Рішення № 41431556, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16474/14 07.10.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення безпідставно отриманих коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Печериця В.П. (дов. №б/н від 03.01.2014),

Від відповідача: Цівінська Н.В. (дов. №2-387д від 10.04.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобуваня» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 24 528,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2014 року.

У судовому засіданні 09.09.2014 сторонами надано додаткові документи у справі та надані усні пояснення. За наслідками розгляду судом оголошено перерву до 07.10.2014 року.

06.10.2014 позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надано заперечення на відзив.

Під час судового засідання 07.10.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

У свою чергу, представник відповідача, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Починаючи з 2000 року Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» (покупець) закуповував у Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (продавець) скраплений газ для потреб населення на спеціалізованому аукціоні з продажу скрапленого газу який проводиться Українською аграрною біржею (біржа).

Між покупцем, продавцем та біржею укладені ідентичні договори купівлі-продажу скрапленого газу №№А125д/984сг-10 від 14.05.2010, А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011, А150-1/5859сг-12 від 20.06.2012, А151-1/6025сг-12 від 19.07.2012 року.

Пунктом 1.2 договорів купівлі - продажу скрапленого газу встановлено, що покупець зобов'язується оплатити та прийняти скраплений газ на умовах цих договорів, а продавець зобов'язується передати покупцю скраплений газ відповідно до графіка поставки, вказаного в пункті 5.2 договорів, у кількості зазначеній в кожному з договорів.

За приписами п 2.1 договорів сторони узгодили ціну за одну тонну скрапленого газу без врахування вартості його транспортування.

Сторони передбачили, що поставка скрапленого газу здійснюється після отримання продавцем оплати згідно з п. 5.2 цих договорів (п. 3.2. договорів).

Пунктом 4.3 договорів зазначено, що біржа зобов'язана прерахувати продавцю попередній внесок, який вона отримала від Покупця за участь в спеціалізованому аукціоні на підставі листів, наданих продавцем із зазначенням суми, дати та реквізитів для перерахування попереднього внеску.

Відповідно до пункту 5.2 договорів покупець здійснює оплату скрапленого газу по цих договорах шляхом перерахування коштів на рахунок продавця за графіком встановленим в кожному окремому договорі. Сума попереднього внеску, перерахованого покупцем біржі, зараховується в оплату поставки скрапленого газу в визначеній декаді місяця поставки.

Пунктами 5.3 та 5.4 зазначених договорів передбачено, що продавець здійснює відвантаження скрапленого газу тільки в обсягах проведеної передоплати у повному обсязі відповідно до умов цього договору. Біржа перераховує продавцю попередній внесок, який вона отримала від покупця за участь в аукціоні, згідно з термінами оплати та реквізитами вказаними в листах продавця, що надаються біржі покупцем.

На виконання умов договорів купівлі - продажу скрапленого газу №№ А125д/984сг-10 від 14.05.2010, А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011, А150-1/5859сг-12 від 20.06.2012, А151-1/6025сг-12 від 19.07.2012 позивач у повному обсязі перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за скраплений газ у кількості, що передбачена кожним договором окремо, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також позивач у повному обсязі перерахував Біржі суми попередніх внесків, передбачених вищезазначеними договорами (платіжні доручення додаються).

У свою чергу, відповідач здійснив частково поставку скрапленого газу за вказаними договорами, а саме:

- за договором купівлі - продажу скрапленого газу № А125д/984сг-10 від 14.05.2010 фактичний обсяг поставки скрапленого газу повинен був скласти 70 тонн на суму 222 180,00 грн., однак фактично поставлено 68,90 тонн на суму 218 688,60 грн., що підтверджується актом приймання - передачі від 30.06.2010, у зв'язку із чим заборгованість перед позивачем за даним договором становила 3 491,40 грн. Згідно рішення господарського суду м. Києва по справі №37/206 від 21.09.2011 р. дану суму заборгованості стягнуто.

Згідно п. 4.3 договору, Біржа зобов'язана перерахувати Продавцю попередній внесок, який вона отримала від Покупця. Пунктом 5.2. передбачено, що сума попереднього внеску 11 109,00 грн. перерахованого Покупцем Біржі зараховується в оплату поставки скрапленого газу в другій декаді місяця поставки, що підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладнаю. Таким чином відповідачем безпідставно отримані кошти у розмірі 11 109,00 грн.

- за договором купівлі - продажу скрапленого газу № А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 фактичний обсяг поставки скрапленого газу повинен був скласти 25 тонн на суму 53 250,00 грн., однак фактично було поставлено 24,04 тонни на суму 51 205,20 грн., що підтверджується актом приймання - передачі від 31.06.2011, у зв'язку із чим заборгованість перед позивачем за даним договором становила 2 044,80 грн. Згідно рішення господарського суду м. Києва по справі №35/348 від 07.12.2011 дану суму заборгованості стягнуто.

Згідно п. 4.3 договору, Біржа зобов'язана перерахувати Продавцю попередній внесок, який вона отримала від Покупця. Пунктом 5.2. передбачено, що сума попереднього внеску 2 662,50 грн. перерахованого покупцем Біржі зараховується в оплату поставки скрапленого газу в другій декаді місяця поставки (податкова накладна наявна у матеріалах справи). Таким чином відповідачем безпідставно отримані кошти у розмірі 2 662,50 грн.

- за договором купівлі - продажу скрапленого газу № А150-1/5859сг-12 від 20.06.2012 фактичний обсяг поставки скрапленого газу повинен був скласти 50 тонн на суму 106 500,00 грн., однак фактично було поставлено 47,8 тонн на суму 101 814,00 грн., що підтверджується актами приймання - передачі від 20.07.2012, 31.07.2012 року. Так обсяг недопоставленого газу складає 2,20 тонни. Згідно п. 2.1. договору, ціна однієї тони скрапленого газу складає 2 130,00 грн. Таким чином заборгованість перед позивачем за даним договором становить 4 686,00 грн.

- за договором купівлі - продажу скрапленого газу № А151-1/6025сг-12 від 19.07.2012 фактичний обсяг поставки скрапленого газу повинен був скласти 50 тонн на суму 106 500,00 грн., однак фактично поставлено 47,15 тонн на суму 100 429,50 грн., що підтверджується актами приймання - передачі від 10.08.2012 та 20.08.2012 року. Так обсяг недопоставленого газу складає 2,85 тонни. Згідно п. 2.1. договору, ціна одної тони скрапленого газу складає 2 130,00 грн. Таким чином заборгованість перед позивачем за даним договором становить 6 070,50 грн.

Таким чином відповідачем за договорами купівлі - продажу скрапленого газу №№ А125д/984сг-10 від 14.01.2010, А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 безпідставно отримані кошти у розмірі 13 771,50грн. За договорами А150-1/5859сг-12 від 20.06.2011 р., А151-1/6025сг-12 від 19.07.2012 недопоставлено 5,05 тонн скрапленого газу на загальну суму 10 756,50 грн., а загальна заборгованість відповідача складає 24 528,00 грн.

Листом № 05/07- 225 від 10.06.2011 року звертався до Відповідача з вимогою щодо повернення коштів, які залишені Відповідачем без реагування.

Відповідач, заперечуючи проти позову зауважує, що ним належним чином виконував свої зобов'язання з надання товару у розпорядження Позивача та жодним чином не обмежував можливості останнього щодо отримання скрапленого газу в місці приймання - передачі. До того ж, відповідачем до суду подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення грошових сум за договорами №А125д/984сг-10 від 14.05.2010 та №А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 на загальну суму 13 771,50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню повністю з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договори №№ А125д/984сг-10 від 14.05.2010, А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011, А150-1/5859сг-12 від 20.06.2012, А151-1/6025сг-12 від 19.07.2012 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами ст.. 193 ГК України.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі - продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки скрапленого газу за договорами купівлі - продажу скрапленого газу №№ А150-1/5859сг-12 від 20.06.2012, А151-1/6025сг-12 від 19.07.2012, та безпідставно отримав кошти за договорами №№ А125д/984сг-10 від 14.05.2010, А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 року. Отже грошові кошти які сплачені позивачем по вищезазначеним договорам є безпідставно набутим майном.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки підстава на якій набуті грошові кошти відпала, у зв'язку з закінченням строку дії договорів, а отже виконання сторонами за даними договорами своїх зобов'язань, то відповідач зобов'язаний повернути позивачеві грошові кошти, які були перераховані йому в рахунок оплати за поставку скрапленого газу.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Одночасно, положеннями частини 1 статті 251 ЦК України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Отже, встановивши у межах розгляду даного господарського спору наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти, суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення грошових сум за договорами №А125д/984сг-10 від 14.05.2010 та №А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 на загальну суму 13 771,50 грн. з огляду на таке.

Так, строк дії договору №А125д/984сг-10 від 14.05.2010 встановлений сторонами до 30.06.2010, а отже про порушення виконання договірних зобов'язань позивачу стало відомо починаючи з 01.07.2010 року.

Аналогічна ситуація склалась й за договором №А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 - строк його дії погоджений сторонами до 31.05.2011, а отже про порушення виконання договірних зобов'язань позивачу стало відомо починаючи з 01.06.2011 року

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до стаття 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, з системного аналізу викладеного вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення грошових сум за договорами №А125д/984сг-10 від 14.05.2010 та №А136-1/2936сг-11 від 21.04.2011 на загальну суму 13 771,50 грн. слід відмовити, оскільки із позовом про стягнення таких грошових коштів ПАТ «Одесаєгаз» мало звернутись до 01.07.2013 та до 01.06.2014 відповідно, у той час як позивач звернувся до суду 07.10.2014, що підтверджується наявним на позові відтиском штемпеля вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобуваня» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 24 528,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, місто Одеса, вулиця Одарія, 1; ідентифікаційний код 03351208) суму грошових коштів у розмірі 10 756 (десять тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень 50 копійок та 801 (вісімсот одну) гривню 21 копійку судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 13.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова