Постанова № 41430324, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1054/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивач - Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0000132210 від 11.04.2014 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» - задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасувати.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення п.198.3. ст. 198 ПКУ включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості дизельного пального, запасних частин, мастил, шин, придбаних у вітчизняних постачальників, які використані не в господарській діяльності за період жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року. Відтак позивачем допущено порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, ст. 198 п.209.15 ПКУ, зокрема завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 (рядок 8.1 до 01.03.2013) Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» за жовтень 2012 на 265990, за листопад 2012 на 400441 грн., за грудень 2012 на 154919 грн., за січень 2013р. на 39785 грн.

Крім того, суд дійшов висновку, що в результаті взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Техно-Торг», на порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а також статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 1 294 грн. (товар - телевізори/Samsung UE-32EH5007, 2 шт.).

Судом також встановлено, що відповідно до облікового реєстру ВМД за 2013 рік, згідно до яких включено до податкового кредиту суми ПДВ та відображено в деклараціях р.12.1.Б «Податок на додану вартість, сплачений митним органам», відображено суми ПДВ, сплачені митним органам, на імпортну техніку та обладнання. Проте, позивачем суми ПДВ, які сплачені митним органам, за імпортований товар, а саме за липень 2013 року в розмірі 323 749 грн. самостійно не включено до р.12.1. Б спец. декларації за липень 2013р., як товар, який не відноситься на господарські потреби, пов'язані з сільськогосподарським виробництвом, по таких видам товарів. Відтак, на порушення вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, ст. 198 ПКУ позивачем завищений податковий кредит за листопад 2012р. на 51893 грн. відповідно до операції з придбання від ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків»

Також суд дійшов висновку, що на порушення вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, ст. 198 ПКУ позивачем завищений податковий кредит за травень 2013р. на 92860 грн. відповідно до операції з придбання ярого ячменю урожаю 2012 року від ТОВ «Вікторія», згідно податкової накладної №1/2 від 31.05.2013.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Судом встановлено та убачається з матеріалів справи, що з 16.12.2013 року по 30.01.2014 року уповноваженими представниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.02.2014 року №155/23-05-22/33353730 (т.1 а.с.31-104). У висновках вказаного акту перевірки, зокрема, зазначено про порушення ІП «Агро-Вільд Україна»:

- п.44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, п.2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 р. на 307922 грн., травень 2013р. на 361574 грн., липень 2013 на 330760 грн., за серпень 2013р. на 6818 грн., (спецдекларація).

- п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті занижений податок на додану вартість за травень 2013 на суму 92860 грн. (загальна декларація.)

Позивачем 17.02.2014 року подано заперечення на Акт перевірки від 06.02.2014 року №155/23-05-22/33353730.

Після отримання заперечень представниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності та правомірності сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складено акт від 27.03.2014 року №610/23-05-22/33353730, висновки акту позапланової перевірки є незмінними та відповідають висновкам акту планової перевірки (т.1 а.с.113-109).

11.04.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000132210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 649 901 грн., з яких 1 099 934 грн. - основний платіж, 549 967 грн. - штрафна санкція.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

При цьому, позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим на нього поширюють свою дію норми ст.209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пункт 209.15.1 п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України визначає, що виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

З аналізу наведених вище норм випливає, що достатньою і єдиною підставою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому закон однозначно вказує, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідною є наявність саме мети використання придбаних товарів, а не факту використання товару у господарській діяльності, в тому числі у майбутньому.

Водночас податковий орган дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції про те, що позивачем, в порушення п.198.3. ст. 198 ПКУ включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості дизельного пального, запасних частин, мастил, шин, придбаних у вітчизняних постачальників, які використані не в господарській діяльності за період жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року.

Зокрема, відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку №203 «Паливо» за період з 10.2012 року по 01.02.2013 року, актів на списання по водіях про використані дизельне пальне, запчастини, мастило та оливу на поточний ремонт з жовтня по грудень 2012 року та січень 2013 року, переліку транспортних засобів та кілометраж з жовтня по грудень 2012 року та січень 2013 року, в якому наведені витрати дизельного палива по транспортних засобах за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року та за січень 2013 року та пояснення головного бухгалтера позивача, встановлено, що на виконання умов Додаткової угоди від 15.02.2010 року до договору доручення на виконання договору поставки продукції №038 від 20.05.2008 року, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.01.2013 року - сідельний тягач MERCEDES-BENZ в кількості 5 одиниць та видаткових накладних від 25.01.2013 р. вищевказана техніка (сідельний тягач MERCEDES-BENZ) отримана 25 січня 2013 року та рахується на балансі ІП «Агро-Вільд Україна» з 25.01.2013 року, а витрати на її експлуатацію, поточний ремонт здійснювались протягом жовтня-грудня 2012 та січня 2013.

Наведені фактичні обставини сторонами не спростовуються, проте відповідач дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що оскільки вказані транспортні засоби були придбані позивачем та поставлені на баланс лише 25 січня 2014 року, то використання придбаного дизельного палива, запчастин, мастила та оливи на поточний ремонт з жовтня по грудень 2012 року та січень 2013 року є протиправним. Колегія суддів з такими висновками не може погодитись з огляду на таке.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що згідно договору оренди транспортних засобів №02-о від 02 січня 2012 року укладеного з ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» позивач отримав в строкове платне користування зазначені вище транспортні засоби (сідельний тягач MERCEDES-BENZ в кількості 6 штук). На виконання вказаного договору позивачем надано апеляційному суду також акт приймання-передачі транспортних засобів до договору оренди від 02.01.2012 року №02.

Відповідач наявність вказаних документів не заперечує, оскільки вони були надані також під час проведення перевірки.

Таким чином, наведене свідчить про те, що позивач використовував протягом жовтня-грудня 2012 року та січень 2013 року дизельне пальне, запасні частини, мастила, шини, безпосередньо у своїй сільськогосподарській діяльності для забезпечення роботи саме транспортних засобів (сідельний тягач MERCEDES-BENZ в кількості 5 штук), що використовувались в роботі позивача на підставі договору оренди.

При цьому, відповідачем не заперечуються факти використання ПММ і запасних частин позивачем та реального виконання польових робіт й здійснення виробництва продукції.

За таких обставин, враховуючи, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає з моменту придбання товару, а не факту його використання, та наявність правових підстав використання вказаного вище транспорту згідно договору оренди, та того, що ПММ та запасні частини використовувались саме для забезпечення вказаних вище транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав у позивача для списання ПММ, запасних частин з жовтня по грудень 2012 року та січень 2013 року.

Отже, позивач у період, що перевірявся, використав ПММ та запасні частини під час виробництва продукції, тобто застосував їх у господарській діяльності, разом з тим доказів використання ПММ і запасних частин в іншій діяльності відповідачем не надано.

Щодо надання оцінки судом першої інстанції основним документам первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема ТТН та подорожнього листа, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIVз наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Подорожній лист вантажного автомобіля - первинний документ, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду і до повернення на підприємство згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363.

Як випливає з п. 2 наказу Мінтрансу України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 №488/346 (далі - Наказ №488/346), названа форма первинного обліку є обов'язковою до застосування всіма суб'єктами господарської діяльності.

Згідно з п.11.3 Наказу №363, без цього документа перевезення вантажів не допускається. подорожній лист вантажного автомобіля видається водію при відпуску автомобіля на лінію (з гаражу на роботу).

Після перевезення вантажу подорожній лист передається на обробку до відповідного відділу підприємства (до фінансового відділу, до бухгалтерії) для проведення подальших розрахунків, обліку транспортної роботи, визначення її вартості та заповнення розділу «Результати роботи автомобіля і причепів». На підставі дорожнього листа проводиться облік руху та списання пального, придбаного та витраченого для роботи вантажного автомобіля.

Відповідно даних листа Департаменту автомобільного транспорту Міністерства інфраструктури автомобіля від 20.11.2012 р. N 25/3717-12, Подорожній лист як первинний документ застосовується для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України на основі первинних документів визнаються витрати платника податку. Подорожній лист підтверджує витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, зокрема витрати на пально-мастильні матеріали.

Відповідно даних листа Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 16.08.2013 №7443, на даний час є діючими норми щодо обов'язковості наявності дорожнього листа при перевезенні вантажів, передбачені Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, та спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Суд першої інстанції надаючи оцінку подорожнім листам вантажних автомобілів та подорожнім листам трактористів, які були використані під час перевірки відповідачем та копії яких наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що вони не можуть бути визнані як первинні документи, оскільки заповнені друкованим способом, включаючи і час виїзду із гаража, час повернення в гараж, залишок пального при поверненні, кількість годин у дорозі, фактичну витрату пального, пробіг автомобіля та причепа, в т.ч. з вантажем тощо. Відповідач вважає, з чим погодився суд першої інстанції, що дані відомості не можуть бути відомі особі, яка виписує подорожній лист у момент його виписки. Ця інформація заповнюється після повернення автомобіля на підприємство власноручно водієм.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наведеними вище нормами не передбачено обов'язку заповнювати подорожній лист вантажного автомобіля (трактора) виключно ручним способом та не заборонено оформляти подорожній лист друкованим способом. Тож спосіб оформлення подорожнього листа не впливає на його інформаційний зміст та на достовірність зафіксованої в ньому інформації, а отже не є критерієм для віднесення чи невіднесення його до первинних бухгалтерських документів.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, подорожні листи мають всі обов'язкові реквізити, та не суперечать встановленим нормам, а відтак є первинними документами в розумінні законодавства про бухгалтерський облік.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, ст. 198 п.209.15 ПКУ, зокрема завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 (рядок 8.1 до 01.03.2013) Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» за жовтень 2012 на 265990, за листопад 2012 на 400441 грн., за грудень 2012 на 154919 грн., за січень 2013р. на 39785 грн., є помилковим та такими, що суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо висновків відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що за результатами аналізу взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно-Торг» за жовтень 2012 року в сумі 1293,59 грн., в результаті чого на думку відповідача, позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 1 294 грн. (товар - телевізори/Samsung UE-32EH5007, 2 шт.); взаємовідносин з ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків», в результаті чого завищений податковий кредит за листопад 2012р. на 51893 грн. відповідно до операції з придбання черепиці керамічної для покриття даху марки Koramic, плити з деревного волокна для тепло- і звукоізоляції, алюмієвого кліпа для кріплення, кріплення для дахової черепиці до брусу, які використані для реконструкції будинку механізатора в с. Острожани, Жашківського району; та взаємовідносин з ТОВ «Вікторія», в результаті чого завищений податковий кредит за травень 2013р. на 92860 грн. відповідно до операції з придбання ярого ячменю урожаю 2012 року, згідно податкової накладної №1/2 від 31.05.2013, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем згідно поданих до податкового органу податкових декларацій, було включено за жовтень 2012 року до податкового кредиту суму 1 294 грн. у зв'язку з придбанням у ТОВ «Техно-Торг» товару - телевізори/Samsung UE-32EH5007, 2 шт.

Водночас позивачем подано уточнюючій розрахунок податкових декларацій за жовтень 2012 року, який прийнято податковим органом 31.01.2014 року за вх. №9003613221, згідно якого позивачем відкореговано податкове зобов'язання на суму 1 294 грн.

Також в результаті операцій з придбання у ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» черепиці керамічної для покриття даху марки Koramic, плити з деревного волокна для тепло- і звукоізоляції, алюмієвого кліпа для кріплення, кріплення для дахової черепиці до брусу, які використані для реконструкції будинку механізатора в с. Острожани Жашківського району, позивачем було включено до податкового кредиту за листопад 2012р. в сумі 51893 грн.

Водночас позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових декларацій за листопад-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, які прийнято податковим органом 31.01.2014 року за вх. №9003627163, №903627835, №9003654869, №9003657919, №9003657875, згідно якого позивачем відкореговано податкове зобов'язання на суму 451 893 грн.

Крім того, в результаті взаємовідносин позивача з ТОВ «Вікторія» щодо операцій з придбання ярого ячменю урожаю 2012 року, згідно податкової накладної №1/2 від 31.05.2013 року позивачем включено до податкового кредиту за травень 2013р. на 92860 грн.

Разом з тим, позивачем подано уточнюючій розрахунки податкових декларацій за травень 2013 року, які прийняті податковим органом 31.01.2014 року за вх. №9003668480, 03.02.2014 року за №9003904826, згідно яких позивачем відкореговано податкове зобов'язання на суму 92 860 грн.

Відповідач вважає, що вказані уточнюючі розрахунки не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України уточнюючий розрахунок до поданих раніше податкових декларацій не може бути поданий під час проведення перевірок.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що планову перевірку було проведено в період з 16.12.2013 року по 30.01.2014 року, позапланову - у період з 12.03.2014 року по 18.03.2014 року, тоді як уточнюючі розрахунки подано позивачем 31.01.2014 року та 03.02.2014 року. При цьому, позивач подавав свої зауваження на акт перевірки складений за результатами планової перевірки, але їх не були взято до уваги під час складання акту за результатами проведеної позапланової перевірки та податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Водночас відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відтак, враховуючи, що нормами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, право платників податків подати уточнюючий розрахунок до поданих ним раніше податкових декларацій обмежене лише під час проведення перевірок, то колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не взяв до уваги уточнюючі розрахунки подані позивачем після проведення перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов в цій частині помилкового висновку, про те, що позивачем безпідставно було включено за жовтень 2012 року до податкового кредиту суму 1 294 грн. у зв'язку з придбанням у ТОВ «Техно-Торг» товар - телевізори/Samsung UE-32EH5007, 2 шт.; в результаті операцій з придбання у ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» черепиці керамічної для покриття даху марки Koramic, плити з деревного волокна для тепло- і звукоізоляції, алюмієвого кліпа для кріплення, кріплення для дахової черепиці до брусу, які використані для реконструкції будинку механізатора в с. Острожани Жашківського району, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2012р. у сумі 51893 грн.; та в результаті взаємовідносин позивача з ТОВ «Вікторія» щодо операцій з придбання ярого ячменю урожаю 2012 року, згідно податкової накладної №1/2 від 31.05.2013 року позивачем включено до податкового кредиту за травень 2013р. у сумі 92860 грн.

За таких обставин, з огляду на те, що матеріалами справи спростовуються доводи відповідача та висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові суду, колегія суддів вважає, що позивачем доведено протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» - задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132210 від 11.04.2014 року винесено Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Черкаській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 18.11.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.