Рішення № 41431579, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16645/14 11.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфти України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика риба"

про стягнення 4 950,00 грн.., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (адвокат за Договором про надання юридичних послуг від 28.07.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфти України" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика риба" суми заборгованості в розмірі 4 950,00 грн. та адвокатських послуг в розмірі 1 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за усним договором не виконав, повну вартість наданих позивачем послуг не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/16645/14, розгляд було призначено на 23.09.2014р.

В судове засідання 23.09.2014р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи було відкладено до 07.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 07.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/16645/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 07.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/16645/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 11.11.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/16645/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/16645/14 було прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.11.2014р. представник від відповідача не зявився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до якого позивач зобов'язався надавати послуги, а відповідач прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 4 950,00 грн., згідно наступних Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №ОУ-0000041 від 28.02.2011р. на суму 900,00 грн.;

- №1 від 29.04.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 21.05.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 30.06.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 29.07.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 31.08.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 30.09.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 31.10.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 30.11.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №1 від 29.12.2011р. на суму 450,00 грн.

Послуги були отримані відповідачем, про що свідчать відбитки печатки на вказаних актах та підписи його уповноважених представників.

Задля проведення відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг останнім було виставлено рахунки-Фактури на суму 4 950,00 грн., а саме:

- №12 від 28.02.2011р. на суму 900,00 грн.;

- №24 від 01.04.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №40 від 31.05.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №51 від 29.06.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №63 від 29.07.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №76 від 31.08.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №86 від 30.09.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №106 від 31.10.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №133 від 30.11.2011р. на суму 450,00 грн.;

- №152 від 29.12.2011р. на суму 450,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач оплату вартості наданих позивачем послуг на суму в розмірі 4 950,00 грн. не здійснив.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було проведено розрахунку за отримані послуги, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Внаслідок укладення між сторонами Договору, між сторонами виникли цивільні права і обов'язки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу Украхни якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного коджексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання положень ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №4 щодо заборгованості з оплати підрядних робіт від 24.03.2014р. (вих. №24/03-4).

Зазначену претензію відповідачем було отримано 08.04.2014р., про що свідчить належним чином засвідчена копія зворотного рекомендованого повідомлення №01032 3855874 7, яка міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на положення ст. 530 Цивільного кодексу України та вимоги позивача, зобов'язання щодо оплати вартості наданих останнім послуг повинно було бути виконано відповідачем у строк до 15.04.2014р. включно.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем його обов'язок щодо повної оплати вартості наданих позивачем послуг виконано не було.

За таких обставин, позовні вимоги в справі №910/16645/14 про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 950,00 грн. є обґрунтованими.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для сплати позивачу коштів за отримані від останнього послуги з підготовки ліфтів до введення в експлуатацію.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/16645/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 4 950,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1 400,00 грн.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 16.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

До матеріалів справи надано: копію Договору про надання юридичних послуг від 28.07.2014р., укладеного позивачем з Адвокатом ОСОБА_2; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5209 від 29.08.2012р.; копію Акту виконаних робіт (надання послуг) від 08.08.2014р. згідно Договору про надання юридичних послуг від 28.07.2014р.; копію Акту виконаних робіт (надання послуг) від 08.08.2014р. згідно Договору про надання юридичних послуг від 23.09.2014р.; копію платіжного доручення №97 від 19.09.2014р. про сплату 400,00 грн. згідно Договору про надання юридичних послуг від 28.07.2014р.; копію виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.07.2014р. по 09.09.2014р., відповідно до якої позивачем проведено платіж в розмірі 1 000,00 грн. за Договором про надання юридичних послуг від 28.07.2014р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись викладеними нормами, враховуючи розумну необхідність судових витрат для даної справи, судом вирішено відшкодувати позивачу витрати на послуги адвоката в розмірі 10% від ціни позову (без врахуванням сум судових витрат), які в підрахунку становлять 495,00 грн.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика риба" (код ЄДРПОУ 37047 547, адреса: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 16-Б, блок №3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфти України" (код ЄДРПОУ 35569992, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 91, кв. 14) суму основного боргу в розмірі 4 950,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) та витрати на послуги адвоката в розмірі 495,00 грн. (чотириста дев'яносто п'ять гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2014р.

Суддя Морозов С.М.