (відсутні достатньої кількості земельних площ).

Враховуючи вищевикладене угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряє мого періоду - ТОВ «Зороківське» з покупцями товарів не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними».

Внаслідок податкової перевірки позивача, за Договорами поставки №270092 від 07.04.2014р. та №270144 від 29.04.2014р. з відповідача було знято податковий кредит на суму 130 674,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №4/2 від 10.04.2011р., №6/2 від 13.04.2011р., №7/2 від 14.04.2011р. та №12/2 від 30.04.2011р.

Відповідачем в свою чергу було притримано проведення оплати вартості поставленого за Договором поставки №270901 від 21.10.2011р. на суму 118 785,62 грн. товару, з метою подальшого погашення за рахунок даної суми, збитків завданих позивачем, як про це зазначено в ст. 594 Цивільного кодексу України.

У травні 2012 року, а саме 23.05.2012р. відповідачем було подано до податкових органів уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до нього , та сплатити податок на додану вартість у розмірів 130 674,75 грн.

Таким чином, 23.052012р., у день подачі відповідачем уточнюючого розрахунку з розшифровками у позивача виникло зобов'язання перед відповідачем з відшкодування податкових збиткова у розмірі 130 674,75 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. (п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. (ст. 203 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем було надіслано на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних вимог №17-10/14 від 17.10.2014р., яка була направлена позивачу 20.10.2014р., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією фіскального чеку поштового відділення про направлення цінного листа №0113316950050.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, твердження відповідача, щодо того що вимоги не є однорідними повністю спростовуються нормами діючого законодавства, оскільки обидві вимоги мають грошове зобов'язання.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (постанова Верховного Суду України від 1 листопада 2005 р. №15/154).

Зарахуванням визнається угода, за якою з двох зустрічних однорідних вимог з предмета зобов'язань одна - менша за сумою - погашається повністю, а інша - більша за сумою - припиняється у частині, рівній меншій вимозі. Якщо обидва зобов'язання за сумою рівні, то вони повністю погашаються зарахуванням.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. (зазначена позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2004р. №15-03/186).

Як встановлюється матеріалами справи позивачем не було оскаржено (заперечено) заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №17/10-14 від 17.10.2014р.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідачем правомірно здійснено за рахунок свого зобов'язання перед позивачем зі сплати 118 785,62 грн. за Договором поставки №270901 від 21.10.2011р. часткове зарахування зобов'язання позивача з відшкодування відповідачу податкових збитків на суму130 674,75 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 118 785,62 грн. в справі №910/20428/14 задоволенню не підлягають у зв'язку з припинення зобов'язання відповідача щодо сплати вказаних коштів шляхом проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10 468,76 грн. та інфляційних втрат в розмірі 16 234,29 грн. є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 118 785,62 грн., то відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення суми основного боргу виключає можливість задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов