Постанова № 41431228, 10.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р. Справа № 820/12428/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ДМ", Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014р. по справі № 820/12428/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ДМ"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ДМ» (далі за текстом - ТОВ «СК ДМ», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Харківська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року № 0001052201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 246000,0 грн. (за основним платежем 164000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82000,0 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року № 0001052201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 126910,5 грн. (за основним платежем 84607,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42303,5 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ТОВ «СК ДМ» зазначає, що податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Атріум сервіс плюс», ТОВ «Будконструкція-2012» сформовано правомірно, оскільки господарські операції з вказаними постачальниками були реально здійснені, що підтверджується відповідною первинною та іншою документацією.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201. ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст. 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що ТОВ «СК ДМ» неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Зернопром», ТОВ «Спец Пром Лайн» у зв'язку з відсутністю реального здійснення таких господарських операцій.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «СК ДМ» зареєстровано як юридичну особу Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 27.07.2012 року.

Позивач перебуває на обліку в ХОДПІ з 30.07.2012 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.09.2012 року.

На підставі направлень від 08.10.2013 року за №241, 242 та наказу № 258 від 08.10.2013 року виданих ХОДПІ, на підставі п.п. 78.1.11 ст.78 Податкового Кодексу України, відповідачем в період з 08.10.2013 по 16.10.2013 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СК ДМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.07.2012 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №511/20-23-22-01/38257900 від 23.10.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість до сплати у розмірі 164000,0 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Харківська ОДПІ 03.04.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001052201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 246000,0 грн. (за основним платежем 164000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82000,0 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2014 року №0001052201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126910,50 грн., суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП «Зернопром», ТОВ «Спец Пром Лайн» з огляду на наявність належного документального підтвердження їх здійснення.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Виходячи з позиції контролюючого органу, перевіркою не встановлено реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Зернопром», ТОВ «Спец Пром Лайн» за перевірений період.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та витрати; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та витрати.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СК ДМ» укладено договори з ТОВ «Cпец Пром Лайн» надання послуг № 25/3-П від 25.03.2013 року з виконання робіт по прибирання території, № 5/4-СП від 05.04.2013 року, від 09.04.2013 року, від 16.04.2013 року, від 19.04.2013 року про придбання товарно-матеріальних цінностей та з ПП «Зернопром» № 25/1 від 25.01.2013 року про придбання будівельних матеріалів, № 21/2 від 21.02.2013 про придбання спецодягу.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними правочинами позивачем до суду надано копії первинних та інших документів, а саме: договорів, актів приймання виконаних робіт, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, банківських виписок по рахунках позивача, відомості щодо руху товарно-матеріальних цінностей.

Придбані позивачем товари були використані у господарській діяльності шляхом подальшої їх реалізації іншим суб'єктам господарювання.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

Наявність первинних бухгалтерських документів, у тому числі документів, що підтверджують поставку товару, виконання робіт, документів податкової звітності, виданих на адресу позивача, контролюючим органом не заперечується.

На момент вчинення відповідних господарських відносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законодавством порядку та мали усі необхідні дозвільні документи, а також необхідні технічні можливості (потужності) по наданню відповідних послуг (робіт).

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує, серед іншого, з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємств-контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України не ставиться в залежність право на отримання податкового кредиту в сумі податку безпосередньо сплаченого постачальнику від факту декларування чи сплати такого податку постачальником товарів (робіт, послуг).

Так, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Також, колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки № 511/20-23-22-01/38257900 від 23.10.2013 року, складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань ТОВ «СК ДМ».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості нарахування позивачу грошових зобов'язань, з огляду на наявність належного документального підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Cпец Пром Лайн» та ПП «Зернопром».

Між тим, колегія суддів не погоджується в висновками суду першої інстанції щодо неможливості реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Атріум сервіс плюс», ТОВ «Будконструкція-2012» з огляду на невідповідність договорів підряду приписам Цивільного кодексу України, зокрема щодо істотних умов для цього виду договорів, відсутності у контрагентів ліцензій на здійснення будівельних робіт та дозволів на монтажні роботи з установки систем протипожежної сигналізації та нарахування позивачу грошових зобов'язань в розмірі 119089,50 грн., виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СК ДМ» (замовник) та ТОВ «Атріум сервіс плюс» (підрядник) було укладено договори підряду: №25/12-к від 25.12.2012 про виконання робіт по установці, ремонту та технічному обслуговуванню кондиціонерів, № 15/12-с від 15.12.12 про виконання ремонтних робіт по поточному ремонту укосів дверних та віконних в приміщеннях адміністративної будівлі по вул. Чайковського 4 м. Харкова, №14/12-с від 14.12.12 про виконання будівельно-монтажних, ремонтних та оздоблювальних робіт, за адресою пер. Отакара Яроша 16, м. Харкові, №6/12-ПС від 06.12.12 про монтажні роботи з установки систем ППС (автоматичних установок контролю довибухонебезпечних концентрацій газу) на об'єктах, №1801-П від 18.01.13 про виконання робіт з облицювання гранітом підлог та стін в офісному приміщенні за адресою: вул. Іванова, 7/9, м. Харків.

Також, між ТОВ "СК ДМ" (замовник) та ТОВ «Будконструкція-2012» (підрядник) було укладено договори підряду: №17/12-С від 17.12.2012 року про виконання оздоблюваних робіт в приміщеннях автосалону "Ford", №15/1-П від 15.01.13 про монтажні роботи з установки систем ППС (автоматичних установок контролю довибухонебезпечних концентрацій газу) на об'єктах, №29/11-С від 29.11.2012 року про виконання робіт по будівлі огорож з газобетонних блоків.

Висновки податкового органу про відсутність реальності виконання вищевказаних договорів, з якими погодився суд першої інстанції, базуються на встановлені в ході проведення перевірки обставинах: порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, внаслідок невідповідності договорів приписам ст.ст. 875-886 цього Кодексу; відсутності проектної документації, відповідно до якої підрядник виконує підрядні роботи, що визначено ст. 877 Цивільного кодексу України; невідповідності укладених договорів Загальним умовам укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року; відсутності доказів про використані будівельні матеріали, їх перебування у користуванні/власності замовника, підрядника чи субпідрядника; відсутності ліцензій та дозволів на здійснення будівельних робіт та монтажних робіт з установки систем протипожежної сигналізації.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами контролюючого органу та зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст договору будівельного підряду визначено положеннями ст. 875 Цивільного кодексу України, а саме, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Договори підряду №25/12-к від 25.12.12, № 15/12-с від 15.12.12, №14/12-с від 14.12.12, №6/12-ПС від 06.12.12, №1801-П від 18.01.13, №17/12-С від 17.12.12, №15/1-П від 15.01.13, №29/11-С від 29.11.2012 року укладені ТОВ «СК ДМ» (замовник) з ТОВ «Атріум сервіс плюс» та ТОВ «Будконструкція-2012» (підрядники) визначають зобов'язання підрядників виконати, відповідно до проектно-кошторисної документації, монтажно-будівельних та інших робіт, які нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Отже, з предмету вказаних договорів вбачається наявність всіх істотних умов, зміст договору відповідає формі та змісту типового договору, що передбачений Цивільним кодексом України.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів, позивачем надано до матеріалів справи копії первинних та інших документів, а саме: договорів з кошторисами та погодженими договірними цінами, проектною документацією, актів приймання-передачі об'єктів для виконання робіт, актів приймання-передачі об'єктів у зв'язку із закінченням виконання робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми №КБ-3), податкових накладних, банківських виписок по рахунках позивача, що були надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підряду.

Досліджуючи вказані первинні та інші документи, колегією суддів встановлено, що укладаючи договори підряду сторонами обумовлено характер та місце проведення підрядних робіт, якість та строки їх виконання, обов'язок прийняття та сплати виконаних робіт, відповідальність сторін, застосування матеріалів, тобто змістом укладених правочинів є здійснення будівельно-підрядних робіт.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані договори укладались позивачем на виконання договорів підряду за замовленням ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», ТОВ «Фінпром.Інвест», ТОВ «СК Главмаш», ТОВ «СК Смарт», ТОВ фірма «Вікта, ЛТД», ПАТ «Завод ім. Фрунзе», а отже за своєю правовою природою є договорами субпідряду.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Зміст договорів субпідряду, з урахуванням складених під час їх виконання первинних документів (в тому числі проектно-кошторисної документації), щодо виду та строків робіт, їх якості, об'єктів, на яких виконувались роботи, відповідають договорам підряду, що укладались позивачем з замовниками таких робіт. Крім того, замовниками робіт, в договорах не заборонялось залучення субпідрядників.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про недотримання сторонами під час укладення та виконання спірних договорів підряду Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року в частині визначення таких умов, як складання та погодження проектно-кошторисної документації, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва, режим контролю якості робіт і матеріалів замовником та порядок прийняття об'єкта (робіт), з огляду на наступне.

Відповідно ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Так, позивачем до суду апеляційної інстанції надано проектну документацію, на підставі якої здійснювались підрядні роботи за вищевказаними договорами, що спростовує неможливість виконання підрядниками робіт.

За приписами ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством ТОВ «СК ДМ» доведено реальність виконання договорів субпідряду з ТОВ «Атріум сервіс плюс» та ТОВ «Будконструкція-2012» та правомірно сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність визначення в договорі підряду порядку матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва, а також режиму контролю якості робіт і матеріалів замовником не є порушенням його складання та виконання, оскільки відповідно до ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, а також та відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування та за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Враховуючи викладене, в даних правовідносинах позивач не повинен доводити перебування будівельних матеріалів, вартість яких включалась до актів приймання виконаних будівельних робіт, у користуванні або власності замовника, підрядника чи субпідрядника, оскільки наведені та інші умови не визначались договорами підряду та за своєю сутністю не обов'язкові для обумовлення цим договорами.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неможливості здійснення ТОВ «Атріум сервіс плюс» та ТОВ «Будконструкція-2012» підрядних робіт через відсутність в матеріалах справи ліцензій цих підприємств на здійснення будівельних робіт та дозволів на проведення монтажних робіт з установки систем протипожежної сигналізації на об'єктах, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявні ліцензія серії АЕ № 181540, видана позивачу державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ліцензія серії АЕ № 181320, видана ТОВ «Атріум Сервіс плюс» інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю України у Донецькій області та ліцензія серії АД № 075015, видана ТОВ «Будконструкція-2012» державною архітектурно-будівельною інспекцією України, що надають право на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Стосовно дозволу на здійснення монтажних робіт з установки систем протипожежної сигналізації, колегія суддів зазначає, що відповідно до актів виконаних робіт за договорами підряду №6/12-ПС від 06.12.12 та №15/1-П від 15.01.13, фактично, виконані монтажні роботи з встановлення автоматичних установок контролю довибухонебезпечних концентрацій газу.

Автоматична установка контролю довибухонебезпечних концентрацій газу це технологічний датчик (сигналізатор), який контролює небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально-контрольних приладів.

Відповідно до п. 5.2 Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення затвердженого наказом Міністерства України питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи № 288 від 15.05.2006 року ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.07.2006 року за № 785/12659) система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та система виявлення надзвичайних ситуацій складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально-контрольних приладів.

Згідно із п. 6.1 вказаних Правил монтаж комплексу систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об'єктів, виконується на підставі затвердженої проектної документації та чинних будівельних норм і правил.

Положеннями п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затвердженого Наказом Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки МНС України № 50 від 12.11.2009 року визначено, що в ході перевірки ступеня готовності Системи до прийняття в експлуатацію, яка проводиться за листом замовника або організації, яка здійснювала монтажні (пусконалагоджувальні) роботи розглядаються питання щодо наявності державної ліцензії на виконання: внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд (електропостачання, електрообладнання); автоматизації і КВП; зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних систем), зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд (зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних систем), технологічного устаткування (зв'язку і комунікацій).

Право на здійснення вказаних робіт вставнолено додатками до ліцензій, виданих позивачу, ТОВ «Атріум сервіс плюс» та ТОВ «Будконструкція-2012» органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Аналіз наведених норм наказів МНС України, у застосуванні до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що автоматична установка контролю довибухонебезпечних концентрацій газу є складовою частиною системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, проведення монтажних робіт з встановлення якої цілком правомірно, у відповідності до ліцензії здійснювалась ТОВ «Атріум сервіс плюс» та ТОВ «Будконструкція-2012».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що Харківською ОДПІ доведено правомірність визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «СК ДМ» по взаємовідносинам з ТОВ «Атріум сервіс плюс» та ТОВ «Будконструкція-2012».

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ДМ» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 року по справі № 820/12428/14 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ДМ» скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ДМ» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року № 0001052201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 119089,50 грн. (за основним платежем 79393,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39696,50 грн.)

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 року по справі №820/12428/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бартош Н.С.