Постанова № 41430199, 13.11.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 914/3132/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біо паливно-енергетична компанія" від 29.08.2014р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2014р.

у справі №914/3132/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біо паливно-енергетична компанія", м.Київ

до відповідача приватного підприємства "Окко-Бізнес", м.Львів

про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.8.1, 8.2, 8.3, 8.4 договору поставки нафтопродуктів №3/2-1-13/43 від 19.09.2013р.,

за участю представників сторін:

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - Павлова А.А.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.09.2014р. у справі №914/3132/14 (суддя Кидисюк Р.А.) відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Біо паливно-енергетична компанія" до приватного підприємства (надалі - ПП) "Окко-Бізнес" про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п.п.8.1, 8.2, 8.3, 8.4 договору поставки нафтопродуктів №3/2-1-13/43 від 19.09.2013р.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що сторони добровільно погодили в договорі поставки нафтопродуктів третейське застереження про передачу всіх спорів та розбіжностей, що можуть виникнути між сторонами із умов договору або у зв'язку з ним, на вирішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», можливість чого прямо передбачена Законом України «Про третейські суди», а тому, у суду відсутні підстави для визнання недійсним такого третейського застереження.

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим просив рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наступному: укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорі, якою в беззаперечній формі передбачено порядок вирішення спорів лише відповідним третейським судом є порушенням ст.ст. 55, 64 Конституції України та ст.5 Закону України «Про третейські суди» (як таке, що позбавляє особу права на судовий захист); до договору не було долучено регламенту постійно діючого третейського суду, що суперечить ст.12 Закону України «Про третейські суди».

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, відповідач подав до суду відзив, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що рішення суду прийнято із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Скаржник не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення йому ухвали суду від 20.10.2014р. (а.с. 48). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без представника скаржника.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

19.09.2013р. між ПП «Окко-Бізнес» (постачальник) та ТзОВ «Біо паливно-енергетична компанія» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №3/2-1-13/43 (надалі - договір), відповідно до п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язався приймати ці нафтопродукти та повністю оплачувати їхню ціну (а.с.11-15).

У розділі 8 договору сторони погодили третейське застереження, відповідно до якого:

- всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, або в зв'язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т. ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів (п.8.1);

- третейський розгляд здійснюється третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» (п.8.2);

- сторони визнають обов'язковість рішення обраного третейського суду відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди». Протокол засідання третейського суду не ведеться (п.8.3);

- сторони зобов'язуються сумлінно виконувати обов'язки і вимоги третейського суду з метою об'єктивного розгляду спору. Рішення третейського суду для сторін є остаточним і підлягає виконанню (п.8.4).

Вважаючи, що таке третейське застереження суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.8, 55, 56 Конституції України, ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 5, 12 Закону України «Про третейські суди», позивач звернувся із позовом до суду про визнання недійсними пунктів 8.1-8.4 договору.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Відповідно до ст.2 цього Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Стаття 12 Закону України «Про третейські суди» встановлює вимоги до третейської угоди, недодержання яких має наслідком недійсність такої угоди.

Так, цією статтею визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також вказавши у третейській угоді конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відповідність третейського застереження вимогам статті 12 Закону України «Про третейські суди», оскільки таке не суперечить вимогам чинного законодавства, викладено в письмовій формі в тексті договору, який, відповідно, містить інформацію про дату, місце його укладення та скріплений печатками та підписами сторін.

Викладені норми Закону України «Про третейські суди» не містять приписів про обов'язковість включення до третейської угоди тексту регламенту третейського суду із вказівкою про те, що останній є її невід'ємною частиною. Вказане твердження скаржника колегія суддів розцінює як його власне трактування змісту ч. 2 ст.12 Закону, яка лише визначає статус регламенту у відносинах між сторонами. Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 10 цього Закону, регламент суду подається при реєстрації третейського суду до відповідного уповноваженого органу, а також підлягає публікації. Таким чином, доводи апелянта про неможливість ознайомитись з регламентом третейського суду та про його невигідне становище у порівнянні з іншою стороною є необґрунтованими.

Стосовно аргументів відповідача про порушення спірними положеннями договору права на судовий захист, колегія суддів зазначає наступне. Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008р. №1-рп/2008 у справі №1-3/2008 визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Можливість передачі спору на вирішення третейського суду передбачена також і ст.12 ГПК України, відповідно до якої підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Таким чином, підписавши договір, який містить третейське застереження, сторони передбачили можливість вирішення майбутніх спорів за цим договором в порядку, визначеному Законом України «Про третейські суди», а тому у суду відсутні підстави для визнання недійсним третейського застереження.

Колегія суддів звертає також увагу, на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі №6-50цс12-1, відповідно до яких договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2014р. у справі №914/3132/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біо паливно-енергетична компанія" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 18.11.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.