Ухвала суду № 41430772, 03.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 183206/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Дутка І.С.

за участю представників:

від позивача Іваницький Я.О.

від відповідача Скрипник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року у справі № 2а-13500/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Бізнес-Ойл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Бізнес-Ойл» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927.

Товариство позовні вимоги обгрунтовує наступним. Висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про заниження Товариством податку на прибуток та завищення від'ємного значення податку на додану вартість з підстав відсутності реальної можливості поставок дизпалива ТзОВ «Львівське море», оскільки у останнього відсутності трудові ресурси, основні засоби, власні, орендовані, складські, торгівельні приміщення, такі, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях. Дані твердження податкового органу спростовується первинними документами щодо факту реалізації товару ТзОВ «Львівське море», внаслідок чого правомірно віднесено суми згідно угоди до валового доходу Товариства та сплачено податок на прибуток, а також правомірно віднесено суми ПДВ до податкових зобов'язань Товариства за спірний період.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927 винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова, яким Приватному підприємству «Бізнес-Ойл» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 44976,00грн., з яких 35 981,00грн. основного платежу та 8 995,00грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковий орган подав апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить таку скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема у скарзі заявник посилається на те, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2010 року, які підпадають під визначення статей 3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Господарські операції між Товариством та його контрагентом - ТзОВ «Львівське море», є такими, що не породжують жодних правових наслідків які обумовлюються цими правочинами. Вартість реалізованих ТзОВ «Львівське море» товарів, віднесено Товариством до складу валових доходів вважається непідтвердженою, оскільки податкові органи не змогли провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій. Перевіркою встановлено заниження валового доходу за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує. Просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТзОВ «Львівське море» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення Товариством п.п.4.1.1. п4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 35981,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року та п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 28784,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року, що викладено в Акті перевірки від 30.05.2011р. №944/149/23-118/37205605.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001562300/14927, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 35 981,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 8 995,00грн.

Актом перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТзОВ «Львівське море», що, на думку податкового органу, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Як зазначено в акті перевірки, вартість реалізованої Товариством готової продукції (товару), віднесеної до складу валових доходів та податкового зобов'язання на ТзОВ «Львівське море», вважається непідтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

На підставі викладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариством занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року у сумі 35981,00 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за грудень 2010 року у сумі 28784,00 грн. по безтоварних (нікчемних) операціях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з наступного.

Підпунктом 7.3.1. ст.7 Закону № 168, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.3.1.1. ст.3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Надані представником позивача документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Львівське море», знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, щодо безпідставних тверджень податкового органу по нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом, та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно п.3.1. ст.3. Закону №168, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону.

Валовий доход включає згідно підпункту 4.1.1. цієї статті загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 11.3.1. статті 11 Закону №168, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відтак, з дати зарахування коштів від ТзОВ «Львівське море», на банківський рахунок платника податку Товариства в оплату товарів, що підлягали продажу (дизпаливо), у останнього виникло право на збільшення валового доходу четвертого кварталу 2010 року у сумі 143922,00грн., чим скористався позивач, відобразивши ці суми у рядку 01.1 (доходи від продажу) у податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік. Зазначена сума доходу знайшла своє відображення у скоригованому валовому доході цього періоду та вплинула на формування суми нарахованого податку, що відображено Товариством у графі 17 декларації.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 04.12.2010р. ААК №0/1029; від 08.12.2010р. ААК №0/1045; від 09.12.2010р. ААК №0/1051; від 10.12.2010р. ААК 0/1056; від 13.12.2010р. ААК №0/1057 які виписані на вантажний автомобіль д.н. 096-38РЕ, який перевозив дизпальне з нафтобази Товариства у смт. Куликів на ТзОВ «Львівське море».

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Львівське море», аналізувалась податкова звітність, та не досліджувались ДПІ жодні первинні документи цього контрагента по факту придбання та реалізації придбаного у Товариства дизпального.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів.

При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що операції з відвантаження Товариством ТзОВ «Львівське море» у грудні 2010 року дизпалива мали реальний характер.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 30.05.2011 року.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про укладення угод без мети настання реальних наслідків укладеного позивачем з ТзОВ «Львівське море» не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України. Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 14.06.2011 року № 0001562300/149627.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року у справі № 2а-13500/11/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.