Постанова № 41430539, 11.11.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 909/752/14

Львівський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді Галушко Н.А.

Суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району № 11/945 від 15.08.2014 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2014р.

у справі № 909/752/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м. Київ

до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення заборгованості в сумі 111 863,59 грн.

За участю представників:

від позивача: Шилов С.В. - представник;

від відповідача Шаріпова Я.С.-представник;

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2014р. у справі №909/752/14 (суддя Цюх Г.З.) позов задоволено. Стягнуто з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району на користь ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" 111 863,59 грн. заборгованості.

Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району подано апеляційну скаргу № 11/945 від 15.08.2014 р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення прийняте з неповним з»ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, при винесенні рішення судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що п.33 договору №1563 не зазначено конкретної дати оплати послуг і кінцевий тремін оплати, а також термінів його виконання (п.12.1) Надана позивачем копія договору №1563 належним чином не завірена. Скаржник вважає, що в порушення вимог законодавства позивачем після укладення та підпписання договору в пунктах 3.3 та 12.1 внесено неправдиві дані та постановлено дату оплати виконаних робіт не пізніше 31.12.2012р. Отже, судом не взято до уваги факт підробки позивачем господарського договору, внаслідок чого було прийнято неправильне рішення, оскільки в п.3.3 договору не передбачено строк проведення оплати, а в п.12.1 договору не визанчено терміну виконання зобов»язання.

На думку скаржника, до такого зобов»язання повинен застосовуватись п.2 ст.530 ЦК України. Позивачем доказів виставлення вимоги провести розрахунок до договору №1563 суду не надано.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарскього суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 11.11.2012р. між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) та Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (замовник) укладено договір №1563, згідно п. 1.1 якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: поточний ремонт каналізаційних мереж (гідродинамічне очищення фекальної каналізації та відстійників) військового містечка № 17, військова частина А 1349, м. Івано-Франківськ (а.с.11-13).

У відповідності до п. 3.1 договору за надання послуг згідно п. 1.1. договору замовником (відповідачем) сплачується підряднику (позивачу) сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт. Виконання робіт підрядником (позивачем) та прийняття їх результатів замовником (відповідачем) оформлюється актами виконання робіт за формою КБ-2в та КБ-3 (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата здійснюється з моменту підписання обома сторонами актів виконання робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником (відповідачем) грошових коштів на поточний рахунок підрядника (позивача), але не пізніше 31.12.2012 р.

В ході розгляду справи встановлено, що підрядник (позивач) виконав взяті на себе зобов'язання по договору 15.11.2012р., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати/ за листопад 2012 року (КБ-3), підписаними та скріпленими печатками позивача та відповідача, на загальну суму 99 954,00 грн. (а.с.14-20).

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано суду докази здійснення відповідачем оплати за виконані роботи, а тому станом на 10.07.2014 р. заборгованість по договору становить 99 954,00 грн.

Згідно із п.п.1,2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, беручи до уваги матеріали справи, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, беручи до уваги те, що сторонами в судових засіданнях не заперечувався факт виконання позивачем підрядних робіт, передбачених п.1.1 договору №1563, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 99 954,00 грн. за виконані підрядні роботи.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 7 415,77грн. пені та 4 493,82грн. 3% річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовником (відповідачем) вартості виконаних підрядником (позивачем) робіт замовник (відповідач) сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Як вбачається із апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в порушення вимог законодавства позивачем після укладення та підпписання договору №1563 в пунктах 3.3 та 12.1 внесено неправдиві дані та постановлено дату оплати виконаних робіт не пізніше 31.12.2012р., а судом першої інстанції при винесенні рішення не взято до уваги цей факт, внаслідок чого було прийнято неправильне рішення, оскільки в п.3.3 договору не передбачено строк проведення оплати, а в п.12.1 договору не визанчено терміну виконання зобов»язання.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції оглянуто оригінали двох примірників договору №1563 та встановлено, що в примірнику оригіналу договору позивача ручкою вписано дату укладення договору 11.11.2012р., в п.3.3 дату оплати виконаних робіт не пізніше 31.12.2012р. та термін виконання зобов»язань 31.12.2012р., однак, в примірнику оригіналу договору №1563 всі вищезазначені дати відсутні.

З огляду на викладене, оскільки із зазначених оригіналів договорів №1563 не вбачається можливим встановити дату кінцевого терміну оплати послуг, в матеріалах справи відсутні звернення позивача з вимогою про оплату виконаних робіт, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, а саме пені нарахованої позивачем за прострочення виконання зобов'язання.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначалось вище, сторони не узгодили терміну виконання грошового зобов»язання, нараховані відповідачу 3% річних в сумі 4 493,82грн. є безпідставними.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача 7 415,77грн. пені та 4 493,82грн. 3% річних, в цій частині в позові відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району № 11/945 від 15.08.2014 р. задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2014р. у справі №909/752/14 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 7 415,77грн. пені та 4 493,82грн. 3% річних. В цій частині в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

3. Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Національної Гвардії, 14-Г, м.Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 08494013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (вул. Цитадельна, 7, м. Київ, 01015; р/р 26008061340001 в ПАТ КБ "Євробанк", код ЄДРПОУ 37100186, МФО 380355) 99 954,00 грн. основної суми заборгованості, 1 999,08грн. судового судору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (вул. Цитадельна, 7, м. Київ, 01015; р/р 26008061340001 в ПАТ КБ "Євробанк", код ЄДРПОУ 37100186, МФО 380355) на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Національної Гвардії, 14-Г, м.Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 08494013) 119,10грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.11.2014р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.