Ухвала суду № 41429531, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/23930/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Майданика О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011

у справі № 2а-13111/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостар Україна»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 31.03.2010 № 0001222305/0, від 31.05.2010 № 000122305/1, від 16.09.2010 № 0001222305/2, від 20.10.2010 № 0001222305/3 та від 20.10.2010 № 0004152305/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Екостар Україна» витрати зі сплати судового збору в сумі 17,00 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, наголошуючи на тому, що послуги нерезиденту, які надаються на території України, а не за її межами, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому зазначає, що позивачем надані нерезиденту послуги, які не входять до переліку послуг, визначених п.п. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

ТОВ «Екостар Україна» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Наголошує на правильності встановлення судами обставин щодо надання послуг з передання авторських прав нерезиденту, місцем знаходження якого є Англія, та правильності застосування до спірних відносин п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 31.03.2010 № 0001222305/0, та складеними за результатами оскарження первісного податковими повідомленнями-рішеннями від 31.05.2010 № 000122305/1, від 16.09.2010 № 0001222305/2, від 20.10.2010 № 0001222305/3, податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5965949,00 грн., в т.ч. 3977299,00 грн. основного платежу та застосованих на підставі п.п. 17.1.3 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1988650,00 грн., слугували висновки виїзної планової перевірки, викладені в акті від 18.03.2010 № 1740/2305/35247444 за період з 20.07.2007 по 30.09.2009, про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення полягало у тому, що позивач не відніс до об'єкту оподаткування за ставкою 20 % операції з надання послуг нерезиденту - компанії «Елдон Технолоджі Лімітед» (нерезидент зареєстрований в Англії, реєстраційний номер 2211707, офіс розташований за адресою: Бек сайд Дизайн Сентер, Міленіум Бізнес Парк, Старшин Роуд, Стітон, Кійслі, Зах.Йоркшир ВD20 6QW) на митній території України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.07.2007 по 30.09.2009 в сумі 3977299,00 грн.

Послуги надані на виконання контрактів між позивачем та компанією «Елдон Технолоджі Лімітед: угода б/н від 06.09.2007 про придбання технологій (додаткова угода до угоди про придбання технологій б/н від 01.11.2007, додаткова угода до угоди про придбання технологій б/н від 01.12.2007, додаткова угода до угоди про придбання технологій б/н від 23.04.2008), угода б/н від 17.07.2008 про створення об'єктів інтелектуальної власності і передачі авторських прав та інших прав інтелектуальної власності (зміни до договору про створення об'єктів інтелектуальної власності і передачі авторських прав та інших прав інтелектуальної власності б/н від 14.11.2008).

Зміст таких послуг складає: 1) «Розробка» - товариство розробить нові комп'ютерні програми, включаючи продукцію в галузі програмного забезпечення для цифрового телебачення та веб-сайти, та передасть належні йому або такі, що будуть належати, авторські права (майнові права) та інші права інтелектуальної власності на ці комп'ютерні програми компанії «Елдон Технолоджі Лімітед». Всі етапи розробки проводитимуться при тісному співробітництві інженерів компанії «Елдона Технолоджі Лімітед»та ТОВ «Екостар Україна»; 2) «Поставка та створення» - товариство регулярно поставлятиме компанії комп'ютерні програми, включаючи продукцію в галузі програмного забезпечення для цифрового телебачення, та їх оновлені версії; 3) «Авторські права» - передання авторських прав та інших прав інтелектуальної власності за договором є відчуженням авторських прав та інших прав інтелектуальної власності в повному обсязі компанії «Елдон Технолоджі Лімітед», і ТОВ «Екостар Україна» втрачає такі авторські права та інші права інтелектуальної власності; 4) «Право власності» - всі права, титули та інтерес щодо конфіденційної інформації компанії «Елдон Технолоджі Лімітед» та його партнерів, що буде надаватися ТОВ «Екостар Україна», знаходитиметься повністю та виключно у власності компанії «Елдон Технолоджі Лімітед».

Також відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 № 0004152305/3 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1862399,5 грн. на підставі п.п. 17.1.6 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивачем надані акти прийому-передачі виключних майнових авторських прав, виконаних робіт, які свідчать про передачу виключних майнових прав авторських прав та інших прав інтелектуальної власності на комп'ютерну програму, веб- сайт, інший об'єкт інтелектуальної власності. Ці акти складені та підписані сторонами договору на території України.

Скасовуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем здійснено операції з передачі авторських прав і місцем поставки таких послуг є місце реєстрації набувача авторських прав, що не є підставою для оподаткування таких операцій за ставкою 20 %.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами надана правова оцінка встановленим у справі обставинам на підставі норм законодавства, що врегульовують спірні відносини.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

За загальним правилом, визначеним у п. «а» п. 6.5 ст. 6 вказаного Закону, місцем надання послуги вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Разом з тим, дане правило не поширюється на винятки, визначені, зокрема, у п.п. «д» цього пункту.

Відповідно до п.п. «д» п.п. 6.5 ст. 6 вказаного Закону місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема: з надання послуг передання чи надання авторських прав.

Аналіз наведеної норми Закону дозволяє дійти висновку, що при наданні постачальником (резидентом - платником податку на додану вартість) отримувачу (нерезиденту) послуг, зазначених у п.п. «д» п. 6.5 ст. 6 цього Закону, місцем поставки таких послуг є місце поза межами митної території України, за винятком випадків надання зазначених послуг нерезидентам, які мають постійне представництво, зареєстроване в Україні.

При цьому закон визначальною умовою для визначення місця надання послуг передбачає не місце створення (надання) таких послуг, на чому наголошує податковий орган, а місце реєстрації покупця або його постійного представництва.

Відтак, у позивача були відсутні підстави для віднесення операцій з поставки нерезидентам визначених у п.п. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР послуг до об'єкту оподаткування згідно з положеннями п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону та для нарахування і сплати податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, з огляду на повне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та яким надана правова оцінка, суд касаційної інстанції знаходить законними та обґрунтованими судові рішення і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв