Ухвала суду № 41431167, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 року

справа № 811/3700/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення – рішення ,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення відповідача від 04.11.2013 року №0002391500, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 12825,00 грн., в тому числі 8550,00 грн. основного платежу та 4275,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 04.11.2013 року №0002391500, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 12825,00 грн., в тому числі 8550,00 грн. за основним платежем та 4275,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів" зареєстроване 22.04.2005 року виконавчим комітетом світловодської міської ради Кіровоградської області в якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 00 № 214173.

18.10.2013 року, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ПП “Лон і Компані” за липень 2012 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої №115/2200/33455200 від 21.10.2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення п. 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2012 року в сумі 8550,00 грн., у т.ч. за липень 2012 року на суму ПДВ 8550 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002391500 від 04.11.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 12825,00 грн., в тому числі 8550,00 грн. за основним платежем та 4275,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначеного вище донарахування став висновок податкового органу, що господарські операції позивача з його контрагентом мають формальний характер, в зв’язку з тим, що ТОВ «ЗІМ» наступна ланка ланцюга проходження документообігу ТМЦ від невідомого походження джерела створення (вироблення) ТМЦ.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП “Лон і Компані”, щодо придбання у останнього товару необхідного у власному виробництві, договір купівлі-продажу товару був укладений в усній формі.

Реальність придбання товару підтверджується рахунком-фактурою №907 від 06.07.2012 року, видатковою накладною №911 від 06.07.2012 року, податковою накладною №118 від 06.07.2012 року та копією виписки банківського рахунку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ПП “Лон і Компані” на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі акту Кременчуцької ОДПІ № 3391/15-222/34698139 від 31.08.2012 р. по ПП «Лон і Компані» за липень 2012 року.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків іншого акту.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим