Постанова № 41430579, 18.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 916/2182/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Барбін В.В. - за дорученням

від відповідача: Іванова І.О. - за дорученням

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 13 жовтня 2014 року

у справі № 916/2182/14

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

про стягнення 6.303 грн. 56 коп.

за участю Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2014 р., що набрало законної сили, позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (далі стягувач, Адміністрація) задоволений у повному обсязі та з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (далі боржник, Служба) стягнуто: 5258 грн. 37 коп. - боргу, 465 грн. 44 коп. - пені, 94 грн. 04 коп. - 3% річних, 485 грн. 71 коп. - інфляційних витрат та 1827 грн. - понесених судових витрат по справі на сплату судового збору за подання позову.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 04.08.2014 р. місцевим судом виданий наказ на його виконання.

01.09.2014 р. Адміністрація пред'явила названий судовий наказ до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі ВДВС) для його примусового виконання.

Постановою ВДВС від 02.09.2014 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного наказу господарського суду та Службі наданий 6-денний строк для його добровільного виконання. Зазначена постанова направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім 08.09.2014 р.

17.09.2014 р. Служба звернулась до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ВДВС в якій просила визнати незаконними дії останнього щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 02.09.2014 р. та визнання цієї постанови -недійсною.

Скарга мотивована тим, що дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. у справі № 916/2182/14 є незаконними, оскільки боржник є бюджетною установою, а тому вказаний наказ суду має виконуватися органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 835 від 03.08.2011 р., внаслідок чого дії ВДВС щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 02.09.2014 р. є незаконними, а така постанова - недійсною.

Адміністрація скаргу Служби вважала необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. у справі № 916/2182/14 є правомірними та законними, а тому підстави для задоволення скарги - відсутні.

ВДВС відзив на скаргу не надав та його представник у судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута за відсутністю представника останнього за наявними у справі документами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2014 р. (суддя Петров В.С.) скарга Служби залишена без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. у справі № 916/2182/14 є правомірними та законними, а тому підстави для задоволення скарги - відсутні.

В апеляційній скарзі Служба просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. у справі № 916/2182/14 є незаконними, оскільки боржник є бюджетною установою, а тому вказаний наказ суду має виконуватися органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 835 від 03.08.2011 р., внаслідок чого дії ВДВС щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 02.09.2014 р. є незаконними, а така постанова - недійсною.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Адміністрація просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Про день, час і місце розгляду справи ВДВС був своєчасно та належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2014 р., що набрало законної сили, позов Адміністрації задоволений у повному обсязі та зі Служби стягнуто: 5258 грн. 37 коп. - боргу, 465 грн. 44 коп. - пені, 94 грн. 04 коп. - 3% річних, 485 грн. 71 коп. - інфляційних витрат та 1827 грн. - понесених судових витрат по справі на сплату судового збору за подання позову.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 04.08.2014 р. названим судом виданий наказ на його виконання.

01.09.2014 р. Адміністрація пред'явила вказаний судовий наказ до ВДВС для його примусового виконання.

Постановою ВДВС від 02.09.2014 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного судового наказу та Службі наданий 6-денний строк для його добровільного виконання. Зазначена постанова направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім 08.09.2014 р.

17.09.2014 р. боржник звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ВДВС в якій просила визнати незаконними дії останнього щодо винесення постанови „Про відкриття виконавчого провадження" від 02.09.2014 р. та визнання цієї постанови -недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржена постанова ВДВС від 02.09.2014 р. направлена скаржнику 02.09.2014 р., а отримана останнім 08.09.2014 р. Скарга на дії ВДВС подана боржником до місцевого суду 17.09.2014 р., тобто у 10-денний термін встановлений ст. 121-2 ГПК України.

Обґрунтовуючи скаргу відповідач посилається на те, що він є бюджетною установою, у зв'язку з чим наказ суду має виконуватися органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р., а тому дії ВДВС щодо винесення постанови щодо відкриття виконавчого провадження є незаконними, а сама постанова - недійсною.

Однак, з такими доводами скаржника підставне не погодився суд першої інстанції оскільки, дійсно згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Постановою Кабінет Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок).

Згідно п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Таким чином, вказаний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Однак, випадки та особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів та підприємств, організацій, установ врегульовані спеціальним Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012 р. (далі Закон).

У ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державні підприємство, установа, організація.

Згідно Положення про Одеську регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - остання є державним органом ветеринарної медицини, що належить до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на правовідносини сторін розповсюджується дія ст. 4 вищеназваного Закону згідно якого протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно з п. п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 9) якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що наказ суду по справі № 916/2182/14 з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2014 р. про стягнення з відповідача на користь позивача: 5258 грн. 37 коп. - боргу, 465 грн. 44 коп. - пені, 94 грн. 04 коп. - 3% річних, 485 грн. 71 коп. - інфляційних витрат та 1827 грн. - понесених судових витрат по справі на оплату судового збору за подання позову, підлягає виконанню ВДВС саме в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", але з урахуванням особливостей, встановлених Законом „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

При цьому, тільки у разі невиконання наказу суду про стягнення коштів зі скаржника протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто у строк до 02.03.2015 р., його виконання має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду органами Державної казначейської служби України, у випадку встановлення державним виконавцем факту неможливості виконання судового рішення про стягнення коштів з боржника з підстав, визначених у п. п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", наказ суду підлягає поверненню стягувачу.

При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що при ухваленні постанови від 02.09.2014 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. у справі № 916/2182/14 ВДВС діяв без будь-яких порушень вищевказаного законодавства України, прав та охоронюваних законом інтересів Служби, а тому підстави для визнання цієї постанови ВДВС недійсною - відсутні.

Таким чином, оскаржена ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 916/2182/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.11.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.