Постанова № 41430352, 16.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року справа №810/5096/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - Холяви П.В.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазресурс ФКП" до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконними рішень та дій, скасування рішення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу №564 від 18.06.2014 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання дій податкового органу по проведенню перевірки незаконними; визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001542209 від 15.07.2014 р., яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 37963 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9491 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на протиправність виданого податковим органом наказу № 564 від 18.06.2014 р. за відсутності правових підстав. Також вказує на протиправність дій інспекторів податкової служби при проведенні перевірки та помилковість висновку акту перевірки, на підставі якого було прийнято оспорюване рішення. Контролюючим органом безпідставно було покладено на ТОВ «Укргазресурс ФКП» відповідальність за бездіяльність контрагента позивача ? ТОВ «Гранд Білдінг». Законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати фіктивними правочини у зв'язку з чим просив визнати наказ на проведення перевірки протиправним та скасувати його, дії по проведенню перевірки - незаконними, а оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав до суду письмові пояснення. У судовому засіданні зазначив, що перевірка позивача була проведена у відповідності з вимогами ПК України. Позицію контролюючого органу відносно фіктивності угоди між позивачем та ТОВ «Гранд Білдінг» обґрунтував актом №1019/26-55-22-08/38913054 від 03.04.2014р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Укргазресурс ФКП» зареєстроване Києво-Святошинським РУЮ Київської області від 15.09.2005 р. за №13391020000001712, код ЄДРПОУ 33715907, взято на податковий облік в ДПI у Києво-Святошинському районi ГУ Мiндоходiв у Київській області 16.09.2005 р., є платником ПДВ (свідоцтво від 08.01.2014 р. № 200156191); ІПН 337159010134.

18.06.2014 р., виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області Луговським В.Г. було видано наказ № 564, в якому на підставі п.п. 75.1.2 п. 75. ст. 75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, ПК України начальнику відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області Коноваловій Ю.В. та головному державному ревізору-інспектору відділу проведення камеральних перевірок управління Самошкіну О.О. доручено з 18.06.2014 р. провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Білдінг» (код ЄДРПОУ 38913054) за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. тривалістю 5 робочих днів. ТОВ «Укргазресурс ФКП» було поінформоване про проведення вищезазначеної перевірки письмово повідомленням від 18.06.2014 р. №545-546. Копія наказу та направлення про початок позапланової документальної виїзної перевірки були вручені 18.06.2014 р. головному бухгалтеру підприємства Давиденко І.М.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 02.07.2014 р. №319/22-09/33715907, відповідно до висновків якого ТОВ «Укргазресурс ФКП» були допущені порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за лютий місяць 2014 р. на загальну суму 37 963 грн.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0001542209 від 15.07.2014 р., яким позивачу згідно з п. 54.3 ст. 54 розд. 2 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47 454 грн., за основним платежем у сумі 37963 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 9491 грн.

Позивач, оспорюючи виданий наказ посилається на те, що ТОВ «Укргазресурс ФКП» було отримано запит №5611/10/22-09 від 28.05.2014 р. від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо надання документів та пояснень по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Гранд Білдінг» за лютий 2014, на який листом № 1106-01 від 11.06.2014 р. надав відповідь. Проте доказів цього до суду не надано.

01.02.2014 р., між ТОВ «Укргазресурс ФКП» (покупець) та ТОВ «Гранд Білдінг» (постачальник) був укладений договір №0102-01, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар - труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до договору (п.п.1.1. п.1 Договору). У п.3 Договору був визначений механізм поставки: покупець направляв постачальнику письмове замовлення із зазначенням асортименту та кількості партій товару та кінцевим пунктом доставки, а останній повинен був направити рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Поставка товару здійснювалась згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р. Крім того, п.п.3.3.1. та п.п.3.3.2. п.3 Договору було встановлено умови перевезення товару за домовленістю постачальником або покупцем. Підпунктом 4.1. п.4 було визначено, що оплата товару здійснювалась шляхом 100% передоплати суми, вказаної у рахунку-фактурі до дня відвантаження товару. Приймання-передача товару здійснювалася в порядку, встановленому чинним законодавством відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання (п.5 Договору).

На підтвердження реального характеру проведеної господарської операції позивачем надано: договір № 0102-01 від 01.02.2014, видаткові накладні №58 від 11.02.2014, №63 від 12.02.2014, №123 від 17.02.2014, №166 від 21.02.2014, №184 від 26.02.2014 про передачу продукції покупцю; податкові накладні №58 від 11.02.2014, №63 від 12.02.2014, №123 від 17.02.2014, №166 від 21.02.2014, №184 від 26.02.2014; товарно-транспортні накладні № 1102-01 від 11.02.2014, №1202-01 від 12.02.2014, №1702-01 від 17.02.2014, №2102-01 від 21.02.2014, №2602-01 від 26.02.2014 про доставку вантажу покупцю від постачальника.

Всі досліджені судом документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та визнані контролюючим органом як такі, що оформлені належним чином.

Податковий орган обґрунтовує свій висновок про нікчемність укладеної угоди позивача з ТОВ «Гранд Білдінг» даними акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1019/26-55-22-08/38913054 від 03.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Білдінг» (ЄДРПОУ 38913054) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.», за результатами якої фактичне місцезнаходження ТОВ «Гранд Білдінг» не було встановлено, стан платника податків був « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Таким чином, правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, на думку податкового органу, вказаним товариством не була підтверджена. Також, відповідно до висновків вищевказаного акту, у ТОВ «Гранд Білдінг» були відсутні основні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне:

у відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Основного закону є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 86 КАСУ, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 16.1.5. п.16.1. ст.16 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Підпунктом 20.1.6. п.20.1. ст.20 ПКУ визначено право контролюючого органу запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальну перевірку визначено як перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПКУ про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У силу положень ст. 79 ПКУ, наказ керівника органу державної податкової служби про призначення перевірки є єдиною та виключною підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. При цьому документальна позапланова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених п.78.1 ст. 78 ПКУ. За відсутності вказаних обставин керівник органу державної податкової служби не має повноважень на призначення відповідної перевірки в порядку ст.79 ПКУ. Рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки.

За змістом підпункту 78.1.1 п.78.1 ст. 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 81 ПКУ передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПКУ та за умови пред'явлення або надіслання наступних документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.1 ст.81 ПКУ також передбачено, що непред'явлення або ненадіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відповідно у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У пункті 81.2. ст.81 ПКУ зазначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення виїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий кредит ? сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 198 ПКУ, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В той же час, п.200.2 ст. 200 ПКУ визначає, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПКУ, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Проаналізувавши норми чинного законодавства у співставленні з фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог в частині скасування наказу на проведення перевірки та протиправності дій податкового органу. Так, позивач стверджує про отримання ним запиту від податкового органу 28.05.2014 р. №5611/10/22-09 та надання відповіді у встановленому порядку (лист від 11.06.2014 р. № 1106-01), проте вказаний факт не знайшов документального підтвердження в ході розгляду справи. Таким чином, видання наказу на проведення перевірки було правомірним.

Крім того, беручи до уваги, що посадові особи контролюючого органу були допущені позивачем на підприємство для проведення перевірки результатом якої було складення акту від 02.07.2014 р. №319/22-09/33715907, суд вважає, що вищезазначений наказ про проведення перевірки вичерпав свою дію і не є таким що порушує права позивача, а дії контролюючого органу при проведенні перевірки були законними, а, відтак, суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.

Водночас, з урахуванням правового аналізу висновків акту перевірки, суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення господарської операції між позивачем та ТОВ "Гранд Білдінг" як такої, що не була реально вчинена.

Доводи податкової інспекції з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та викладене в акті не приймаються судом до уваги з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, де зазначено про персональну відповідальність лише платника податків та недопустимість покладання обов'язку на платника податків відповідальності за дії контрагентів по ланцюгу постачання.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість у лютому 2014 р. наслідків виконання господарських операцій з ТОВ «Гранд Білдінг» є правомірним, оскільки витрати позивача за правочин з контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та підтверджується встановленими обставинами здійснення цієї операції.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАСУ, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001542209 від 15.07.2014 р.

У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 жовтня 2014 р.