Рішення № 41430127, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20014/14 12.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"

до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"

про стягнення 30 194 960,59 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Полозов К.П.- представник за довіреністю від 13.01.2014 р.;

від відповідача: Ганзієнко Д.С. - представник за довіреністю від 21.10.14 № 378.

В судовому засіданні 12.11.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про стягнення 30 194 960,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.08.2007 року між сторонами було укладено договір банківського рахунку №РКО1911, на підставі якого Банк (відповідач) відкриває Клієнту (позивачу) поточний рахунок № 26007010031911 та здійснює розрахунково-касове обслуговування цього рахунку щодо приймання коштів, що надходять Клієнту, виконання розпоряджень Клієнта щодо перерахування коштів з рахунку Клієнта на інші рахунки та проведення інших операцій відповідно до режиму рахунку, норм чинного законодавства України та умов договору. За доводами позивача, відповідачем 14.05.2014 та 27.06.2014 було списано із поточного рахунку № 26007010031911 позивача грошові кошти у відповідно у розмірі 22 671 687,63 грн та 3 981 054,05 грн із призначенням платежу погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 р. На думку позивача, вказані дії відповідача суперечать чинному законодавству України та умовам договору, адже грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законодавством чи договором між банком та клієнтом. Оскільки, умовами договору банківського рахунку №РКО1911 від 29.08.2007 р. не передбачено самовільне (без відповідного доручення Клієнта) списання Банком коштів на власні рахунки Банку, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, які були безпідставно списані з рахунку позивача у розмірі 26 652 741,68 грн, а також пеню у розмірі 1 774 585,97 грн, 3% річних у розмірі 263 813,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 430 739,37 грн та понесені витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20014/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.10.2014 (з урахуванням ухвали суду від 30.09.14 про виправлення описки).

У судове засідання 22.10.2014 р. з'явився представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав документи для долучення до матеріалів справи та подав клопотання про витребування у відповідача доказів, зокрема оригінал договору банківського рахунку №РКО1911 від 29.08.2007 р.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.10.14 було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, наступне судове засідання призначено на 05.11.14.

05.11.14 через загальний відділ діловодства суду відповідач подав зустрічну позовну заяву по справі № 910/20014/14 про визнання права списання коштів в розмірі 26 652 741,68 грн., яка на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, була повернута ухвалою суду без розгляду.

В судове засідання 05.11.12 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.11.14.

Через канцелярію суду відповідач надав клопотання про зупинення провадження по справі № 910/20014/14 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на ухвалу господарського суду м. Києва від 05.11.14 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 12.11.14 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/20014/14, представник позивача проти вказаного клопотання заперечував. Суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача зважаючи на необхідність дотримання, встановленого ст. 69 ГПК України, строку вирішення спору, а також беручи до уваги те, що розгляд Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" не впливає на можливість встановлення певних обставин у даній справі.

Представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмовий відзив на позов. У відзиві на позов відповідач зазначає, що кошти з поточного рахунку позивача № 26007010031911 на рахунок відповідача в сумі 22 671 687,63 грн. та 3 981 054,05 грн. були списані 14.05.14 та 27.06.14 відповідно, не до виконання судових рішень, а в порядку договірного списання, передбаченого п.9.6 кредитного договору, а отже були списані правомірно і поверненню не підлягають. Відповідач стверджує, що рахунок № 260040130269 зазначений у п.12.2 кредитного договору помилково, внаслідок технічної описки, оскільки рахунок № 260040130269 ніколи не належав не використовувався позивачем і з 2002 року належить та використовується іншою юридичною особою. Відповідач зазначає, що позивачу було відкрито розрахунковий рахунок № 260070131911 у ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» на підставі договору банківського рахунка № РКО 1911 від 29.08.07 та заяв позивача з метою, в тому числі, вчинення дій пов'язаних з виданням кредитних коштів, погашенням відсотків за користування кредитними коштами та обслуговуванням кредитної лінії по кредитному договору.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", (далі - банк, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" (далі - клієнт, позивач) було укладено Договір банківського рахунку № РК01911, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту за його заявою поточний рахунок в національній та/або іноземній валюті та здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта - приймання і зарахування на рахунок грошових коштів, що надходять клієнту, виконання розпоряджень клієнта щодо перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком клієнта.

Відповідно до п. 2.1.1 договору банківського рахунку № РК01911 банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність та здійснення операцій відповідно до чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів НБУ.

Згідно з п.2.1.3 договору банк має право здійснювати примусове списання (стягнення) коштів з рахунку клієнта на підставі розрахункових документів у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору банківського рахунку № РК01911 встановлено право клієнта самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів НБУ, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції за рахунком можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору банківського рахунку № РК01911 банком було відкрито позивачу поточний рахунок № 26007010031911.

28 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (далі - банк, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" (далі - позичальник, позивач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та /або додатковими угодами до цього Договору.

У відповідності до пункту 1.2. Договору ліміт кредитної лінії складає:

а) з дати підписання цього Договору і по 27.08.2013 року включно - 30 000 000,00 грн.;

б) з 28.08.2013 року і по 27.09.2013 року включно - 24 000 000,00 грн.;

в) з 28.09.2013 року і по 25.10.2013 року включно - 18 000 000,00 грн.;

г) з 26.10.2013року і по 27.11.2013 року включно -12 000 000,00 грн.;

д) з 28.11.2013 року і по 27.12.2013 року включно - 6 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3. Договору розмір процентів за користування кредитом складає 15% річних.

Останній день дії кредитної лінії - 27.12.2013 року (пункт 1.4. Договору). В подальшому сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

Згідно з пунктом 9.6 Договору позичальник доручає банку списувати платіжними вимогами з усіх свої поточних рахунків зазначених в пункті 12.2 Договору, грошові кошти з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих та несплачених процентів, а також пені та штрафів у випадку якщо позичальник не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені договором. Своє право на договірне списання банк може використати починаючи з робочого дня, наступного за днем, коли позичальник повинен був здійснити платіж з повернення банку кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих і несплачених процентів, а також пені і штрафів. При цьому, банк не зобов'язаний надавати уповноваженим банкам позичальника, які будуть виконувати платіжні вимоги банку, документи, що підтверджують заборгованість позичальника перед банком.

В пункті 12.2 Розділу 12 «Реквізити та підписи сторін. Платіжні реквізити» договору зазначено: Рахунки позичальника, з яких банк може здійснювати списання коштів відповідно до умов п.9.6 цього договору: № 260040130269 в ЗАТ «БАНК НРБ» МФО 320627.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 банк звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення кредиторської заборгованості в сумі 30 748 468,83 грн. 21.06.13 господарським судом було постановлено ухвалу у справі № 910/11840/13 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти позивача в межах суми 30 817 288,83 грн., на виконання якої ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було накладено арешт на рахунки позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.03.14 було задоволено позовні вимоги ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" до ПАТ «Київський ювелірний завод» в повному обсязі та 24.03.14 видано відповідний наказ.

13.05.14 господарський суд м. Києва за відповідною заявою банку виніс ухвалу від 13.05.2014 року у справі № 910/11840/13 про скасування заходів до забезпечення позову.

Постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 14.05.14 було звільнено з-під арешту кошти на рахунках позивача.

14.05.14 відповідач перерахував (списав) із поточного рахунку клієнта (позивача) № 26007010031911 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» кошти (суму) у розмірі 22 671 687,63 грн. на рахунок відповідача, в графі призначення платежу зазначено: погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.07 згідно звірки заборгованості № 475/28 від 14.05.14.

23.05.14 на виконання наказу суду від 24.03.14 у справі № 910/11840/13 державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Київський ювелірний завод» і на кошти, що містяться на рахунку ПАТ «Київський ювелірний завод» № 26007010031911 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» в межах суми звернення стягнення - 30 817 289,83 грн.

Постановою Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа від 27.06.14 у зв'язку із прийняттям до розгляду апеляційної скарги ПАТ «Київський ювелірний завод» на рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2014 р. у справі №910/11840/13 було припинено чинність арештів майна та коштів на рахунках ПАТ «Київський ювелірний завод».

27.06.14 відповідач перерахував (списав) із поточного рахунку клієнта (позивача) № 26007010031911 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» кошти (суму) у розмірі 3 981 054,05 грн. на рахунок відповідача, в графі призначення платежу зазначено: погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.07 згідно звірки заборгованості № 694/28 від 27.06.14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.14, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.14, рішення господарського суду м. Києва від 06.03.14 у справі № 910/11840/13 скасовано повністю, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що дії відповідача по списанню з його поточного рахунку № 26007010031911 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» грошових коштів у розмірі 22 671 687,63 грн та 3 981 054,05 грн із призначенням платежу погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 р., за умов відсутності відповідного рішення суду, суперечать чинному законодавству України, умовам договору банківського рахунку № РКО 1911 та умовам договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.І ст. 1066 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ), за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно із ч.З ст. 1066 ЦКУ, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1068 ЦКУ передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового у. якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що банк може здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі умов встановлених договором.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

У відповідності до пункту 6.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Поняття договірного списання визначено у пункті 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а саме: списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Згідно із п.1.7. Інструкції, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно із п.6.2. Інструкції, договір має містити інформацію, яка потрібна для належного банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які увач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Пунктом 6.5. Інструкції передбачено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банівських послуг. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору банківського рахунку № РК01911 від 29.08.2007 року, Банк повинен здійснювати списання грошових коштів клієнта на підставі відповідних розрахункових документів Клієнта (позивача).

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд зазначає, що Договір банківського рахунку № РК01911 від 29.08.2007 року не містить положень про одностороннє списання банком (без відповідного доручення Клієнта) коштів на власні рахунки Банку.

У пункті 12.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.07 зазначено, що відповідач може здійснювати списання коштів відповідно до умов Договору з рахунку позивача № 260040130269 в ЗАТ "БАНК НРБ" МФО 320627.

Твердження відповідача, що сторонами було допущено технічну описку в номері рахунку, зазначеного у п.12.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.07 не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано на вимогу суду доказів внесення змін до п.12.2 договору № 235-Н/07 від 28.12.07 в частині виправлення такої описки. Крім того, зважаючи на те, що договір було укладено ще 2007 року, відповідач до теперішнього часу жодного разу не звертався до позивача з пропозицією внести такі зміни до договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що списання відповідачем грошових коштів у розмірі 22671 687,63 грн та 3 981 054,05 грн з поточного рахунку № 26007010031911 в ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» позивача було здіцйсненно безпідставно, оскільки право на договірне списання з вказаного поточного рахунку позивача не передбачено ні в договорі про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.07, ні в договорі банківського рахунку № РКО 1911.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд зазначає, що оскільки списання коштів в сумі 26 652 741,68 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача не було санкціоноване позивачем, відбулось поза його волею та здійснено відповідачем безпідставно, тому, відсутня правова підстава для набуття відповідачем вказаних коштів. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, вимога позивача про стягнення безпідставно списаних коштів у розмірі 26 652 741,68 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 1 774 585,97 грн., 3 % річних в розмірі 263 813,57 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 430 739,37 грн.

Відповідно до п.2.38. Інструкції, повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувана, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з абз. 2 пп. 32.3.2. п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, з ініціативи неналежного стягувача, з порушенням умов довіреності платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платникові цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, повинен сплатити платникові пеню у розмірі процентної ставки, встановленої цим банком за короткостроковими кредитами, за кожен день починаючи з дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Договір банківського рахунку № РК01911 від 29.08.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем, не передбачає відповідальності банку перед позивачем за списання коштів з рахунку позивача без законних підстав, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня на підставі вищевказаної норми Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, яка нарахована позивачем за період з 14.05.14 по 18.09.14 для суми 22 671 687,63 грн. та за період з 27.06.14 по 18.09.14 для суми 3 981 054,05 грн., та всього складає 1 774 585,97 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимог про стягнення основної суми заборгованості, а отже підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд, та складають 1 430 739,37 грн. - інфляційних збитків та 263 813,57 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав протягом розгляду справи надати належні докази по справі на спростування позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (01601 м. Київ, вул. Володимирська, будинок 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод» (03039 м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, ідентифікаційний код 00227229) 26 652 741 (двадцять шість мільйонів шістсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок одну) грн. 68 коп. безпідставно списаних грошових коштів, 1 774 585 (один мільйон сімсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 97 коп. пені, 263 813 (двісті шістдесят три тисячі вісімсот тринадцять) грн. 57 коп. - 3 % річних, 1 430 739 (один мільйон чотириста тридцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 37 коп. та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2014

Суддя Л.Г. Пукшин