Рішення № 41431512, 06.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19999/14 06.11.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг"

до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору

Суддя К.В. Полякова

Представники:

від позивача: Спіцина А.С. (дов.№2014/04-03 від 28.04.2014)

від відповідача: Дмитрасевич М.О. (дов. №2097 від 29.09.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем"єр Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі №910/19999/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.

24.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

08.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.10.2014 суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову та відмовив у її задоволенні, з огляду на необґрунтованість.

За наслідками судового засідання 09.10.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.10.2014 року.

Під час судового засідання 30.10.2014 судом розглянуто та задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка подана до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 30.10.2014, та роз'яснено сторонам, що подальший розгляд справи буде здійснено із врахуванням вказаної заяви.

У судовому засіданні 30.10.2014 судом оголошено перерву до 06.11.2014 у зв'язку із наданням часу сторонам для здійснення звірки взаєморозрахунків.

До судового засідання 06.11.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові та додаткових письмових поясненнях, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Додатково надав до суду клопотання про доручення до матеріалів справи акту звіряння, складений між сторонами станом на 31.10.2014 року.

У свою чергу представник відповідача під час судового засідання заперечував проти розміру нарахованих штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» (лізингодавець) та Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012 (Договір), згідно з яким Позивач зобов'язався протягом 2012-2013 років відповідно до погодженого графіку передати Відповідачу у тимчасове платне володіння і користування на 84 календарні місяці предмет лізингу - «Напіввагони, придатні для експлуатації на залізницях колії 1520 мм і мають можливість виходу на колії 1435 мм» у кількості 2 000 одиниць, що не були в експлуатації, не раніше 2012 року виготовлення та відповідають встановленим лізингоодежувачем технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього договору".

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором лізингу.

У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Фінансовий лізинг означає операцію з купівлі предмета лізингу лізингодавцем безпосередньо у продавця/лізингоодержувача, та подальша передача предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1 (одного) календарного року) та на умовах, погоджених в договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість предмета лізингу погоджена у розмірі 248 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Загальна сума Договору на момент укладання Договору визначається виходячи з Базового графіку лізингових платежів (Додаток № 4) та складає 2 042 342 440,40 грн, у тому числі ПДВ, або еквівалент 255 516 381,88 долар США, за курсом НБУ 7,9930 на день укладання Договору (п. 3.3. договору).

Додатковими угодами № 1 від 31.08.2012, № 2 від 22.10.2012, № 3 від 01.02. 2013, № 4 від 18.02.2013, № 5 від 25.03.2013, № 6 від 17.04.2013, № 7 від 28.05.2013 сторони змінили умови вищевказаного договору в частині предмета лізингу, його вартості, порядку та строків його передачі, загальної суми договору. З урахуванням зазначених змін сторони зменшили кількість належних до передачі у лізинг напіввагонів до 1916 одиниць, їх вартість за одиницю, вартість всього предмета лізингу зменшено до 1 259 900 000 грн., а загальну сума договору на момент його укладання виходячи з базового графіку лізингових платежів - до 1 729 265 617,40 грн. або еквівалент 216 347 506,24 доларів США за курсом НБУ на день укладання додаткової угоди. Змінено також графік поставки предмету лізингу, погоджено, що така повинна бути проведена чотирма партіями протягом лютого-травня, червня-жовтня, листопада та грудня 2013 року.

Згідно з Актами приймання передачі Предмета лізингу в лізинг від 20.03.2013, 10.04.2013, 07.05.2013, 29.05.2013, 03.06.2013 Позивачем виконано обов'язок з передачі Відповідачу у лізинг партії предмета лізингу протягом лютого-травня 2013 року у кількості 290 вагонів вартістю 203 000 000 грн., а також партії предмету лізингу червня-жовтня 2013 року у кількості 60 вагонів вартістю 39 000 000 грн., а всього за договором на дату складання цієї позовної заяви передано в лізинг 350 вагонів загальною вартістю 242 000 000 грн.

Відповідно до п.3.6. Договору, сторонами узгоджений наступний порядок сплати лізингових платежів:

- лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем ануїтетними щомісячними платежами згідно Графіків нарахування лізингових платежів (п. 3.6.1. Договору),

- сплата лізингових платежів здійснюється на підставі виставлених Лізингодавцем рахунків відповідно до Графіків нарахування лізингових платежів (п. 3.6.2 Договору.)

- перший лізинговий платіж по даному Договору за другий лізинговий період користування відповідною партією Предмету лізингу, а також частку лізингового платежу згідно з п.1.11 цього Договору, Лізингоодержувач здійснює протягом першого банківського дня через 30 (три піт ять) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі цієї партії Предмета лізингу в лізинг (п.3.6.3. Договору),

- всі наступні платежі сплачуються не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, що слідує за місяцем сплати попереднього лізингового платежу. Всі лізингові платежі сплачуються відповідно до графіку нарахування лізингових платежів та мають бути скориговані на Knbu згідно п. 1.8. та п.1.9. цього Договору (п. 3.6.4. Договору).

Відповідно до п.1.9. Договору «Коефіцієнт коригування Knbu» - коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/долл. США між датою сплати авансу по кожній щомісячній партії Предмету лізингу та датою, що передує даті сплати чергового Лізингового платежу, а саме:

Knbu = «Курс2» / «Курс1», де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату сплати авансу по кожній щомісячній партії Предмету лізингу. «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, що передує даті сплати Лізингового платежу.

Під час сплати Лізинговий платіж підлягає коригуванню на коефіцієнт коригування. Knbu Коефіцієнт коригування Knbu застосовується до загальної суми Лізингового платежу. При цьому застосування Knbu не змінює вартості Предмета лізингу.

У Договорі визначається грошовий еквівалент загальної вартості Договору в іноземній валюті по курсу Долара США на момент підписання Договору.

Відповідно до умов п. 1.8 договору в лізинговий платіж входять суми, які включають: платіж по відшкодуванню вартості предмета лізингу, винагороду лізингодавця за отримане у лізинг майно, що включає компенсацію відсотків за кредитом, залученим з метою придбання предмета лізингу, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням даного договору.

Зобов'язання Лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок Лізингодавця (п.3.7 Договору).

Оскільки, Графіком поставки предмету лізингу, відповідно до Додаткової угоди №7 від 28.05.2013 встановлено, що поставка здійснюється чотирма партіями протягом лютого-травня, червня- жовтня, листопада та грудня 2013 року, але по незалежним від Позивача причинам зазначена поставка останніх партій не відбулась вчасно, у зв'язку із чим Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр лізинг" про стягнення 62 400 000 грн. попередньо сплаченого авансового платежу, 4 475 406,58 грн. - 12 % річних за користування коштами, 17 472 000 грн. пені та 29 120 000 грн. - 7 % штрафу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 у справі № 910/67/14 у задоволенні позову Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про стягнення боргу та неустойки у сумі 113 467 406,58 грн. відмовлено повністю.

Листом 2№399/1 від 8 лютого 2014, надісланим на адресу ТОВ «Прем'єр Лізинг», відповідач пропонував позивачу зарахувати раніше сплачений авансовий платіж у розмірі 62 400 000,00 грн. за чергову партію предмету лізингу та 12% річних за користування коштами, в рахунок оплати вартості переданих у фінансовий лізинг предметів лізингу у кількості 350 одиниць, шляхом укладення договору купівлі- продажу.

24.03.2014 на адресу позивача надійшов лист №464/1, в якому відповідач повідомив лізингодавця про зупинення виконання свого обов'язку за Договором в частині сплати лізингових платежів на підставі ч.3 ст.538 ГП України, а саме: «у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі», оскільки Позивачем передача предметів лізингу у фінансовий лізинг виконана не в повному обсязі.

У відповідь позивач направив відповідачу листи №25/03-09 від 25.03.2014 та 18/04-04 від 18.04.2014, в яких зазначив, що зупинення виконання лізингоодержувачем свого обов'язку за Договором в частині сплати лізингових платежів являється безпідставним та незаконним, оскільки умови Договору не передбачають можливості зарахування авансових платежів в рахунок майбутніх лізингових платежів за поставлену кількість вагонів, а отже надання згоди на зазначену пропозицію являється порушенням умов Договору, та відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З метою мирного врегулювання спірного питання, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується листами № 18/03-02 від 18.03.2014, 22/04-01 від 22.04.2014, № 16/05-01 від 16.05.2014, № 21/05-04 від 21.05.2014, які направлені на адресу лізингоодержувача.

Однак листом від 21.05.2014 за вих. № 1053 відповідач повторно відмовився від проведення оплати лізингових платежів.

У подальшому, 07.08.2014 сторонами укладено Додаткову угоду №8 до Договору, якою змінено умови вищевказаного договору в частині предмета лізингу, його вартості, порядку та строків його передачі, загальної суми договору.

З урахуванням зазначених змін сторони зменшили кількість належних до передачі у лізинг напіввагонів до 990 одиниць, їх вартість за одиницю, вартість всього предмета лізингу зменшено до 658 000 000 грн., а загальну суму договору на момент його укладання виходячи з базового графіку лізингових платежів - до 880 010 636, 28 грн. або еквівалент 110 097 664,99 доларів США за курсом НБУ на день укладання додаткової угоди. Змінено також графік поставки предмету лізингу, погоджено, що така повинна бути проведена трьома партіями протягом лютого-травня 2013р., у кількості 290 одиниць, червня-жовтня 2013р. у кількості 60 одиниць, січня - березня 2015 року у кількості 640 одиниць.

Однак, після підписання Додаткової угоди №8 до Договору, заборгованість зі сплати лізингових платежів, що виникла в період з березеня 2014 відповідачем сплачена не була

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг», у зв'язку із неналежним виконанням лізингоодержувачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012, звернулось до Господарського суду міста Києва із даним позовом, у межах якого просить стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» 46 240 166,97 грн. (з урахуванням уточнень), з яких 15 042 146,67 грн. - заборгованість тілу ПЛ, 13 474 012,69 грн. - заборгованість зі сплати винагороди Лізингодавця, 17 695 081,39 грн. - сума, на яку коригується ЛП за допомогою коефіцієнту коригування Knbu. Додатково позивачем до стягнення заявлено 4 277 423,90 грн. інфляційних витрат, 2 443 405,16 грн. пені та 929 314,29 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки, між сторонами укладено Договір фінансового лізингу № ФЛ-29/08-2012, неналежне виконання умов якого з боку відповідача є підставою звернення позивача з даним позовом, тому відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує у собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Судом встановлено, що лізингоодержувач - Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, що вбачається із наданого до суду складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін акту звіряння взаєморозрахунків за період 01 лютого2013-30 жовтня 2014 року. Так у вказаному акті вказаний розмір заборгованості у сумі 28 516 159,36 грн. (розмір основного боргу без коефіцієнта корегування Knbu). Отже, загальна сума заборгованості із врахуванням суми, на яку коригується ЛП за допомогою коефіцієнту коригування Knbu становить 46 211 240,39 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені у сумі 2 443 405,16 грн., 3% річних у розмірі 910 563,94 грн. та інфляційних витрат 4 277 423,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.10.4 договору ФЛ-29/08-2012 від 29.08.2012 передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,1% від простростроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.

При цьому, суд зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011 року.

Наразі, позивачем нараховано пеню у розмірі 2 443 405,16 грн. на заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з березень 2014 - жовтень 2014 року.

Судом встановлено, що визначаючи період для нарахування суми пені, позивачем залишено поза увагою положення пункту 10 додаткової угоди №8 від 07.08.2014, яким визначено, що сторони узгоджують, що в період з 01.03.2014 року і до моменту підписання цієї додаткової угоди штрафні санкції за невиконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором не застосовуються. Отже сторонами погоджено право позивача здійснювати нарахування пені починаючи з дня наступного за днем підписання вказаної додаткової угоди № 8, тобто починаючи з 08.08.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, а також положення п. 3.6.4. договору фінансового лізингу, в якому визначено, що лізингові платежі сплачуються не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем сплати попереднього лізингового платежу, суд дійшов висновку, що періодами для нарахування пені є: 08.08.2014 - 15.08.2014, 16.08.2014 - 15.09.2014, 16.09.2014 - 15.10.2014, 16.10.2014 - 30.10.2014 року.

Здійснивши математичний перерахунок розміру пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що правомірним є стягнення пені у загальному розмірі 1 357 447,31 грн., а саме:

08.08.2014 - 15.08.2014 у розмірі 97 658,08 грн.,

16.08.2014 - 15.09.2014 у розмірі 454 110,07 грн.,

16.09.2014 - 15.10.2014 у розмірі 512 704,92 грн.,

16.10.2014 - 30.10.2014 у розмірі 292 974,24 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 4 277 423,00 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних такою, що підлягає частковому задоволенню лише у розмірі 910 563,94 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» (02092, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 74; ідентифікаційний код 14294471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Лізинг» (03150, місто Київ, вулиця Горького, будинок 33-В, офіс 1001; ідентифікаційний код 37559525) 46 211 240 (сорок шість мільйонів двісті одинадцять тисяч двісті сорок) гривень 75 копійок основного боргу, 1 357 447 (один мільйон триста п'ятдесят сім тисяч чотириста сорок сім) гривень 31 копійок пені, 4 277 423 (чотири мільйони двісті сімдесят сім гривень чотириста двадцять три) гривні 90 копійок інфляційних втрат, 910 563 (дев'ятсот десять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 94 копійки та 71 581 (сімдесят одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) гривню 11 копійок судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.11.2014 року

Суддя К.В. Полякова